Господарського кодексу України ( 436-15 ) та пункти 136 і 137 Статуту залізниць ( 457-98-п ) встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватись до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) ( 998_011 ) у статті 31 встановлює дев'ятимісячний строк позовної давності, який переривається на час розгляду компетентним органом перевізника заявленої йому претензії, але не більше ніж на 180 днів.
На відміну від права суду визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити строк, яке передбачено у частині п'ятій статті 267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), стаття 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення ( 998_011 ) не надає такого права суду навіть за наявності поважних причин.