Постанова Велика Палата Верховного Суду від 01.10.2026 у справі № 990SСGС/13/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 990SCGC/13/25

провадження № 11-119сап25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Погрібного С. О.,

судді-доповідача Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дехтяренко О. В.,

представника Вищої ради правосуддя - Белінської О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - Третя Дисциплінарна палата ВРП) від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 » (далі також - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

3. ОСОБА_1 не погоджується зі Спірним рішенням у зв`язку з тим, що воно не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

4. Скаржник вказує на те, що не заперечує факту спілкування із заявником та свідком ОСОБА_2 , однак наполягає на невмотивованості висновків ВРП щодо суті та обставин такого спілкування, а також зазначає про наведення ВРП нерелевантних посилань на окремі акти, що регламентують відповідні стосунки.

5. Посилаючись на висновки ВРП щодо того, що суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , використовуючи посаду судді, не уник розмов із ОСОБА_2 з метою ухвалення позитивних для ОСОБА_2 рішень у справах № 497/54/24, № 497/133/24, які перебували у провадженні суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вказує на те, що ВРП у своєму рішенні безпідставно, взагалі без будь-якого мотивування послалось не на всі розмови, які відбувались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а лише на деякі фрази, вирвавши їх з контексту; рішення не містить обґрунтування / мотивування, на підставі яких саме фраз судді зроблено висновок про надання ОСОБА_2 вказівок, а не рекомендації.

6. ОСОБА_1 наполягає на тому, що стенограми розмов підтверджують те, що він не спілкувався ані з ОСОБА_2 , ані з ОСОБА_5 , жодної винагороди не обговорював. Водночас ВРП не надала належної оцінки фактам відсутності обговорення між ним [ ОСОБА_1 ] та ОСОБА_2 надання винагороди судді, в тому числі до та під час складання пояснень у справі. На думку скаржника, ВРП в цій частині без будь-якого мотивування своєї позиції взагалі не врахувала всіх розмов у цілому між ним та ОСОБА_2 .

7. Скаржник зазначає, що є незрозумілою та необґрунтованою позиція ВРП щодо відмови в задоволенні клопотань про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , який міг би більш детально та особисто розповісти про відомі йому обставини, без тиску з боку правоохоронців чи тиску через інші фактори; свідка ОСОБА_6 , яка є секретарем судового засідання, має постійне робоче місце безпосередньо в кабінеті судді ОСОБА_1 , весь робочий день знаходиться в кабінеті та могла б розповісти про події, які відбувались там 29 січня 2024 року.

8. Вважає, що загалом оскаржуване рішення ВРП не містить достатніх мотивів для висновку про те, що він, використовуючи посаду судді, свідомо намагався отримати користь від ОСОБА_2 .

9. На думку скаржника, Третя Дисциплінарна палата ВРП та ВРП не врахувала повний та точний зміст і суть пункту 174 Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів. Разом з цим, як зазначав сам заявник-свідок ОСОБА_2 (відображено в протоколах його допиту), останній спілкувався із суддею ОСОБА_1 як товариш / був у дружніх стосунках.

10. Також ОСОБА_1 наголошує, що ОСОБА_2 розповідав йому та наполягав, що він звичайна людина із села, не має коштів на адвоката, внаслідок саме чого з огляду на почуття жалю та загальну емпатію він вирішив безкорисно йому допомогти, надавши пораду, підготувавши проєкт письмових пояснень в одній з двох справ.

11. Натомість коли ОСОБА_2 просив подальшої допомоги в іншій справі, ОСОБА_1 відмовився допомагати та запропонував звернутися надалі до професійного адвоката, який працює в суді, що вбачається з розмови від 24 січня 2024 року, після чого суддя взагалі припинив спілкування.

12. Підсумовуючи, скаржник зазначає, що він надав юридичні поради однократно, не учаснику (не стороні) своєї справи, а своєму товаришу ОСОБА_2 , як його сприймав у той момент, що цілком відповідає тому винятку, про яке йдеться у пункті 174 Коментаря до Бангалорських принципів поведінки суддів.

13. На переконання скаржника, до вказаних подій застосованим є виняток щодо можливості судді надати знайомій особі разову юридичну консультацію, що не є порушенням Бангалорських принципів поведінки суддів. Вказує, що системний аналіз положень нормативних документів, що регулюють спірні правовідносини, дозволяє дійти висновку, що само по собі надання суддею юридичної допомоги / поради особі, яка не є учасником справи, що перебуває в провадженні такого судді, не є порушенням суддівської етики.

14. Окрім цього посилається на те, що факт наявності кримінального провадження не може бути підставою дисциплінарного провадження відносно судді, та не повинен братися до уваги при вирішенні питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, якщо відповідне дисциплінарне провадження не зупиняється до набрання законної сили вироку суду, оскільки, як послідовно зазначає ВРП, дисциплінарне провадження існує автономно від кримінального, результати якого на цей час ще невідомі - воно може бути закрито чи суддя може бути виправданим.

15. Врешті доводи скарги зводяться до того, що ВРП у своєму рішенні не навела мотивів та підстав, у чому саме дії судді ОСОБА_1 відповідають ознакам істотного дисциплінарного проступку, та, застосовуючи найсуворіше дисциплінарне стягнення, не врахувала принципу пропорційності.

16. З огляду на викладене скаржник вважає Спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Рух справи

17. ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на Спірне рішення.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 березня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24, а ухвалою від 28 квітня 2025 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

Коротка позиція ВРП

19. ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що не погоджується з її доводами та вважає їх необґрунтованими.

20. На переконання ВРП, Спірне рішення прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.

21. Зокрема, посилається на те, що матеріали дисциплінарної справи підтверджують, що суддя ОСОБА_1 свідомо підтримував контакти з ОСОБА_2 з метою сприяння прийняттю позитивних рішень у його справах. Серед доказів - протоколи допитів ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_5., протоколи огляду планшета з перепискою та підготовленими ОСОБА_1 письмовими поясненнями, а також протоколи негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), що зафіксували розмови між ними. Встановлено, що суддя не тільки надавав юридичні консультації й готував заперечення від імені ОСОБА_2 , а й надавав останньому вказівки щодо поведінки в суді, що спростовує версію захисту про «рекомендаційний» характер спілкування між суддею та ОСОБА_2 ВРП вважає, що фраза судді «делайте упор на жалость, помощь ВСУ» ставить під сумнів дотримання суддею етичних стандартів та свідчить про низький рівень моральних якостей судді.

22. Зважаючи на це, Третя Дисциплінарна палата ВРП, проаналізувавши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку, що ОСОБА_1 свідомо сприяв ухваленню рішень на користь ОСОБА_2 , використовуючи своє службове становище.

23. Вказує, що спроби представника судді зобразити ОСОБА_2 ініціатором контактів, були визнані неспроможними з огляду на те, що суддя ОСОБА_1 не повідомляв про втручання до правоохоронних органів та ВРП, хоча й був зобов`язаний це знати.

24. Також ВРП посилається і на те, що було не було взято до уваги твердження захисту про провокаційність дій ОСОБА_2 , оскільки сам суддя у своїх поясненнях визнав факт дисциплінарного проступку та погодився на відповідальність. Хоча ОСОБА_1 стверджує, що діяв із гуманних мотивів, однак його дії, зокрема поради щодо адвоката, вказівки щодо поведінки в суді, підготовка процесуальних документів та отримання грошових коштів, не відповідали етичним нормам судді.

25. ВРП підтримала висновки своєї Третьої Дисциплінарної палати, яка оцінювала матеріали щодо дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 не в кримінальному, а в дисциплінарному аспекті.

26. Разом з цим ВРП погодилась із висновками її Третьої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 , надаючи юридичні поради, готуючи документи та даючи вказівки у справах, які розглядали його колеги, вчинив грубе порушення принципів незалежності, неупередженості та суддівської етики.

27. За висновками ВРП, такі дії ОСОБА_1 підривають довіру до правосуддя та кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок, що порочить звання судді. ОСОБА_1 діяв умисно та усвідомлював неетичність своєї поведінки, що є несумісним зі статусом судді відповідно до статей 106, 109 Закону № 1402-VІІІ та статті 126 Конституції України, а скарга адвоката Байдеріна О. А. не спростовує встановлених Третьою Дисциплінарною палатою ВРП та ВРП фактів, обраний вид стягнення є пропорційним та обґрунтованим.

28. У зв`язку з викладеним ВРП просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Встановлені обставини справи

29. Указом Президента України від 2 квітня 2021 року № 136/2021 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Болградського районного суду Одеської області.

30. 6 травня 2024 року (вх. № Б-12/29/7-24) до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_8 на неналежну поведінку судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

31. Скарга аргументована тим, що рішенням ВРП від 19 лютого 2024 року № 472/0/15-24 суддю Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Рішенням ВРП від 5 квітня 2024 року № 1024/0/15-24 продовжено до 5 червня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Автор дисциплінарної скарги посилався на обставини, що були встановлені під час розгляду клопотання прокурора про відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, а саме: неодноразове позапроцесуальне спілкування з особою, яка притягалася до адміністративної відповідальності у справах № 497/54/24, № 497/133/24; фабрикування пояснень від імені цієї особи у вказаних справах з метою їх вирішення на користь цієї особи та отримання за це неправомірної вигоди; введення в оману особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, щодо можливості впливу на інших суддів Болградського районного суду Одеської області з метою отримання особистої вигоди. Вказує, що у такий спосіб суддя ОСОБА_1 використав надані йому Конституцією України повноваження зі здійснення судочинства, свій статус і знайомства з іншими суддями. Такі дії завдали шкоди авторитету правосуддя, оскільки, допускаючи позапроцесуальне спілкування з учасниками судових справ з метою отримання особистої вигоди, суддя ОСОБА_1 продемонстрував готовність ухвалювати незаконні рішення. Крім того, такі дії судді ставлять під сумнів неупередженість та незалежність судової влади, непідкупність інших суддів, оскільки у стороннього спостерігача створюється враження про перебування під впливом судді ОСОБА_1 інших суддів, які готові ухвалювати незаконні рішення в разі досягнення з ним домовленості щодо отримання неправомірної вигоди. ОСОБА_8 також наголосила, що вказані обставини були висвітлені в засобах масової інформації, що не надає авторитету правосуддю.

32. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 3 липня 2024 року № 2018/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

33. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 суддю Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, а рішенням ВРП від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25 указане рішення залишено без змін.

Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини

34. На запит члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_9 до ВРП із Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - НАБУ, САП відповідно) надійшли копії окремих матеріалів кримінального провадження № 52024000000000020 стосовно ОСОБА_1 . Детектив НАБУ та прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальник управління САП відповідно до статті 222 КПК України надали дозвіл на розголошення відомостей про перебіг досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

35. Детективи Головного підрозділу детективів НАБУ проводили досудове розслідування, а прокурори САП здійснюють нагляд за ним у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 52024000000000020 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

36. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено таке.

37. Працівниками Національної поліції України 19 та 20 грудня 2023 року та стосовно ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 1645 КУпАП, та вилучено тютюнові вироби.

38. Протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 надіслані до Болградського районного суду Одеської області та розподілені суддям цього суду ОСОБА_3 (справа № 497/54/24) та ОСОБА_4 (справа № 497/133/24).

39. 10 січня 2024 року ОСОБА_2 випадково зустрівся із суддею Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1, з яким був знайомий та тривалий час перебував у добрих стосунках. Під час розмови ОСОБА_2 повідомив судді ОСОБА_1 про складення щодо нього двох протоколів про адміністративне правопорушення, один з яких перебуває на розгляді судді ОСОБА_3, а інший ще не надійшов до Болградського районного суду Одеської області.

