Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 669/927/16-ц
Провадження № 14-192 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-2001» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - орендодавець), Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма (далі також - ТзОВ НВА) «Перлина Поділля», державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчука Валерія Васильовича (далі - державний реєстратор) про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди
за касаційною скаргою ТзОВ НВА «Перлина Поділля» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року, ухвалене суддею Давидюком О. І., й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі П`єнти І. В., Грох Л. М. і Корніюк А. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 вересня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1.1. Визнати недійсним договір оренди землі площею 1,2901 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , укладений 22 червня 2016 року орендодавцем з ТзОВ НВА «Перлина Поділля».
1.2. Скасувати рішення державного реєстратора від 20 липня 2016 року, індексний номер 30542368, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 і площею 1,2901 га, прийняте на підставі договору оренди землі від 22 червня 2016 року.
1.3. Визнати недійсним договір оренди землі площею 1,2849 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , укладений 22 червня 2016 року орендодавцем з ТзОВ НВА «Перлина Поділля».
1.4. Скасувати рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Яловчука В. В. від 20 липня 2016 року, індексний номер 30541701, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 і площею 1,2849 га, прийняте на підставі договору оренди землі від 22 червня 2016 року.
2. Позов мотивував такими обставинами:
2.1. 7 травня 2012 року орендодавець уклав з позивачем як орендарем договори оренди землі (далі разом - договори оренди від 7 травня 2012 року) про передання у користування земельних ділянок площею 1,2901 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) і площею 1,2849 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) (далі разом - земельні ділянки) строком на 10 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 7 травня 2012 року № 682030004002986 та № 682030004002985 відповідно.
2.2. 22 червня 2016 року під час дії договорів оренди від 7 травня 2012 рокуорендодавець уклав з ТзОВ НВА «Перлина Поділля» два інші договори оренди земельних ділянок щодо тих самих земельних ділянок (далі разом - оскаржені договори).
2.3. 20 липня 2016 року на підставі оскаржених договорів державний реєстратор прийняв рішення з індексними номерами 30542368 і 30541701 про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТзОВ НВА «Перлина Поділля» (далі разом - оскаржені рішення).
2.4. Внаслідок укладення орендодавцем з ТзОВ НВА «Перлина Поділля» оскаржених договорів порушені права позивача як орендаря за договорами оренди від 7 травня 2012 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 20 грудня 2016 року Білогірський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив, мотивуючи такими обставинами:
3.1. Укладення у період дії договорів оренди від 7 травня 2012 рокуоскаржених договорів з ТзОВ НВА «Перлина Поділля» є прямим порушенням прав позивача на користування земельними ділянками.
3.2. Необґрунтованими є доводи ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про те, що позивач належно не зареєстрував право оренди земельних ділянок, оскільки у договорах оренди від 7 травня 2012 року, оглянутих на судовому засіданні, є засвідчена гербовою печаткою відмітка посадової особи про те, що ці договори зареєстровані у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, і 7 травня 2012 року у Державному реєстрі земель про це зроблені записи № 682030004002985 та № 682030004002986 .
3.3. З огляду на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовані у рішенні від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04), невнесення інформації про зареєстроване право до Поземельної книги з вини суб`єкта владних повноважень не є підставою вважати таку реєстрацію відсутньою.
3.4. У матеріалах справи немає доказів, які би свідчили про визнання недійсними, припинення чи розірвання договорів оренди від 7 травня 2012 року.
3.5. Оскаржені рішення слід скасувати, оскільки вони прийняті на підставі оскаржених договорів, які суд визнає недійсними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 13 квітня 2017 року Апеляційний суд Хмельницької області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року, мотивуючи так:
4.1. Договори оренди від 7 травня 2012 року перешкоджали укладенню оскаржених договорів оренди щодо тих самих земельних ділянок.
4.2. Оскаржені рішення слід скасувати, оскільки державний реєстратор їх прийняв на підставі недійсних правочинів.
4.3. Відсутність запису про реєстрацію договорів оренди від 7 травня 2012 року в Державному земельному кадастрі не може свідчити про те, що така реєстрація не відбулася.
4.4. Факт відсутності Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі з інформацією про реєстрацію договорів оренди від 7 травня 2012 року не свідчить про те, що ці договори не пройшли процедуру державної реєстрації відповідно до чинного на той час законодавства, оскільки на договорах оренди від 7 травня 2012 року є відмітки уповноваженої посадової особи про їх реєстрацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 3 травня 2017 року ТзОВ НВА «Перлина Поділля» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
6. 20 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7. Мотивував ухвалу тим, що ТзОВ НВА «Перлина Поділля» оскаржує рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. ТзОВ НВА «Перлина Поділля» мотивує касаційну скаргу так:
8.1. Державний реєстратор вчинив реєстраційні дії відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», попередньо отримавши довідку від відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області з інформацією про відсутність зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок.
