ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 1-184/2004
Провадження № 13-9зво19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_20 ,
учасники судового провадження:
прокурор Генеральної прокуратури України – ОСОБА_21 ,
захисник – адвокат ОСОБА_22 ,
розглянула кримінальну справу за заявою ОСОБА_23 (прізвище « ОСОБА_24 » змінено на « ОСОБА_25 » - 16 вересня 2010 року; прізвище « ОСОБА_25 » змінено на « ОСОБА_26 » - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївці Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про перегляд вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року (справа № 1-184/2004) та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
1. Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року ОСОБА_27 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та призначено йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі посади в будь-яких організаціях, установах, підприємствах, незалежно від форм власності, строком на три роки без конфіскації майна. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_27 звільнено від відбування покарання з випробуванням, у разі якщо він впродовж трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і буде виконувати обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
2. Цим же вироком засуджено ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , щодо яких питання про перегляд судових рішень за виключними обставинами не ставиться.
3. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року вказаний вирок змінено. Дії ОСОБА_27 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 5 ст. 27 – ч. 2 ст. 368 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України обрано покарання у вигляді двох років позбавлення волі без конфіскації майна та без позбавлення права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від форм власності. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_27 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в один рік виконає обов`язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. В решті вирок залишено без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.
4. Ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_27 .
Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
5. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 6 грудня 2018 року у справі «Вега та інші проти України» (заява № 51414/07 від 13 листопада 2007 року) констатовано порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Зокрема, у пункті 1 Додатку до вказаного рішення ЄСПЛ встановлено надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту (початок провадження 26 квітня 2002 року – закінчення провадження 13 жовтня 2009 року) і присуджено заявнику 900 євро як відшкодування моральної та матеріальної шкоди, судових та інших витрат.
Рух справи за заявою про перегляд судових рішень
6. У лютому 2019 року ОСОБА_23 звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року (справа № 1-184/2004) та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року, а також рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2010 року у цивільній справі № 2-1705/2010, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 1 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2010 року (справа № 6/1440/ск10) з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. ОСОБА_23 просив скасувати зазначені судові рішення, а справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
7. 25 лютого 2019 року ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду цю заяву було залишено без руху і встановлено строк для усунення недоліків.
8. 20 березня 2019 року до Верховного Суду надійшли доповнення до попередньо поданої заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
9. 21 березня 2019 року ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду відкрито провадження про перегляд вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року (справа № 1-184/2004) та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року за виключними обставинами, витребувано матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_23 , призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
10. У судовому засіданні захисник ОСОБА_23 - адвокат ОСОБА_22 підтримала вимоги, викладені в заяві про перегляд судових рішень та у доповненнях до цієї заяви у повному обсязі. Просила заяву задовольнити, скасувати винесені щодо ОСОБА_23 судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
11. Прокурор ОСОБА_21 вказала на безпідставність доводів заявника та просила у задоволенні заяви ОСОБА_23 відмовити повністю з огляду на те, що заявник на цей час не зазнає негативних наслідків, а констатовані ЄСПЛ порушення не дають підстав для застосування інших заходів індивідуального характеру.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду під час прийняття постанови
12. Суд дослідив матеріали кримінальної справи, обговорив наведені в заяві доводи, проаналізував позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справі «Вега та інші проти України», і зробив такі висновки.
13. Ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції (стаття 1 Конвенції).
14. Відповідно до частини 1 статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Закон № 3477-IV) рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною.
15. У статті 1 Закону № 3477-IV визначено, що виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
16. Додатковими заходами індивідуального характеру (стаття 10 Закону № 3477-IV) є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
17. Вимоги ОСОБА_23 про скасування судових рішень щодо нього та передання справи на новий розгляд у суд першої інстанції фактично мають на меті реалізацію права на такий захід індивідуального характеру, як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
18. У рішенні «Вега та інші проти України» ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю кримінального провадження, а саме: 7 років, 5 місяців та 18 днів, а також відсутністю ефективного засобу юридичного захисту, пов`язаного із цим. У вказаному рішенні ЄСПЛ не констатував стосовно заявника порушення інших статей Конвенції.
19. Комітет Міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000 року № R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» (далі – Рекомендація № R(2000)2) зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження, та коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
20. Щодо визначення того, чи потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що констатовані щодо ОСОБА_23 порушення у вигляді надмірної тривалості кримінального провадження (порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції) мали місце впродовж розгляду його справи Слов`янським міськрайонним судом Донецької області, Апеляційним судом Донецької області та Верховним Судом України у період з 26 квітня 2002 року по 13 жовтня 2009 року (7 років, 5 місяців та 18 днів).
21. Згідно зі статтею 41 Конвенції якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і, якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Саме такий механізм компенсації ЄСПЛ було застосовано щодо ОСОБА_23 , оскільки йому було присуджено справедливу сатисфакцію у вигляді відшкодування моральної, матеріальної шкоди, судових та інших витрат у розмірі 900 євро.
22. Негативних наслідків через констатовані ЄСПЛ порушення, зокрема через надмірну тривалість кримінального провадження, ОСОБА_23 вже не зазнає. Тому такий додатковий захід індивідуального характеру, як повторний розгляд його справи зі скасуванням вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року та направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції не призведе до поновлення його права на розгляд справи упродовж розумного строку.
23. У заяві ОСОБА_23 стверджує про відсутність доказів вчинення ним злочину, вказує на порушення його права на допит свідків захисту, права на останнє слово, звертає увагу на інші, на його думку, порушення кримінально-процесуального законодавства.
24. Велика Палата Верховного Суду вважає, що констатовані ЄСПЛ порушення прав заявника не пов`язані безпосередньо зі змістом судових рішень або з процедурою проведення судового розгляду у справі заявника національними судами. Відтак відсутні мотиви визнання рішень національних судів незаконними та немає підстав застосування до нього такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи.
25. ЄСПЛ не встановив, що рішення національних судів у справі заявника суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, ніж під час повторного розгляду справи.
26. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ЄСПЛ не містить жодних вказівок на те, що констатовані щодо ОСОБА_23 порушення Конвенції спонукають до висновку про необхідність повторного розгляду справи.
27. Підстав для скасування винесених щодо ОСОБА_23 вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року немає, оскільки у рішенні ЄСПЛ констатовано лише порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, що полягали у надмірній тривалості кримінального провадження та відсутності ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.
28. Враховуючи викладене та керуючись статтями 400-21, 400-23 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктом 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, пунктом 2 параграфу 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити ОСОБА_31 у задоволенні заяви про перегляд вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 грудня 2004 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 10 березня 2009 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3 | ОСОБА_11 |
ОСОБА_4 | ОСОБА_12 |
ОСОБА_5 | ОСОБА_13 |
ОСОБА_6 | ОСОБА_14 |
ОСОБА_7 | ОСОБА_15 |
ОСОБА_8 | ОСОБА_16 |
ОСОБА_9 | ОСОБА_17 |
ОСОБА_10 | ОСОБА_18 |
| ОСОБА_19 |
| |