40. У судді ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 шляхом обману, а саме введення його в оману щодо наміру вплинути за надання неправомірної вигоди на ухвалення суддями Болградського районного суду Одеської області за результатами розгляду зазначених вище протоколів про адміністративні правопорушення рішень в інтересах правопорушника.

41. Суддя ОСОБА_1, якому було відомо про високі морально-ділові якості судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3, у провадженні якої перебувала справа № 497/54/24 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 1645 КУпАП, а саме про відсутність у судді ОСОБА_3 схильності до будь-яких корупційних проявів, не мав реального наміру чинити на неї вплив, сподівався в разі ухвалення позитивного для ОСОБА_2 рішення видати це за результат свого впливу та отримати від ОСОБА_2 грошові кошти.

42. З`ясувавши в ОСОБА_2 вартість вилучених 19 грудня 2023 року тютюнових виробів, що становила орієнтовно 3000 доларів США, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 за половину вартості вилученого товару, тобто за 1500 доларів США, допомогти у вирішенні питання про закриття суддею ОСОБА_3 провадження у справі № 497/54/24.

43. Суддя ОСОБА_1, який мав досвід розгляду справ про адміністративні правопорушення, знав судову практику з розгляду справ відповідної категорії та передбачав високу ймовірність закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_2 в законний спосіб, повідомив йому, що підготує письмові пояснення, які ОСОБА_2 має надати судді ОСОБА_3 у судовому засіданні під час розгляду справи № 497/54/24.

44. 12 січня 2024 року ОСОБА_1 підготував та з особистої поштової скриньки надіслав на особисту поштову скриньку ОСОБА_2 письмові пояснення для судді ОСОБА_3 по суті адміністративного правопорушення у справі № 497/54/24, проінструктувавши ОСОБА_2 , що такі пояснення необхідно подати особисто судді під час розгляду справи.

45. Суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 23 січня 2024 року винесла постанову про закриття провадження у справі № 497/54/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .

46. Того самого дня ОСОБА_2 , перебуваючи біля будівлі Болградського районного суду Одеської області, зустрів суддю ОСОБА_1, який під час розмови натякнув, що закриття провадження у справі суддею ОСОБА_3 є його заслугою.

47. Суддя ОСОБА_1 також повідомив ОСОБА_2 , що допоможе вирішити питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20 грудня 2023 року, згідно з яким вартість вилученого у правопорушника майна становила близько 6000 доларів США та який мав надійти на розгляд до Болградського районного суду Одеської області.

48. У межах раніше досягнутої домовленості ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що 24 січня 2024 року його викликає суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_4 для розгляду справи № 497/133/24 про адміністративне правопорушення.

49. Суддя ОСОБА_1 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , продовжуючи вчиняти протиправні дії, почав підбурювати його до надання неправомірної вигоди судді ОСОБА_4 за ухвалення рішення в інтересах ОСОБА_2 та судді ОСОБА_3 - за нібито ухвалене нею раніше рішення в інтересах ОСОБА_2 . Зокрема, суддя ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що судді ОСОБА_3 він нічого не обіцяв, а лише довів до її відома, що ОСОБА_2 «людина вдячна», а судді ОСОБА_4 необхідно «назвати конкретну цифру». Після цього ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що він має самостійно визначити розмір неправомірної вигоди, яку готовий надати за ухвалення позитивних рішень в обох справах, виходячи з обсягів та вартості вилучених у нього тютюнових виробів. Повідомлення про готовність надати неправомірну вигоду та її суму ОСОБА_2 мав надіслати ОСОБА_1 в месенджері ввечері.

50. Ураховуючи, що згідно з попередньою домовленістю сума неправомірної вигоди мала становити орієнтовно половину вартості вилученого працівниками поліції товару, ОСОБА_2 порахував вартість вилучених у нього працівниками поліції тютюнових виробів: за протоколом від 19 грудня 2023 року - 3000 доларів США, за протоколом від 20 грудня 2023 року - 6200 доларів США, та в месенджері повідомив судді ОСОБА_1 про готовність передати загалом 4000 доларів США за ухвалення рішень на його користь суддями Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

51. Прочитавши повідомлення, суддя ОСОБА_1 вирішив завуалювати неправомірну вигоду під адвокатський гонорар та написав ОСОБА_2 , що передасть зазначену інформацію адвокату, нібито про суму гонорару адвоката. Згодом ОСОБА_1 , намагаючись уникнути відповідальності за вчинене, видалив свої повідомлення в переписці з ОСОБА_2 .

52. Після цього ОСОБА_1 вирішив залучити до вчинення кримінального правопорушення адвоката ОСОБА_5 , з яким був знайомий раніше і підтримував дружні стосунки. Зокрема, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_5 отримати від ОСОБА_2 грошові кошти, однак не доводив до відома ОСОБА_5 відомостей про отримання таких коштів у злочинний спосіб.

53. 24 січня 2024 року до початку судового засідання у справі № 497/133/24 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_2 на вході до приміщення суду біля поста охорони та повідомив, що з усіх питань щодо їхніх домовленостей ОСОБА_2 має контактувати з ОСОБА_10 . Як згодом з`ясував ОСОБА_2 , ОСОБА_10 ОСОБА_1 назвав адвоката ОСОБА_5 .

54. За результатами розгляду справи № 497/133/24 про адміністративне правопорушення суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_4 24 січня 2024 року виніс постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .

55. 25 січня 2024 року під час зустрічі з адвокатом ОСОБА_5 у сквері, розташованому поблизу вулиці Училищної в місті Болграді Одеської області, ОСОБА_2 , якого суддя ОСОБА_1 підбурив до надання неправомірної вигоди суддям Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ухвалення судових рішень про закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення та ввів в оману щодо фактичних намірів не передавати їм ці кошти, передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США для передання їх судді ОСОБА_1

56. 29 січня 2024 року ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 у приміщенні Болградського районного суду Одеської області, передав йому отримані від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України на 29 січня 2024 року становило 151 124,40 гривні.

57. Із копії протоколу НСРД про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 17 січня 2024 року у межах кримінального провадження № 52024000000000020, 18 січня 2024 року о 17:54 зафіксовано розмову між суддею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

58. З копії протоколу НСРД про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року (містить позначку про розсекречення), що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 26 січня 2024 року у межах кримінального провадження № 52024000000000020, убачається, що 25 січня 2024 року о 14:14 зафіксовано розмову між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_5 .

Процесуальні рішення, які аналізувала ВРП та її Дисциплінарна палата під час розгляду дисциплінарної справи

59. Рішенням ВРП від 19 лютого 2024 року № 472/0/15-24 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_11 задоволено частково. Тимчасово, до 9 квітня 2024 року, відсторонено суддю Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

60. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20 лютого 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 757 000 гривень.

61. Рішенням ВРП від 5 квітня 2024 року № 1024/0/15-24 клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_11 задоволено. Продовжено до 5 червня 2024 року строк тимчасового відсторонення судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

62. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 11 квітня 2024 року змінено підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду строком на 2 місяці, до 12 червня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

63. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 11 червня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду строком на 2 місяці, до 12 серпня 2024 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

64. 25 червня 2024 року прокурор САП надіслав до ВАКС обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000020 від 11 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 190 КК України.

65. Станом на день прийняття Спірного рішення розгляд справи тривав.

Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП

66. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 вказано, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, суддя ОСОБА_1 допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

67. Надаючи оцінку встановленим під час дисциплінарного провадження обставинам та поясненням судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що керується тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку щодо наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

68. Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що не може досліджувати правомірності пред`явленої судді підозри або надавати оцінку пред`явленому судді обвинуваченню, зокрема не досліджує питання щодо наявності або відсутності вини судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

69. Наголосила, що суддя ОСОБА_1 не заперечував фактів розмов та зустрічей із ОСОБА_2 , надання йому юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА_2 , однак, як стверджував суддя, мета такого спілкування не була пов`язана з отриманням будь-якої винагороди чи подяки, метою такої допомоги була виняткова допомога «по-людськи». Суддя ОСОБА_1 не заперечував також факту написання ним письмових пояснень у справі № 497/54/24 від імені ОСОБА_2 та надіслання таких пояснень зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА_2 .

70. Третя Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу на ту обставину, що суддя ОСОБА_1 3 листопада 2023 року у справі № 497/2534/23 прийняв постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 1645 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

71. При цьому Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що для того, щоб допомогти ОСОБА_2 «по-людськи», як стверджує суддя ОСОБА_1, достатньо було повідомити йому про прийняття зазначеної постанови.

72. Крім того Третя Дисциплінарна палата ВРП вказала, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить ще дві постанови стосовно ОСОБА_2 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 1645 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про які, як вказала Третя Дисциплінарна палата ВРП, повідомив сам суддя ОСОБА_1 у поясненнях на скаргу ОСОБА_8 (постанови Саратського районного суду Одеської області від 1 червня 2022 року у справі № 513/349/22 та від 2 лютого 2023 року у справі № 513/1119/22).

73. На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, зазначене свідчить, що суддя ОСОБА_1, використовуючи посаду судді, знаючи практику розгляду судами такої категорії справ, не уник взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді, намагався за отримання неправомірної вигоди допомогти ОСОБА_2 вирішити справи № 497/54/24, № 497/133/24, які перебували у провадженні суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на його користь.

74. Водночас Третя Дисциплінарна палата ВРП критично поставилась до пояснень судді ОСОБА_1 про те, що в запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення, що складений стосовно ОСОБА_2 , які він підготував та надіслав на електронну пошту ОСОБА_2 , зазначено лише повідомлені ОСОБА_2 обставини перевезення тютюнових виробів та викладено юридичний аналіз цих дій, оскільки з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду предмета - планшета LENOVO з приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв`язку від 15 січня 2024 року, убачається, що ОСОБА_2 та суддя ОСОБА_1 вели переписку. Зокрема, суддя ОСОБА_1 12 січня 2024 року о 13:44 надіслав ОСОБА_2 смс-повідомлення такого змісту: «В заседании подалите ей подписанные пояснения и делайте упор на жалость, помощь всу. Все будет хорошо!».

75. Стосовно твердження судді ОСОБА_1 про недостовірність показань свідка ОСОБА_5 . Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що вказаний свідок відповідно до статті 67 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

76. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не уник взаємовідносин із ОСОБА_2 з метою прийняття позитивних для ОСОБА_2 рішень. Така поведінка судді ОСОБА_1 порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

77. Третя Дисциплінарна палата ВРП вважала, що суддя ОСОБА_1 умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

78. Урахувавши факти, які свідчать про наявність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку, обставини допущення такого проступку та ступінь вини судді, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 свідчать про грубий характер допущеного ним порушення.

79. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зауважила, що обставини, які досліджувалися в межах дисциплінарної справи, набули значного розголосу в медіа та викликали у громадськості негативну оцінку щодо етичних принципів особи судді, який уповноважений владою здійснювати правосуддя іменем України, що негативно вплинуло на авторитет судової влади та є додатковим неспростовним доказом того, що допущення суддею ОСОБА_1 вказаного дисциплінарного проступку призвело до настання негативних наслідків у виді підриву авторитету судової влади.

80. Отже, на переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

81. Вирішуючи питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата ВРП врахувала позитивну характеристику судді, стаж роботи на посаді судді, характер дисциплінарного проступку та обставини його вчинення, ступінь вини судді, однак вважала, що допущення суддею відповідних дій підриває авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливає на сприйняття судової гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, у подальшому не може здійснювати правосуддя іменем України, а отже, пропорційним та необхідним є застосування до судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Короткий зміст рішення ВРП

82. ВРП Спірним рішенням залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24.

