Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 695/2427/16-ц
провадження № 61-29520св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач 1 - ОСОБА_2 ,
відповідач 2 - ОСОБА_3 ,
третя особа- Служба у справах дітей, молоді та спорту виконавчого комітету Золотоніської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року у складі судді Таратіна В. О. та рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - Служба у справах дітей, молоді та спорту виконкому Золотоніської міської ради про виселення з житлового будинку та позбавлення права користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 07 травня 2004 року. З ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі з 13 грудня 2011 року, який розірвано рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року.
Із ОСОБА_2 фактично припинено сімейні стосунки, вона перестала бути членом його сім`ї, як власника будинку, крім того, у будинку без відповідної реєстрації проживає син ОСОБА_2 від попередніх відносин, який постійно вчиняє разом з ОСОБА_2 сварки, конфлікти, фізичне насильство та пошкодження майна у будинку, а також відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування щодо неправомірної поведінки відповідачів та систематичного порушення правил співжиття, але належного захисту та допомоги не отримав.
Просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення з вказаного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без надання іншого житлового приміщення, а також позбавити їх права користування вказаним житловим приміщенням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року, позов задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з вказаного будинку ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , без надання іншого жилого приміщення, а також позбавлено їх права користування вказаним приміщенням.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції, виходив із того, що з урахуванням статей 321, 386, 391, 405 ЦК України та статті 116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення, оскільки відповідачі зареєстровані за іншою адресою: АДРЕСА_2 , а тому вони підлягають виселенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року скасовано, позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення з вказаного будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем надано суду докази, які свідчать про те, що відповідачі систематично порушують правила, встановлені частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, матеріали справи містять данні щодо вжиття відносно відповідачів заходів попередження, які не дали позитивних результатів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 695/2427/16-ц, витребувано її з Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та зупинено виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 травня 2018 року справу № 695/2427/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 695/2427/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що право члена сім`ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, а також позивач не зазначив підстав для втрати користування житловим приміщенням. Крім того, апеляційний суд у порушення норм процесуального права, розглянув справу без їх участі, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Указував, що касаційна скарга не містить належних обґрунтувань та доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно з договором купівлі-продажу від 07 травня 2004 року ОСОБА_1 придбав будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно копії з будинкової книги за вищевказаною адресою прописані ОСОБА_1 з 16 листопада 2004 року; ОСОБА_4 з 26 червня 2012 року; ОСОБА_5 з 26 лютого 2013 року.
Відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області ОСОБА_2 . зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться.
Відповідно до листа від 05 грудня 2016 року № 975 Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають у будинку за адресою АДРЕСА_2 , яке належить матері ОСОБА_6 згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 28258917 виданого 06 грудня 2010 року.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування. Так, матеріали справи містяться копії численних заяв ОСОБА_1 до Золотоніського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області (далі - Золотоніське ВП ГУНП України в Черкаській області) щодо протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за результатами розгляду яких було проведено перевірки та складено відповідні висновки.
Згідно із повідомлень начальника Золотоніського ВП ГУНП України в Черкаській області від 18 березня 2016 року № 3035/65/04-2016 та від 18 квітня 2016 року адресованого ОСОБА_1 , на його звернення щодо протиправної поведінки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за результатами перевірки по даним фактам не виявлено порушень адміністративного чи кримінального законодавства, з ОСОБА_2 проведено профілактичні бесіди та винесено офіційні застереження щодо недопустимості вчинення протиправних дій.
Відповідно до висновків перевірок за заявами ОСОБА_1 від 04 та 11 червня 2016 року між останнім та сином дружини ОСОБА_3 постійно виникають конфлікти. Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12016250150001423 в ніч на 01 листопада 2016 року у ході сварки ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження від ОСОБА_2 .
Відповідно до листа Золотоніської міської ради від 16 березня 2016 року ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду з заявою про примусове виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК Української РСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, тощо.
Суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем надано суду докази, які свідчать про те, що відповідачі систематично порушують правила, встановлені частиною першою статті 116 ЖК Української РСР.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Обставин систематичного порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правил співжиття, а також вжиття щодо нього заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, із доказів у справі, які оцінено судами на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, не встановлено. Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявами не є доказом систематичного порушення правил співжиття, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частиною першою статті 116 ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
З 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно мешкають у спірному житловому будинку за згодою власника і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідно до частини першої статті 402, частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Таким чином, на період проживання у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули особистого сервітуту, що полягав у праві користування будинку ОСОБА_1 Такий сервітут є тимчасовим.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Оскільки підставою для встановлення особистого сервітуту було факт реєстрації шлюбу у поєднанні з фактом добровільного вселення відповідачів до будинку позивача, то факт припинення сімейних відносин тягне за собою підставу припинення особистого сервітуту, оскільки особи, що проживають у будинку, що належить іншій особі втратили статус членів сім`ї власника.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 спільним побутом із ОСОБА_1 не пов`язаний, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі пункту 4 частини першої, частини другої статті 406 ЦК України.
У постанові від 16 листопада 2016 року Верховний Суд України вирішував справу № 6-709цс16 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, і зняття з реєстрації та вказав на те, що положення статей 383, 391, 405 ЦК України, статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК УРСР передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, зокрема у випадку втрати власником права власності, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.
Такі по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-13113цс16 (753/481/15-ц).
Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини першої статті 116 ЖК Української РСР.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає зміні шляхом зміни його мотивувальної частини.
Щодо судових витрат
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Поновити виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило