Цивільного кодексу України ( 435-15 ), яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ), встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту,а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом ( 436-15 ), іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Пункт 46 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами ( z0861-00 ). Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Правила зберігання вантажів ( z0866-00 ) (розділ 7 Правил перевезень), затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 ( z0861-00 ) та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за N 866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Правила зберігання вантажів ( z0866-00 ) встановлюють, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (в тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення на станцію до моменту закінчення затримки.
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, у відповідності до Правил складання актів ( z0567-02 ) (розділ 28 Правил перевезень вантажів ( z0861-00 ).
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво N 1 ( z0828-99 ), (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва N 1 ( z0828-99 ) також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Однак, при цьому необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу, або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху прямування, і чи дійсно ці причини не залежать від залізниці.
Щодо обставин наявності або відсутності вини вантажоодержувача, то відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Крім того, пункт 9 Правил зберігання вантажів ( z0866-00 ) та пункт 2.4 розділу 2 Тарифного керівництва N 1 ( z0828-99 ) встановлюють стягнення плати за зберігання вантажу, який завозиться відправником на станцію відправлення на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, цей збір нараховується на загальну масу ввезеного вантажу. Доказом увезення вантажу на станцію частинами є відмітки у графі 2 зворотного боку накладної, якими працівник залізниці проставляє дату, кількість місць і масу всієї партії вантажу чи окремо кожної його частини, яка ввозиться, та засвідчує своїм підписом у відповідності із пунктом 3.3 Правил оформлення перевізних документів ( z0863-00 ) ( розділ 4 Правил перевезення вантажів ( z0861-00 ).
Оскільки стаття 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), стаття 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то немає правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів ( z0866-00 ) та Тарифного керівництва N 1 ( z0828-99 ), які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані не чинними та не зняті з державної реєстрації.