83. ВРП зазначила, що Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла правильного висновку про наявність у діях судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

84. Так, ВРП погодилася із її Третьою Дисциплінарною палатою, яка в рішенні зазначила, що суддя ОСОБА_1 не лише підготував заперечення від імені ОСОБА_2 , а й надавав останньому вказівки, що треба робити і як поводитись в судовому засіданні, що, своєю чергою, спростовує твердження адвоката Байдеріна О. А. у скарзі про те, що суддя ОСОБА_1 надавав ОСОБА_2 не вказівки, а виключно рекомендації, оскільки наведені вище розмови й листування судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають характеру лише рекомендацій, а для пересічного громадянина є такими, що свідчать про зацікавленість судді в допомозі ОСОБА_2 під час вирішення справ № 497/54/24, № 497/133/24 на його користь.

85. Водночас ВРП також погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що особливо цинічною є така вказівка ОСОБА_1 як особи, яка має високий статус судді: «делайте упор на жалость, помощь ВСУ», що, вказує, зокрема, на низький рівень моральних якостей судді ОСОБА_1 .

86. ВРП вважала неспроможними посилання представника судді на те, що у своїх поясненнях суддя ОСОБА_1 наголошував на тому, що ОСОБА_2 сам ініціював зустрічі з ним та, «фактично виловлюючи його біля будівлі суду», просив допомоги в закритті провадження у справі № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , оскільки ні офіційний вебпортал ВРП (розділ «Реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність»), ні пояснення судді ОСОБА_1 не містять відомостей про те, що суддя звертався до відповідних правоохоронних органів та ВРП щодо втручання ОСОБА_2 в його діяльність, впливу ОСОБА_2 або вчинення інших неправомірних дій стосовно нього, хоча такий обов`язок судді передбачений частиною четвертою статті 48 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ).

87. Також зазначила про те, що доводи адвоката Байдеріна О. А. , що дії ОСОБА_2 стосовно судді ОСОБА_1 слід розцінювати як провокаційні, спрямовані на схиляння судді до вчинення протиправних дій, спростовуються наявними в матеріалах дисциплінарної справи додатковими поясненнями судді ОСОБА_1 (надійшли до ВРП 30 жовтня 2024 року), у яких суддя визнав, що вчинив дисциплінарний проступок, та погодився з тим, що повинен нести за це відповідальність.

88. Твердження адвоката Байдеріна О. А. , що Третя Дисциплінарна палата ВРП не конкретизувала, як саме суддя ОСОБА_1 використовував посаду судді для протиправної допомоги ОСОБА_2 та в який спосіб намагався отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_2 , ВРП не взяла до уваги та зазначила, що у рішенні її Третьої Дисциплінарної палати вказано, що твердження судді ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 «людської безоплатної підтримки та допомоги» спростовується також протоколами НСРД про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 26 січня 2024 року, допиту свідка - адвоката ОСОБА_5 від 7 лютого 2024 року, який отримав грошові кошти від ОСОБА_2 та 29 січня 2024 року передав їх судді ОСОБА_1 у його службовому кабінеті, допиту свідка, протоколами огляду планшета, на якому суддя ОСОБА_1 готував письмові пояснення у справі № 497/54/24 та надсилав їх ОСОБА_2 .

89. ВРП звернула увагу, що встановлення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП в діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку не порушує презумпції невинуватості, оскільки правові наслідки оскаржуваного рішення обмежуються дисциплінарними відносинами та не впливають на перебіг і результати інших проваджень щодо судді.

90. Щодо твердження представника судді про те, що Третя Дисциплінарна палата ВРП, покликаючись на покази свідка ОСОБА_5 , який відповідно до статті 67 КПК України був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, безапеляційно визнала в оскаржуваному рішенні факт отримання суддею ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_2 , ВРП вказала, що вони не відповідають дійсності, оскільки установлені під час дисциплінарного провадження Третьою Дисциплінарною палатою ВРП факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень. Третя Дисциплінарна палата ВРП не робила висновку про обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень щодо судді ОСОБА_1 , а лише врахувала у дисциплінарній справі наявні в ній матеріали з питань дотримання суддею нормативних вимог, що ставляться до судді, та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку.

91. Посилання представника судді - адвоката Байдеріна О. А. на те, що Третя Дисциплінарна палата ВРП не надала оцінку матеріалам, які листом від 29 жовтня 2024 року надіслав представник судді ОСОБА_1 - адвокат Стоянов М. М. ВРП відхилила з посиланням на те, що Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила про те, що листом від 29 жовтня 2024 року представник судді ОСОБА_1 - адвокат Стоянов М. М. надав членам Третьої Дисциплінарної палати ВРП посилання (дистанційний доступ) з метою ознайомлення з додатковими документами (розміщені у хмарному сховищі), які було зібрано стороною захисту в межах кримінального провадження щодо судді ОСОБА_1

92. Також ВРП дійшла висновку, що, ухвалюючи 23 та 30 жовтня 2024 року рішення про відмову в задоволенні клопотань адвоката Байдеріна О. А. про виклик та допит свідків, а також заяви про проведення дослідження відеозаписів спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у формі протокольних ухвал, Третя Дисциплінарна палата ВРП діяла у визначеному законодавством порядку.

93. Відхилила ВРП і доводи адвоката Байдеріна О. А. про те, що Третя Дисциплінарна палата ВРП безпідставно та на порушення процедури відмовила в задоволенні заяв про відвід членів Третьої Дисциплінарної палати ВРП під час розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_8 , з огляду на те, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що Третя Дисциплінарна палата ВРП в межах своїх повноважень розглянула вказані заяви та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 23 жовтня 2024 року № 3080/3дп/15-24, 3081/3дп/15-24, 3082/3дп/15-24, 3083/3дп/15-24, 3084/3дп/15-24, якими в установленому законом порядку відмовила в задоволенні заяв про відвід зазначених вище членів Третьої Дисциплінарної палати ВРП та члена Першої Дисциплінарної палати ВРП, яку залучено до роботи Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

94. Підсумовуючи ВРП констатувала, що її Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку, що саме за вказаних обставин неуникнення суддею ОСОБА_1 взаємовідносин із ОСОБА_2 з метою прийняття позитивних для останнього рішень безумовно свідчить про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

95. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

96. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

97. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

98. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

99. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

100. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

101. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

102. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

103. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

104. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

105. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

106. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

- скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

- скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

- скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

- змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

- залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

107. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

108. Згідно із частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та частиною другою статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

109. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.

