ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Губської О. А., Тітова М. Ю., Мазура М. В.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року у справі № 990SCGC/13/25 (провадження № 11-119сап25) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2026 року у справі № 990SCGC/13/25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 » - без змін.
2. Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет дотримання вимог, визначених пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), дійшла таких висновків.
3. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення ВРП підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Третьої Дисциплінарної палати, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку, який знайшов прояв у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо справи № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , та щодо справи № 497/133/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 , про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .
4. Таке позапроцесуальне спілкування полягало у розмовах та зустрічах судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , під час яких обговорювалися питання щодо надання неправомірної вигоди суддям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та надання ОСОБА_2 юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА_2 . За висновком Третьої Дисциплінарної палати та ВРП, такі дії мали умисний характер.
5. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП та її Дисциплінарної палати про те, що розмови судді ОСОБА_1з ОСОБА_2 , під час яких суддя обговорював матеріали справ № 497/54/24, № 497/133/24 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , з метою отримання позитивного рішення для нього надавав юридичні консультації та здійснював підготовку суддею заперечення від імені ОСОБА_2 , а також надавав ОСОБА_2 вказівки щодо необхідного поводження в судовому засіданні, у своїй сукупності свідчать про умисний характер допущеного проступку, оскільки суддя ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності вчинених дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді ОСОБА_1 порушує етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема, створює уявлення про можливість вплинути на ухвалення судового рішення в позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.
6. Відповідаючи на питання можливості / неможливості використання дисциплінарним органом матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) в рамках дисциплінарного провадження до прийняття рішення по суті у кримінальному провадженні Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
7. Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Дисциплінарний орган не досліджує питання вини суддів у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо визначених Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) Дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості загалом та, зокрема, у кримінальному провадженні, а лише надає правову оцінку ознакам у поведінці судді, які можуть підтверджувати наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення Дисциплінарною палатою рішення в межах своїх повноважень і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
8. Оскільки дисциплінарна і кримінальна відповідальність є відмінними видами юридичної відповідальності, у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження, то притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та одночасне здійснення стосовно нього кримінального провадження не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.
9. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження за подібних обставин Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила у своїх постановах від 08 квітня 2021 року у справі № 11-238сап20, від 13 травня 2021 року у провадженні № 11-197сап2, від 14 липня 2022 року у провадженні № 11-168сап21, від 30 травня 2024 року у справі № 990SCGC/3/24, від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/16/24, від 3 липня 2025 року у справі № 990SCGC/14/25, від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25.
10. Зокрема, у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 990SCGC/32/25 (провадження № 275сап25) Велика Палата Верховного Суду проаналізувала норми Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України), які регламентують заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, а також норми Закону № 1798-VIII та дійшла переконання, що оскільки відомості, зазначені в протоколах про результати проведення НСРД, розсекречені на законних підставах, то дисциплінарний орган під час дисциплінарного провадження може досліджувати ці протоколи та надавати оцінку викладеній у них інформації, а також всім доказам сукупно на предмет наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, здійснюючи натомість самостійну оцінку таких дій та обставин справи, зокрема й у контексті дотримання суддями правил службової та професійної етики.
11. Тож якщо внаслідок проведення НСРД у кримінальному провадженні була виявлена інформація про ознаки дисциплінарного проступку, то закон не забороняє компетентному дисциплінарному органу на самостійних правових підставах, здобутих в рамках дисциплінарного провадження, послуговуватися такою інформацією у разі, коли вона уповноваженою особою на підставі закону була передана для використання.
12. Спеціальне законодавство не встановлює вимог щодо належності та допустимості доказів у дисциплінарному провадженні, як і не визначає обов`язку дисциплінарного органу встановлювати ті або інші обставини на підставі винятково прямих доказів. Дисциплінарний орган повинен встановити чіткість та переконливість всіх доказів, якими можуть бути, зокрема й відомості, зафіксовані в протоколах НСРД, та надати правову оцінку обставинам наявності або браку в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.
13. У справі, що розглядається, установлено, що НАБУ, САП надали дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000020 в межах дисциплінарного провадження відповідно до статті 222 КПК України. ВРП врахувала зазначену обставину, тому немає підстав вважати, що ці докази отримані в незаконний спосіб, підроблені чи спотворені.
14. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності хоча і було ухвалено з урахуванням матеріалів кримінального провадження - НСРД, однак ґрунтується на досліджених дисциплінарним органом доказах, наявних у матеріалах дисциплінарної справи, та оцінці цих доказів, правових підставах та власній оцінці ВРП обставин конкретного дисциплінарного проступку. Дисциплінарний орган перевірив викладені у дисциплінарній скарзі обставини на предмет дотримання вимог, що ставляться до суддів, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.
15. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Навіть більше, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).
16. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у дисциплінарній справі Рада та її дисциплінарний орган з`ясовували обставини щодо наявності в діянні судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку в частині вчинення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, і не вирішували питання щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, що є за межами компетенції ВРП.
17. У підсумку Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуване рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідає приписам пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
18. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
19. Вважаємо за необхідне висловити окрему думку в цій справі з таких міркувань.
20. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
21. У справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов`язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
22. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
23. Частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
24. Частиною шістнадцятою статті 49 Закону № 1798-VІІІ визначено, що підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
25. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
26. Згідно із частиною восьмою статті 50 Закону № 1798-VIIІ рішення у дисциплінарній справі повинне містити, зокрема: встановлені у дисциплінарній справі обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких ухвалено рішення.
27. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала, що у дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду кримінального провадження.
28. Також звертаємо увагу на те, що дисциплінарні палати ВРП у дисциплінарному провадженні є фактично квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки здійснюють розгляд дисциплінарних скарг щодо суддів та приймають рішення про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді на підставі балансу поданих доказів.
29. Визначальним критерієм правомірності рішення ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності є встановлення у ньому обставин, які підтверджують наявність підстави дисциплінарної відповідальності судді. Такі обставини встановлюються дисциплінарним органом на підставі доказів, наданих та отриманих в межах відповідного дисциплінарного провадження щодо судді.
30. Оскільки фактичною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є вчинення останнім дисциплінарного проступку, ВРП під час дисциплінарного провадження повинна встановити склад такого проступку.
31. Повертаючись до суті спору, варто нагадати, що підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став висновок дисциплінарного органу про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку, який виразився у позапроцесуальному спілкуванні судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо справи № 497/54/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_3 , та щодо справи № 497/133/24, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 , про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 .
32. Зупиняючись на питанні доказування у цій справі [щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності] та здійснюючи послідовний аналіз положень Закону № 1798-VIII, вважаємо за необхідне зазначити, що цей Закон безпосередньо не встановлює вичерпних обмежень щодо джерел отримання доказів. Положення статті 49 Закону № 1798-VIII наділяють ВРП певними процесуальними повноваженнями щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин дисциплінарної справи.
33. Наділення ВРП Законом № 1798-VIII процесуальними повноваженнями щодо витребування документів / інформації, отримання пояснень від учасників дисциплінарної справи, дослідження доказів та виклику свідків для надання пояснень вказує на те, що законодавець поклав на цей орган обов`язок самостійно встановлювати обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а також самостійно оцінювати зібрані докази в межах дисциплінарного провадження на предмет їх чіткості та переконливості для підтвердження наявності підстав дисциплінарної відповідальності судді.
34. Вагомого значення такі повноваження дисциплінарного органу набувають з огляду на вимоги частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VІІІ, де підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є встановленою за умови, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими.
35. Відповідно до матеріалів справи в межах кримінального провадження № 52024000000000020 було зафіксовано розмови судді ОСОБА_1 з ОСОБА_2 щодо справ № 497/54/24, № 497/133/24, які перебували у провадженні суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
36. Зокрема, під час цих розмов обговорювалися питання щодо надання неправомірної вигоди суддям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та надання ОСОБА_2 юридичних консультацій у справах № 497/54/24, № 497/133/24 з метою отримання позитивного рішення для ОСОБА_2 .
37. З оскаржуваного рішення встановлено, що саме ці обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали підставою для висновку ВРП про допущення суддею ОСОБА_1 поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.
38. За обставинами справи, що розглядається, інформацію про ознаки дисциплінарного проступку дисциплінарний орган отримав з окремих матеріалів кримінального провадження № 52024000000000020, зокрема, з відомостей, що містилися в протоколах допиту свідка ОСОБА_2 від 11, 19, 23, 24, 25, 31 січня 2023 року; протоколах про проведення НСРД за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 26 січня 2024 року, 08 лютого 2024 року; протоколі допиту свідка - адвоката ОСОБА_5 від 07лютого 2024 року; протоколі НСРД огляду предмета - планшета LENOVOз приєднаною sim-карткою мобільного оператора зв`язку від 15січня 2024 року; протоколах огляду планшета від 23, 24 січня 2023 року (зафіксовано переписку ОСОБА_2 із суддею ОСОБА_1 ).
39. Беручи за основу те, що до повноважень ВРП відноситься самостійне встановлення та дослідження доказів у межах дисциплінарного провадження, Рада могла використати передбачені законом механізми для перевірки обставин дисциплінарного проступку, зокрема, шляхом виклику свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та секретаря судового засідання ОСОБА_6 , яка, як убачається з матеріалів справи, також могла надати відповідну інформацію про обставини дисциплінарного проступку, для надання пояснень під час розгляду дисциплінарної справи. Однак за встановлених обставин ВРП та її Дисциплінарна палата цього не зробили.
40. До того ж представник ОСОБА_1 звертався до ВРП та її Дисицплінарної палати із клопотаннями про виклик і допит свідків: секретаря судового засідання ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 . Однак у задоволенні цих клопотань було відмовлено.
41. На означене скаржник звертав увагу й Великої Палати Верховного Суду в межах оскарження рішення ВРП.
42. В аспекті наведеного вважаємо, що факт наявності в дисциплінарній справі матеріалів кримінального провадження [НСРД], які ВРП оцінювала з погляду наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не звільняє ВРП від обов`язку самостійно за об`єктивної можливості перевірити відповідні відомості та здійснити комплексну оцінку доказів з урахуванням й інших матеріалів, зокрема здобутих за власною ініціативою цього органу.
43. Отже, у цьому конкретному випадку ВРП та її Дисциплінарна палата, посилаючись на показання третіх осіб, які не були отримані безпосередньо в межах розгляду дисциплінарної справи, мала можливість у передбачений Законом № 1798-VІІІ спосіб безпосередньо їх перевірити, однак цього не зробила.
44. Наведене, у свою чергу, свідчить про неповноту дослідження обставин дисциплінарного проступку та, як наслідок, недостатнє мотивування спірного рішення ВРП від 11 лютого 2025 року № 221/0/15-25, яким було залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1
Судді О. А. Губська
М. Ю. Тітов
М. В. Мазур