8.2. Вимоги позивача про скасування оскаржених рішень слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
8.3. Право оренди земельних ділянок не було належно зареєстроване за позивачем у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».
8.4. У договорах оренди від 7 травня 2012 року, крім актів приймання-передачі земельних ділянок, немає інших додатків, що відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» мають бути їх невід`ємними частинами.
8.5. Суди першої й апеляційної інстанцій не оцінили показання свідка ОСОБА_2 , який у 2012 році виконував функції реєстратора і повідомив, що не посвідчував договори оренди від 7 травня 2012 року, не проставляв на них написи, не міг підтвердити автентичність печатки відповідного підрозділу, якою завірявся його підпис.
8.6. Суди незаконно відмовили у задоволенні клопотання ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи.
(2) Позиції інших учасників справи
9. 1 серпня 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить в її задоволенні відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін. Мотивує заперечення на касаційну скаргу так:
9.1. Оскільки договори оренди від 7 травня 2012 року не визнані недійсними, то з огляду на презумпцію правомірності правочину вони були чинними на час укладення оскаржених договорів.
9.2. Договори оренди від 7 травня 2012 рокубули зареєстровані уповноваженим на це органом, про що свідчать посвідчувальні написи на останніх сторінках цих договорів.
9.3. З огляду на висновки ЄСПЛ у рішеннях від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04) та від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява № 44277/98) особа, яка подала документи для реєстрації договору оренди землі, а згодом отримала належно оформлений його примірник з відміткою про державну реєстрацію, не могла знати або передбачати несумлінність поведінки відповідної посадової особи державного органу, яка з невідомих причин, через недбалість належно не виконала посадові обов`язки та не внесла відомості у необхідні реєстри (поземельні книги) або, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинила інші неправомірні дії.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
10. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга зазначеної статті).
12. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).
13. Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України визначав, що суб`єкт владних повноважень - це, зокрема, орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
14. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
15. Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та інших справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
16. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
17. Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
18. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
19. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають, зокрема, з цивільних та земельних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
20. Позивач заявив вимогу про скасування оскаржених рішень через те, що відбулося порушення його права оренди земельних ділянок у зв`язку з укладенням орендодавцем оскаржених договорів і реєстрацією на їх підставі аналогічного права на ті самі земельні ділянки за іншою особою. Державний реєстратор, приймаючи оскаржені рішення, не мав з позивачем публічно-правових відносин. Оскаржені рішення стосувались реєстрації прав ТзОВ НВА «Перлина Поділля», а не позивача.
21. У частині вимог про скасування оскаржених рішень спір пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
22. Оскільки позивач не був заявником стосовно реєстраційних дій, для вчинення яких за заявою ТзОВ НВА «Перлина Поділля» були прийняті оскаржені рішення, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено на підставі оскаржених договорів державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсними оскаржених договорів, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною.
23. Отже, спірні правовідносини щодо права оренди земельних ділянок існують у позивача з ТзОВ НВА «Перлина Поділля» й орендодавцем. Такі правовідносини не є публічно-правовими, і з огляду на їх суб`єктний склад спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції адміністративного суду(аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц).
(1.2) Щодо суті касаційної скарги
24. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
24.1. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 і державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 орендодавець є власником земельних ділянок, розташованих на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.
24.2. 7 травня 2012 року орендодавець іпозивач уклали договори оренди землі строком на 10 років.
24.3. Згідно з актами приймання-передачі від 7 травня 2012 року на виконання умов укладених договорів оренди орендодавець передав, а позивач прийняв земельні ділянки у користування.
24.4. 22 червня 2016 року орендодавець уклав зТзОВ НВА «Перлина Поділля» договори оренди щодо тих самих земельних ділянок. 20 липня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення під індексними номерами 30542368 і 30541701 про державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок.
25. Позивач вказував, що на час укладення оскаржених договорів щодо тих самих земельних ділянок були чинними укладені орендодавцем з позивачем договори оренди від 7 травня 2012 року.
26. За змістом приписів статей 210 і 638 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
27. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
28. Згідно з частиною п`ятою статті 126 Земельного кодексу (далі - ЗК) України (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договорів оренди від 7 травня 2012 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
29. Статті 18 і 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договорів оренди від 7 травня 2012 року, передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
30. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
31. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).
32. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
33. Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
34. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що укладення оскаржених договорів у період дії договорів оренди від 7 травня 2012 року щодо тих самих земельних ділянок порушує права позивача на користування цими ділянками.
35. Згідно зі статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель (частина перша). Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (частина друга).
36. Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 7 травня 2012 року регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).
37. Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.
38. Отже, на час укладення позивачем договорів оренди від 7 травня 2012 року їх державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.
39. Виконання Порядку на час укладення договорів оренди від 7 травня 2012 року забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 3 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, котрий провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).
40. Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.
41. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на оригіналах договорів оренди від 7 травня 2012 року є відмітка посадової особи з прикладенням «мокрої» гербової печатки про те, що ці договори зареєстровані у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що у Державному реєстрі земель зроблені записи № 68230004002985 і № 682030004002986 від 7 травня 2012 року.