110. Водночас Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

111. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

112. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

-склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

- рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

- суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

- рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

113. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 вищу раду право, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

114. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

115. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

116. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

117. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

Щодо визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП

118. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

119. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 11 лютого 2025 року при розгляді скарги представника судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 - адвоката Байдеріна О. А. були присутні 11 членів ВРП. Згідно з копією рішення воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.

120. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

121. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.

122. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

123. Суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 та його представник - адвокат Байдерін О. А. були належно повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується листами від 29 січня 2025 року № 1678/0/9/25, № 1680/0/9/25.

124. Суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Байдерін О. А. 11 лютого 2025 року брали участь у засіданні ВРП в режимі відеоконференції з розгляду скарги судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24.

125. Указані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 12 засідання ВРП від 11 лютого 2025 року.

126. Водночас прийняття Спірного рішення повноважним складом ВРП та належне повідомлення про засідання, призначене на визначену дату, скаржник не ставить під сумнів.

127. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Щодо висновків ВРП про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

128. Оцінюючи Спірне рішення на відповідність вимогам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII щодо зазначення передбачених законом підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, встановлюючи правову кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 , ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

129. Кваліфікація діяння - це правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні відповідності між ознаками вчиненого діяння та визначеними законом ознаками правопорушення. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і можуть бути поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного проступку, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

130. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду має перевірити, чи було вчинено суддею ОСОБА_1 діяння, яке йому поставлено у провину, та чи має воно склад дисциплінарного проступку, за який він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

131. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

132. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

133. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

134. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

135. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

136. Предметом оскарження до ВРП було рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

137. Як указано вище, зазначені порушення виявилися у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо справи № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , та щодо щодо справи № 497/133/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 , про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .

138. Таке позапроцесуальне спілкування полягало у розмовах та зустрічах судді ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , під час яких обговорювалися питання щодо надання неправомірної вигоди суддям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та надання ОСОБА_2 юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА_2 . За висновком Третьої Дисциплінарної палати та ВРП, такі дії мали умисний характер.

139. Як слідує зі справи на підтвердження цих фактів (позапроцесуального спілкування судді) ВРП послалась на окремі матеріали кримінального провадження № 52024000000000020, зокрема, на відомості, що містилися в протоколах допиту свідка ОСОБА_2 від 11, 19, 23, 24, 25, 31 січня 2023 року; протоколах про проведення НСРД за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року, 8 лютого 2024 року; протоколі допиту свідка адвоката - ОСОБА_5 від 7 лютого 2024 року; протоколі НСРД огляду предмета - планшета LENOVO з приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв`язку від 15 січня 2024 року, протоколах огляду планшета від 23, 24 січня 2023 року (зафіксовано переписку ОСОБА_2 із суддею ОСОБА_1 ).

140. З огляду на зібрані докази в межах дисциплінарного провадження, ВРП погодилася з висновком її Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_1 не уник взаємовідносин із ОСОБА_2 з метою прийняття позитивних для останнього рішень, що свідчить про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

141. Відповідно до статті 2 Закону № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

142. Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

143. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

144. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов`язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

145. У пункті 22 Висновку № 3 КРЄС зазначено, що поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов`язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

146. Як зазначено в Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя має вважати своїм обов`язком не лише дотримуватися високих стандартів поведінки, але й брати участь у колективних зусиллях для встановлення, підтримки та захисту цих стандартів. Навіть один випадок неналежної поведінки судді може завдати невиправної шкоди моральному авторитету суду.

147. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов`язана з його посадою (пункт 4.1 Бангалорських принципів поведінки суддів).

148. У пункті 1.6 Бангалорських принципів закріплений обов`язок судді виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

149. Статтею 2 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.

150. Однією з фундаментальних засад демократичного суспільства є незалежність судів і суддів. Загальновизнано, що вказана засада є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Виконавча і законодавча гілки влади повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від кроків, які могли б поставити її під загрозу.

151. Бангалорські принципи поведінки суддів визначили, що незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів у його індивідуальному та колективному аспектах.

152. Відповідно до пункту 1.3 Бангалорських принципів поведінки суддів суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу.

153. У контексті статті 2 Кодексу суддівської етики поняття «посадове становище» означає як юридичні можливості, пов`язані з колом прав і обов`язків судді у зв`язку із зайняттям ним відповідної посади, так і фактичні можливості, що випливають із авторитету займаної посади.

154. Таке положення щодо заборони використання посадового становища в особистих інтересах кореспондує змісту пункту 4.9 Бангалорських принципів поведінки суддів, відповідно до якого суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім`ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень. Під особистими інтересами треба розуміти будь-які інтереси особи, які зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, в тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв`язку з її членством або діяльністю в не пов`язаних з виконанням нею функцій держави або місцевого самоврядування, громадських, релігійних та інших організаціях.

155. Статтею 3 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

156. Положення цієї статті кореспондують із зазначеним у Бангалорських принципах поведінки суддів показником 3 «Чесність і непідкупність» та із таким принципом: «Чесність і непідкупність є необхідними умовами належного виконання суддею своїх обов`язків». Для закріплення положення про застосування цього принципу в Бангалорських принципах наголошено: «Суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача. Дії та поведінка судді повинні підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судових органів. Не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу».

157. Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

158. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що факти позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , про які йшлося вище, були ретельно перевірені та досліджені як Третьою Дисциплінарною палатою, так і ВРП.

159. У межах кримінального провадження № 52024000000000020 було зафіксовано розмови та зустрічі судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обставини надання останньому юридичних консультацій, які стосувалися справ № 497/54/24, № 497/133/24 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , з метою отримання позитивного рішення для нього [справи перебували у провадженні суддів Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ].

160. Під час цих розмов суддя ОСОБА_1 обговорював з ОСОБА_2 хід справ про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 - дату ймовірного направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо останнього; можливість розподілення матеріалів про адміністративне правопорушення на відповідного суддю; звітування ОСОБА_2 судді про те, що за результатами розгляду справи № 497/54/24 суддя ОСОБА_3 провадження закрила; повідомлення суддю ОСОБА_2 про його виклик до суду у справі № 497/133/24 та необхідність визначення «цифри» ОСОБА_2 .

161. Зазначене підтверджується копією протоколу про результати проведення НСРД від 26 січня 2024 року.

162. Як установили ВРП та її дисциплінарний орган, протокол НСРД від 26 січня 2024 року, яким зафіксовано зустріч ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 , а також розмову між ними, під час якої ОСОБА_2 розповідав адвокату про те, що за вказівкою судді ОСОБА_1 з усіх питань стосовно домовленостей між суддею та ОСОБА_2 він має контактувати з адвокатом.

У цьому протоколі НСРД також зазначено, що 25 січня 2024 року ОСОБА_2 передав грошові кошти в руки адвокату ОСОБА_5 , після чого під час діалогу з адвокатом ОСОБА_2 зазначив: «просто я там дал по минимуму, если он скажет добавить то я всегда готов. Чтоб не получилось так, что я тут вдруг перепуганный, вдруг там шото закрысил».

163. Також установлено, що відповідно до протоколу НСРД - огляду предмета - планшета LENOVO з приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв`язку від 15 січня 2024 року, в якому зафіксовано, як ОСОБА_2 із зареєстрованим обліковим записом «ОСОБА_12» та суддя ОСОБА_1вели переписку такого змісту:

«ОСОБА_12»:…Это моя почта, отправь на нее, мне так проще распечатать. Спасибо заранее. Звонила секретарь судьи, перенесли на двадцатые числа из за болезни». «ОСОБА_1»: «Ок. Супер». «ОСОБА_1»: «Доброе утро. См. Почту». «ОСОБА_12»: «Спасибо огромное». «ОСОБА_1»: «В заседании подалите ей подписанные пояснения и делайте упор на жалость, помощь всу. Все будет хорошо!». «ОСОБА_12»: «Ок, как скажите…..».

164. Обставини того, що суддя ОСОБА_1 не уник взаємовідносин із ОСОБА_2 з метою прийняття позитивних для останнього рішень випливають з протоколів допиту свідка ОСОБА_2 від 11, 19, 23, 24, 25 та 31 січня 2024 року; протоколу допиту свідка - адвоката ОСОБА_5 від 7 лютого 2024 року; протоколу огляду планшета 23 та 24 січня 2024 року (зафіксовано переписку ОСОБА_2 із суддею ОСОБА_1 , зокрема факт підготовки письмових пояснень у справі № 497/54/24, які ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 ).

165. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що розмови судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , під час яких суддя обговорював матеріали справ № 497/54/24, № 497/133/24 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , з метою отримання позитивного рішення для нього надавав юридичні консультації та здійснював підготовку суддею заперечення від імені ОСОБА_2 , а також надавав ОСОБА_2 вказівки щодо необхідного поводження в судовому засіданні, у своїй сукупності свідчать про умисний характер допущеного проступку, оскільки суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності вчинених дій, які порочать звання судді.

166. Така поведінка судді ОСОБА_1 порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема, створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя. Суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді та в подальшому можуть негативно вплинути на ставлення громадян як до цього судді, так і до всієї судової системи.

167. За висновком Великої Палати Верховного Суду поведінка судді ОСОБА_1 , описана вище, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності суду і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об`єктивному судовому розгляді, оскільки створює уявлення про можливість впливу третіх осіб на розгляд справи.

168. Зазначені обставини та докази в сукупності вказують на те, що неналежні дії з боку судді ОСОБА_1 об`єктивно свідчать про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та істотно підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду. Це підтверджує умисний характер проступку та грубе порушення суддею ОСОБА_1 стандартів безсторонності суду та етичних норм поведінки судді, що викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

169. Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника, висловленими в контексті надання суддею юридичних порад близьким родичам чи друзям, які кореспондують пункту 174 Коментаря до Бангалорських принципів поведінки судді, однак у зв`язку із цим його твердження про надання ОСОБА_2 , як товаришу «людської безоплатної підтримки та допомоги» у його справі спростовується матеріалами дисциплінарної справи.

170. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП навела чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

171. Щодо питання можливості / неможливості використання дисциплінарним органом матеріалів НСРД в рамках дисциплінарного провадження до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

172. У частині шістнадцятій статті 49 Закону № 1798-VIII встановлені особливості доведення складу дисциплінарного проступку, допущеного суддею. Так, підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Радою) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

173. Велика Палата Верховного Суду дотримується усталеної позиції, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо визначених Законом № 1402-VIII. Дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах своїх повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

174. Оскільки дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, то притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

175. Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії схвалила Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено, що «кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно жодних дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Потрібно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

176. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження за подібних обставин Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила у своїх постановах від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року у провадженні № 11-197сап2, від 14 липня 2022 року у провадженні № 11-168сап21, від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24, від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24, від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25, від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25.

177. Зокрема, у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25) Велика Палата Верховного Суду проаналізувала норми КПК України, які регламентують заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, а також норми Закону № 1798-VIII та дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.

178. Тож якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках дисциплінарного провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона уповноваженою особою на підставі закону була передана для використання.

