П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 802/1046/18-а
Провадження № 11-473апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (далі - ТОВ «Вінпродтрейд») до Барської міської ради Вінницької оласті (далі - Міськрада), третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), про визнання незаконним та скасування рішення
за касаційною скаргою ТОВ «Вінпродтрейд» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року (суддя Вільчинський О. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2018 року (судді Шидловський В. Б., Кузьменко Л. В., Іваненко Т. В.),
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року ТОВ «Вінпродтрейд» звернулося до суду з позовом до Міськради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_1., у якому просило:
- визнати процедуру закупівлі, проведеної Міськрадою щодо закупівлі свинини, що відбулася 16 лютого 2018 року, такою, що проведена з порушеннями Закону України від 25 грудня 2015 року № 922-VІІІ «Про публічні закупівлі»;
- визнати незаконним та скасувати рішення Міськради щодо закупівлі свинини, оформлене протоколом від 20 лютого 2018 року № 126 про визначення переможцем ФОП ОСОБА_1 та рішення про намір укласти договір щодо закупівлі свинини;
- визнати недійсним договір поставки продуктів харчування для навчальних закладів Міськради від 6 березня 2018 року № 104, укладений між Міськрадою та ФОП ОСОБА_1.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2018 року закрив провадження в частині позовних вимог ТОВ «Вінпродтрейд» про визнання недійсним договору поставки.
Цей же суд рішенням від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Вінпродтрейд» відмовив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 9 листопада 2018 року апеляційну скаргу позивача задовольнив частково: рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року скасував, провадження у справі закрив та роз`яснив позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства. Приймаючи рішення про закриття провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов у справі подано на поновлення прав позивача у сфері договірних відносин.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанції, ТОВ «Вінпродтрейд» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі. Крім іншого, позивач у скарзі зазначає, що спір у справі є публічно-правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Міськрада подала відзив на касаційну скаргу позивача, у якому просить залишити її без задоволення та наводить доводи щодо обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вінпродтрейд», аухвалою від 24 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки ТОВ «Вінпродтрейд» оскаржує судове рішення, зокрема, з мотивів порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у цій справі є фактично незгода позивача із договором поставки продуктів харчування для навчальних закладів Міськради від 6 березня 2018 року № 104, укладеним між Міськрадою та ФОП ОСОБА_1. щодо закупівлі свинини, тому такий спір не має публічно-правового характеру і повинен розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів частини першої статті 20 ГПК має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року (справа № 127/11554/16-а).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.
Не підлягають задоволенню вимоги касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та ухвалення нового рішення - про задоволення позовних вимог, оскільки прийняття такого рішення можливе лише в разі апеляційного перегляду по суті, який у цій справі не відбувся у зв`язку із закриттям провадження у справі з процесуальних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАСсуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки закриття апеляційним судом провадження у цій справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу ТОВ «Вінпродтрейд» слід залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2018 року - без змін.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» залишити без задоволення.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2018 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач| |О. Б. Прокопенко|
Судді:|Т. О. Анцупова|О. Р. Кібенко|
|С. В. Бакуліна|В. С. Князєв|
|В. В. Британчук|Н. П. Лященко|
|Ю. Л. Власов|В. В. Пророк|
|М. І. Гриців|Л. І. Рогач|
|Д. А. Гудима|О. М. Ситнік|
|В. І. Данішевська|О. С. Ткачук|
|Ж. М. Єленіна|В. Ю. Уркевич|
|О. С. Золотніков| |