Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства

Лист від 29.11.2007 № 01-8/917

Опубліковано: Бізнес-Бухгалтерія-Право. Податки. Консультації, 2008 р., № 4, стор. 25 (2008-01-28); Бізнес:законодавство та практика, 2008 р., № 2, стор. 5; Вісник господарського судочинства, 2008 р., № 1, стор. 43

Розділ 6. Правил планування ( z1030-02 ) встановлює порядок обліку виконання плану, який здійснюється в обліковій картці за кожним планом, а також за пред'явленням, та за замовленням про надолуження недовантаження за попередній місяць. На підставі цього обліку визначаються розміри матеріальної відповідальності сторін за невиконання плану. Результати виконання плану перевезення вантажів визначаються за декаду

• ст. 3. Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), цього закону, Статуту залізниць України ( 457-98-п ), який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства
• ст. 11. Цивільного кодексу України ( 435-15 ) підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Розділ 2. Тарифного керівництва N 1 ( z0828-99 ) встановлює регульовані тарифи - збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів, до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій, в тому числі отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження вантажу (таблиця N 4)

• ст. 21. Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) визначає, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України ( 457-98-п ) та укладеними на його основі договорами
• ст. 23. Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ), яка кореспондується із пунктом 110 Статуту залізниць ( 457-98-п ), щодо обов'язку залізниці забезпечити збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а у разі незбереження вантажу - відшкодувати вартість за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, - не звільняє вантажоодержувача від сплати збору за зберігання вантажів понад нормативний безоплатний термін зберігання
• ст. 43. Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили
• ст. 58. Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) ( 994_291 ) строк позовної давності для позовів, що ґрунтуються на договорі перевезення, встановлює один рік, а в передбачених у цій статті випадках - 2 роки, які призупиняються на час розгляду залізницею заявленої до неї претензії. Припинене за давністю право на пред'явлення позову не може бути реалізоване шляхом зустрічного позову або заперечення
• ст. 87. Митного кодексу України ( 92-15 ) визначила, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Обов'язки та відповідальність декларанта передбачені у статті 88 Митного кодексу
• ст. 233. Господарського кодексу України ( 436-15 ) також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
• ст. 315. Господарського кодексу України ( 436-15 ) та пункти 136 і 137 Статуту залізниць ( 457-98-п ) встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватись до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею
• ст. 908. Цивільного кодексу України ( 435-15 ), яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ), встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них

Історія документа

• 29.11.2007 — Прийняття

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.