179. Спеціальне законодавство не встановлює вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов`язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів. Дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість всіх доказів, якими можуть бути, зокрема й відомості, зафіксовані в протоколах НСРД, та надати правову оцінку обставинам наявності або браку в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

180. Додатково Велика Палата Верховного Суду враховує й те, що під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу суддя ВАКС дійшов висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною першою статті 190 КК України, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах клопотання, зокрема: протоколами допиту свідка, протоколами огляду предмета від 15, 23 та 24 січня 2024 року з додатками, протоколами огляду грошових коштів від 25 січня 2024 року з додатками, постановою Болградського районного суду Одеської області від 24 січня 2024 року у справі № 497/133/24 (суддя ОСОБА_4), постановою Болградського районного суду Одеської області від 25 січня 2024 року у справі № 497/54/24, протоколом за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року, протоколом обшуку від 6 лютого 2024 року.

181. Тобто фактично попередню оцінку матеріалів НСРД здійснив суд під час обрання судді запобіжного заходу.

182. До того ж ВРП за клопотаннями заступника Генерального прокурора - керівника САП, вирішувала питання про відсторонення судді та продовження строку тимчасового відсторонення ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Тож на час ухвалення рішень про відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП вже була обізнана з матеріалами досудового розслідування, зокрема НСРД.

183. У справі, що розглядається, установлено, що НАБУ, САП надало дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000020в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину, тому немає підстав вважати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.

184. Повертаючись до суті спору, варто зауважити, що рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча і було ухвалено з урахуванням матеріалів кримінального провадження - НСРД, однак ґрунтується на досліджених дисциплінарним органом доказах, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, та оцінці цих доказів, правових підставах та власній оцінці ВРП обставин конкретного дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.

185. Відповідно до практики ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Навіть більше, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

186. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у дисциплінарній справі Рада та її дисциплінарний орган з`ясовували обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішували питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що є за межами компетенції ВРП.

187. Реагуючи на посилання скаржника про безпідставну відмову ВРП та Третьої Дисциплінарної палати в задоволенні клопотань про виклик і допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

188. Із матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що 23 жовтня 2024 року на засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП адвокат Байдерін О. А. заявив клопотання про допит у засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП свідка - адвоката ОСОБА_5.

189. 30 жовтня 2024 року до ВРП також надійшло клопотання адвоката Байдеріна О. А. про виклик і допит свідків, зокрема секретаря судового засідання ОСОБА_6 , а також ОСОБА_2 . За задоволення клопотання від 23 жовтня 2024 року проголосував один член Третьої Дисциплінарної палати ВРП, четверо проголосували проти. За задоволення клопотання від 30 жовтня 2024 року члени Третьої Дисциплінарної палати ВРП одноголосно проголосували проти. Отже, Третя Дисциплінарна палата ВРП у задоволенні клопотань відмовила.

190. Аналогічне клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було подано й до ВРП під час перегляду рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24, яке розглядалося 11 лютого 2025 року на засіданні ВРП. За задоволення клопотання проголосували два члени ВРП, проти проголосували - дев`ять, відповідно ВРП у задоволенні клопотання відмовила.

191. У цій справі ВРП та її Дисциплінарна палата мотивували відмову виклику свідків головно з мотивів того, що в межах дисциплінарного провадження не встановлюється вина судді у вчиненні кримінального правопорушення, а тому необхідності заслуховувати свідків, зокрема і тих, що надавали показання в межах досудового розслідування, немає. Також було звернуто увагу на те, що свідок ОСОБА_5 відповідно до статті 67 КПК України був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, які надав.

192. Зважаючи на обставини цієї справи та наявність достатньої доказової бази, що підтверджує вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку Велика Палата Верховного Суду погоджується з позицією ВРП та Третьої Дисциплінарної палати про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення клопотань про виклик і допит свідків у цій справі.

Щодо застосованого дисциплінарного стягнення

193. Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII визначено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: 1) попередження; 2) догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; 3) суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; 4) подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; 5) подання про переведення судді до суду нижчого рівня; 6) подання про звільнення судді з посади.

194. Відповідно до частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

195. Згідно із частиною восьмою статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

196. За змістом пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

197. Позиція скаржника в цій частині доводів зводиться до того, що у ВРП не було перешкод для застосування іншого (не найсуворішого) виду дисциплінарного стягнення, тобто суддя наполягає на непропорційності застосованого стягнення.

198. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у межах дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 встановлено, що він допустив діяння, яке має склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Такі обставини і правильність кваліфікації діяння судді ОСОБА_1 підтверджені під час цього судового розгляду.

199. У скарзі не наведено обґрунтування підстав, за яких скаржник вважає, що характер вчиненого ним дисциплінарного проступку та його наслідки не є настільки істотними і значущими, аби стати перешкодою для продовження здійснення ним правосуддя на посаді судді.

200. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення дисциплінарний орган врахував особу судді ОСОБА_1 , характер його дій щодо допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, що правильно кваліфіковано як вчинення істотного дисциплінарного проступку. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з пропорційністю застосованого до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.

201. Доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками ВРП, проте не спростовують установлених дисциплінарним органом обставин та не дають підстав вважати, що оскаржуване рішення ухвалене без належного дослідження матеріалів дисциплінарної справи або без достатнього мотивування викладених у ньому висновків.

202. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що спірне рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема ухвалене на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, й обґрунтовано, а тому відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

203. Інші доводи й аргументи, висловлені в скарзі судді на спірне рішення, не впливають на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для скасування цього рішення ВРП.

Висновки за результатами розгляду скарги

204. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

205. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 » - без змін.

Головуючий суддя С. О. Погрібний

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді:|О. О. Банасько О. Л. Булейко М. М. Гімон А. А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур||Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець М. Ю. Тітов І. В. Ткач|

Постанову оформила суддя Стрелець Т. Г. у порядку частини третьої статті 355 КАС України.