Закону України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) визначає, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України ( 457-98-п ) та укладеними на його основі договорами.
Пункти 71 та 76 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) встановлюють, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами ( z0861-00 ).
Правила обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ) у додатку наводять зразок Договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії, який у пункті 16 передбачає обов'язок власника колії сплачувати залізниці плату, в тому числі, за складування вантажів або примикання під'їзних колій у смузі відведення.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України ( z0828-99 ) Тарифне керівництво N 1 ( z0828-99 ) у розділі 2 пункту 9 підпункту 22 (таблиця 4) встановлює регульований тариф за утримання ділянок землі, наданих залізницями в тимчасове користування іншим підприємствам і організаціям для складування вантажів, улаштування примикання під'їзних колій і в інших випадках.
Таким чином, якщо Договором на експлуатацію залізничної під'їзної колії між сторонами встановлено використання власником під'їзної колії земельної ділянки залізниці в смузі відведення для примикання під'їзної колії або складування вантажів, то власник під'їзної колії сплачує залізниці збір за утримання ділянок землі, в розмірі, встановленому Тарифним керівництвом ( z0828-99 ).
19. Залізниця не може списувати із сум попередньої оплати, які знаходяться на особовому рахунку клієнта залізниці у Технологічному центрі по обробці перевізних документів (далі - ТехПД), нараховані платежі на підставі первинних документів, підписаних вантажовідправником (вантажоодержувачем) із запереченнями, застереженнями, зауваженнями.
У пункті 5.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 ( v_601600-02 ) зазначено, що згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів ( z0864-00 ) та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги.
Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів залізниця складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.
У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Відповідно до пункту 62 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) у разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів може справлятися пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмір такої пені. Проте, залізниця може укласти з вантажовідправником та вантажоодержувачем угоду про порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, передбачивши в ній конкретні умови оплати послуг та розмір пені за порушення умов такої оплати згідно із зразком Договору, наведеним у Додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів ( z0864-00 ) (розділ 11 Правил перевезення ( z0861-00 ).
20. Будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) до вантажовідправника.
Статут залізниць України ( 457-98-п ) не містить чітких приписів того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення цього штрафу, а також не встановлює будь-яких обмежень, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.
Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, укладається вантажовідправником із залізницею, у відповідності із пунктом 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, - то і відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу, про що зазначено у пункті 3.23 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 ( v_601600-02 ).
21. Залізниця має право нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями.
Пункт 118 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Пункт 122 Статуту залізниць ( 457-98-п ) встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із пунктом 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
При розгляді справ про стягнення цього штрафу слід виходити з того, що неправильно вказано має бути хоча б одна відомість; при цьому код та адреса вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.
У застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у пунктах 118 та 122 Статуту ( 457-98-п ), підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Необхідно мати на увазі щодо вантажів, які перевозяться на експорт на підставі міжнародної накладної СМГС, що стаття 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( 998_011 ) містить перелік випадків, за порушення яких також стягується штраф у п'ятикратному розмірі, але склад порушень, при яких відправник несе відповідальність за правильність відомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, відрізняється від умов пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), тому такі справи слід вирішувати на підставі статті 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).
22. Господарський суд має право зменшувати розмір штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ).
У відповідності до статті 551 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.