42. ТзОВ НВА «Перлина Поділля» стверджувало, що згідно з листами відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 28 жовтня 2016 року № 9-28-99.1-1856/15-16 і від 17 листопада 2016 року № 9-28-99.1-1961/15-16 записи про реєстрацію договорів оренди від 7 травня 2012 року у Державному реєстрі земель не вчинялися, а Книги записів на земельні ділянки не формувалися. Суд першої інстанції, не дослідивши зазначені докази та не спростувавши доводи ТзОВ НВА «Перлина Поділля» щодо відсутності Книг записів на земельні ділянки, вказав на наявність реєстраційних написів на договорах оренди від 7 травня 2012 року, що, на думку суду, беззаперечно свідчить про державну реєстрацію цих договорів.
43. Апеляційний суд також не надав оцінки листу відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 28 жовтня 2016 року № 9-28-99.1-1856/15-16, згідно з яким договори оренди від 7 травня 2012 року були зареєстровані у Перехідній реєстраційній системі, а також листу цього ж відділу від 17 листопада 2016 року № 9-28-99.1-1961/15-16, в якому вказано про відсутність інформації щодо внесення записів про реєстрацію договорів оренди від 7 травня 2012 року у Книгах записів і Поземельних книгах та про відсутність інформації про реєстрацію цих договорів у Перехідній реєстраційний системі у зв`язку з припиненням її дії.
44. Натомість на підставі договорів оренди від 7 травня 2012 року суд апеляційної інстанції встановив, що вони були зареєстровані, про що у Державному реєстрі земель зроблені записи № 682030004002986 і № 682030004002985 , і вказав, що відсутність з невідомих причин запису про реєстрацію договорів у Державному земельному кадастрі не може свідчити про те, що така реєстрація не відбулася.
45. Належно не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, не надавши оцінки договорам оренди від 7 травня 2012 року та листам відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків стосовно того, чи були внесені записи про державну реєстрацію договорів оренди від 7 травня 2012 року у Державний реєстр земель (Книги записів і Поземельні книги), а не у Державний земельний кадастр, а відтак, чи були зареєстровані ці договори у встановленому на той час порядку.
46. Доводи ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про те, що є підстави вважати, що реєстраційні написи на договорах оренди від 7 травня 2012 року вчинені не державним реєстратором, а іншою особою, суди першої й апеляційної інстанцій не проаналізували, як і не оцінили показання свідка ОСОБА_2 сукупно з іншими доказами.
47. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотань ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи, що були подані до відповідних судів 20 грудня 2016 року та 13 квітня 2017 року. Ці клопотання вказаний відповідач обґрунтував необхідністю встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме встановлення справжності підпису державного реєстратора та відбитку печатки у реєстраційних написах на договорах оренди від 7 травня 2012 року.
48. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, здійсненню особами, які беруть участь у справі, їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом. Частинами першою та другою статті 133 ЦПК України у вказаній редакції передбачено, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.
49. Суд першої інстанції в ухвалі від 20 грудня 2016 року вказав єдиною підставою для відмови у задоволенні клопотання ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи те, що «клопотання виходить за межі позовних вимог і не є предметом розгляду цієї справи». Суд не звернув увагу, що з огляду на зміст позовних вимог її вирішення залежить, зокрема, від того, чи були чинними на момент укладення оскаржених договорів, договори оренди від 7 травня 2012 року.
50. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 13 квітня 2017 року зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи через те, що воно вже було предметом розгляду у суді першої інстанції, а не тому що клопотання є необґрунтованим. Тобто, апеляційний суд не оцінив доводи зазначеного ТзОВ НВА «Перлина Поділля» щодо призначення вказаної судової експертизи.
51. Суди першої й апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також не оцінили наявність або відсутність добросовісності ТзОВ НВА «Перлина Поділля».
52. Ті доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин справи, не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції з огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю на новий розгляд.
54. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
55. Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
56. Оскільки суди попередніх інстанцій не забезпечили належної обґрунтованості судових рішень, дослідили не всі зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання ТзОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
(2.2) Щодо судових витрат
57. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, пунктами 1 і 2 частини третьої, частиною четвертою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» задовольнити частково.
2. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 квітня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач| |Д. А. Гудима|
Судді:|Н. О. Антонюк|В. С. Князєв|
|Т. О. Анцупова|Л. М. Лобойко|
|С. В. Бакуліна|Н. П. Лященко|
|В. В. Британчук|О. Б. Прокопенко|
|Ю. Л. Власов|В. В. Пророк|
|М. І. Гриців|Л. І. Рогач|
|В. І. Данішевська|О. М. Ситнік|
|Ж. М. Єленіна|О. С. Ткачук|
|О. С. Золотніков|В. Ю. Уркевич|
|О. Р. Кібенко|О. Г. Яновська|