П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 9901/386/18
Провадження № 11-85заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року (суддя Мороз Л. Л.) в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП ), про визнання набуття права на відставку судді та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
15 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРУ, у якому просив:
- визнати за позивачем набуття права на відставку судді;
- зобов'язати ВРУ внести зміни до Постанови ВРУ від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» (далі - Постанова ВРУ) в частині підстави звільнення, а саме - замість звільнення ОСОБА_3 з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років, вказати про звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку із відставкою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2018 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрали законної сили, постанова суду.
На обґрунтування своїх доводів Касаційнийадміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі зазначив, що оскільки ОСОБА_3 вже звертався до Вищого адміністративного суду України з позовом до ВРУ про зобов'язання внести зміни до Постанови ВРУ в частині формулювання підстави звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області і постановою цього суду від 12 вересня 2016 року у справі № 800/297/16, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_3 розглянуто та вирішено, це є підставою для відмови у відкритті провадження в цій адміністративній справі.
Не погодившись із зазначеною ухвалою з підстави порушення судом норм процесуального права, у січні 2018 року ОСОБА_3 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року.
Позивач вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме: не урахував, що позов, поданий у цій справі, крім вимоги про внесення змін до Постанови ВРУ містить вимогу про визнання за ОСОБА_3 права на відставку, яка не була заявлена у справі № 800/297/16 та, відповідно, не розглядалася судом.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 вказує, що після ухвалення Вищим адміністративним судом України постанови від 12 вересня 2016 року, якою цей суд відмовив у задоволенні його позову про внесення змін до Постанови ВРУ, 7 листопада 2016 року він звернувся до ВРП за захистом свого права бути звільненим з посади судді у відставку, однак рішенням ВРП від 14 грудня 2017 року йому відмовлено у задоволенні його заяви.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовом, у якому й просив визнати за ним право бути звільненим у відставку, а не у зв'язку із досягненням ним шістдесяти п'яти років.
Позивач вважає, що оскільки одна з його позовних вимог судом не розглядалася та не вирішувалася, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду безпідставно відмовив у відкритті провадження за його позовом у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРУ просить залишити її без задоволення. Вважає, що спір у цій справі та у справі № 800/297/16, у якій позов ОСОБА_3 розглянуто, виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмета позову і був поданий позивачем з тих самих підстав.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 3 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року, а ухвалою цього суду від 16 березня 2018 року адміністративну справу призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і виявила порушення норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 реалізував своє право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав щодо визнання за ним права на звільнення з посади у зв'язку із подання ним заяви про відставку, встановленого частиною шостою статті 126 Конституції України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Вищий адміністративний суд України постановою від 12 вересня 2016 року у справі № 800/297/16 відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його позову до ВРУ про зобов'язання внести зміни до Постанови ВРУ, у якій вказати, що ОСОБА_3 звільнений з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 убачається, що він просить суд визнати за ним набуття права на відставку судді та зобов'язати ВРУ внести зміни до Постанови ВРУ в частині підстави звільнення, а саме - замість звільнення ОСОБА_3 з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років вказати про звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку із відставкою.
Крім того, як указав позивач у своєму позові, 7 листопада 2016 року він звернувся до ВРП за захистом свого права бути звільненим з посади судді у відставку. ВРП своїм рішенням від 14 грудня 2017 року відмовила у задоволенні його заяви.
Така відмова ВРП, на думку позивача, вказує на порушення цим органом його права, за захистом якого він і звернувся до суду.
За змістом статті 242 КАС рішення суду повинного ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Натомість Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, неповно з'ясував усі обставини справи та залишив поза увагою вимоги позивача щодо визнання за ним права на відставку, які не були предметом розгляду Вищим адміністративним судом України у справі № 800/297/16.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, оскільки судове рішення ухвалено без додержанням норм процесуального права, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання за позивачем набуття права на відставку судді.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 266, 292, 311, 312, 320 - 322 КАС, ВеликаПалата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року в частині позовних вимог про визнання права ОСОБА_3 на відставку судді скасувати.
3. Справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач | О. Б. Прокопенко |
Судді: Н. О. Антонюк | Н. П. Лященко|
С. В. Бакуліна| Л. І. Рогач|
В. В. Британчук| І. В. Саприкіна|
Д. А. Гудима| О. М. Ситнік |
В. І. Данішевська| В. Ю. Уркевич|
В. С. Князєв| О. Г. Яновська|
Л. М. Лобойко| |