Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України ( 457-98-п ), Правилам перевезення вантажів ( z0861-00 ), інших нормативно-правових актів.
9. Суд може зобов'язати сторони укласти договір про експлуатацію під'їзної колії.
Статтею 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, в тому числі, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Виходячи з цього, укладання договору на експлуатацію під'їзної колії або подачу та забирання вагонів є обов'язковим для залізниці за наявності технічної можливості надавати такі послуги.
Пункт 71 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) встановлює, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок розроблення та форма договорів про експлуатацію залізничної під'їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів встановлюються Правилами ( z0861-00 ).
Пункт 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ) (розділ 12 Правил перевезень вантажів ( z0861-00 ) регламентує порядок оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів, а також додаткових угод до договору, його продовження, доповнення або часткові зміни.
Особливістю порядку укладання договорів, встановленою пунктом 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ), від загального порядку укладання договорів, встановленого статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ), є те, що на сторону, яка порушила строки для вчинення певних дій по укладанню договору (в двадцятиденний строк підписати або скласти протокол розбіжностей та повернути договір, в двадцятиденний термін призначити узгодження розбіжностей, неврегульовані розбіжності передати в двадцятиденний термін на розгляд суду ), - покладаються негативні наслідки: договір вступає в силу в редакції іншої сторони.
Хоча пункт 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ) передбачає, що проект договору розробляється залізницею, але це не позбавляє вантажовласника або власника під'їзної колії у разі ухилення залізниці від виконання цього обов'язку розробити свій проект договору та звернутись з ним до залізниці, а у разі відмови залізниці - з позовом до суду.
10. Штраф за невиконання плану перевезень в окремі декади місяця при виконанні плану в тоннах в цілому за місяць з липня 2007 року не повинен стягуватись з вантажовідправника.
Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 N 873 ( z1030-02 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N 1030/7318 затверджено Правила планування перевезень вантажів, з наступними змінами і доповненнями, які визначили порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів. Перевезення вантажів залізницями здійснюється на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).
Пункт 2.2 Правил планування перевезень вантажів ( z1030-02 ) встановлює, що згідно з договором про організацію перевезень не пізніше 12 днів до початку наступного місяця відправник надає залізниці відправлення місячне замовлення на перевезення вантажів, оформлене на відповідних бланках. Замовлення оформляється окремо для кожної номенклатури вантажу для кожної станції відправлення із зазначенням залізниць та станцій призначення та вантажоодержувачів. Таким чином, планування перевезень вантажів по залізницях і станціях призначення є необхідною складовою частиною планування перевезення вантажів.
Згідно з пунктом 6.10 Правил планування ( z1030-02 ) штраф за невиконання місячних планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченню місяця. Таким чином, даною правовою нормою визначено, що штраф за невиконання місячних планів нараховується як на залізницю, так і на відправника по закінченню кожної декади, а по закінченню місяця визначається сальдова сума штрафу.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.06.2007 N 552 ( z0787-07 ), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2007 за N 787/14054, в пункт 6.10 Правил планування ( z1030-02 ) внесено доповнення, згідно з якими якщо місячний план або додаткове замовлення виконано в цілому за місяць, розрахунки за штрафами, нарахованими за невиконання плану (замовлення) в окремі декади, не провадяться.
Підпункт "г" пункту 107 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) звільняє вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану перевезення вантажів в тоннах, перевезення яких планується у тоннах і вагонах, при цьому не зазначено, чи повинна застосовуватись ця норма до підрахунку невиконання плану перевезень за декаду, чи в цілому за місяць. Однак, з урахуванням доповнень у пункт 6.10 Правил планування ( z1030-02 ), внесених Наказом Мінтрансу від 21.06.2007 N 552 ( z0787-07 ), з липня 2007 року норма підпункту "г" пункту 107 Статуту залізниць повинна застосовуватись до підрахунку виконання плану перевезень в цілому за місяць.
При цьому судам слід мати на увазі, що за невиконання плану перевезень по залізницях призначення пунктом 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) встановлено сплату вантажовідправником штрафу за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).
Порядок обліку виконання плану перевезень на залізниці призначення встановлено у пункті 6.7 Правил планування ( z1030-02 ), згідно з яким дані про навантаження на залізниці призначення вказуються для всіх вантажів тільки у вагонах (контейнерах) і тільки для залізниць України у графах 10-15 облікової картки. Для експортних вантажів в обліковій картці вказуються залізниці, які передають вантаж за кордон.
Оскільки планування перевезень вантажів на експорт здійснюється за внутрішніми Правилами планування ( z1030-02 ), в тому числі із зазначенням залізниць прикордонного переходу та призначення, то незалежно від того, що перевезення вантажу здійснюється відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( 998_011 ), відповідальність за невиконання плану перевезень на залізниці призначення (якими в обліковій картці зазначаються передавальні залізниці) визначається на підставі Статуту залізниць ( 457-98-п ) та Правил планування перевезень вантажів ( z1030-02 ).
Штраф за невиконання плану перевезень на залізниці призначення є самостійним видом штрафу, який не залежить від виконання чи невиконання загального плану перевезень, і Статут залізниць України ( 457-98-п ) не передбачає можливість звільнення вантажовідправника від цього виду штрафу.
11. "Приватні" ( власні ) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус" вантажу " ( вантаж на колесах).
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Пунктом 6 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень ( z0861-00 ) і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 N 856 ( z1316-04 ), порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)."
Порядок нарахування плати за перевезення приватних власних порожніх вагонів встановлений у розділі 17 Тарифного керівництва N 1 ( z0828-99 ).
Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України ( 457-98-п ), зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1 ( z0828-99 ), та інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Пункт 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів ( z1316-04 ) передбачає, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином, забезпечення вантажовідправників приватними (власними) вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.
12. Додаткові збитки, інфляційні втрати, 3% річних тощо не підлягають стягненню з залізниці у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу з вини залізниці.
Пункти 105 та 114 Статуту залізниць ( 457-98-п ) встановлюють, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць та окремими договорами.
Залізниця за договором перевезення несе обмежену матеріальну відповідальність і відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, оскільки навіть у разі розкрадання вантажу під час перевезення нестача в межах граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу не пов'язана із розкраданням.
Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує отриману за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. У разі нестачі вантажу частка провізної плати (тарифу) пропорційно розміру нестачі вантажу залізницею одержувачу не відшкодовується як не передбачена Статутом залізниць України ( 457-98-п ).
Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і Статутом залізниць України ( 457-98-п ), не підлягають відшкодуванню.
Таким чином, понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, 3% річних та інші збитки, які також не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику.
13. Вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці - за ціною вантажовідправника, а відносно відправника - за ціною посередника або постачальника.
Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому пункти 115 та 133 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у пункті 2.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 ( v_601600-02 ).
Згідно з пунктом 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме - сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника).
14. Збір за зберігання вантажів повинен стягуватись не лише за зберігання вантажів на станції призначення, а й на станції відправлення, та у разі затримки вагонів на шляху перевезення.