П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 640/5309/16-а
Провадження № 11-995апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради (далі - Міськрада) про визнання рішень недійсними
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (судді Курило Л.В., Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.),
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними рішення Міськради від 1 червня та 3 серпня 1993 року № 104/16 та № 149/95 відповідно.
У ході розгляду справи судами встановлено такі фактичні обставини.
У грудні 1949 року між житловим управлінням виконкому Сталінської районної ради депутатів трудящих м. Харкова та ОСОБА_4 укладено договір про право спорудження будинку і безстрокового користування земельною ділянкою.
Позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження. Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням виконавчого комітету Московської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 1 червня 1993 року № 104/16 затверджений акт приймання будинку літ. «А-1» на АДРЕСА_2, побудований ОСОБА_4
Рішенням виконавчого комітету Московської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 3 серпня 1993 року № 149/95 доповнено рішення виконавчого комітету Московської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 1 червня 1993 року № 104/16 та зобов'язано житлово-експлуатаційну контору - 1 видати свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок на АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_4
Вважаючи протиправними рішення виконкому Московської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 1 червня 1993 року № 104/16 та 3 серпня 1993 року № 149/95, позивачка звернулась із зазначеним позовом до суду.
Київський районний суд міста Харкова постановою від 23 травня 2016 року позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2016 року за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6 рішення суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час розгляду судами справи, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Серед іншого, суд зазначив, що «спір про визнання недійсним рішень суб'єкта владних повноважень, згідно з якими вирішено питання щодо права власності на житловий будинок, має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про право».
ОСОБА_3 не погодилась із рішенням суду апеляційної інстанції і звернулась із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргоюОСОБА_3
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 серпня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС у редакції Закону № 2147-VIII.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС.
У листопаді 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_5 (сестра позивачки), у яких вона просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_3, ухвалу апеляційного суду від 21 вересня 2016 року залишити без змін, оскільки спір не є публічно-правовим, а випливає зі спадкових відносин і має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС у редакції Закону № 2147-VIII суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За нормами частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У частині другій статті 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням таким суб'єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (з урахуванням третіх осіб) з приводу захисту спадкових прав, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач|О.Б. Прокопенко|
Судді: Н.О. Антонюк|Л.М. Лобойко|
С.В. Бакуліна|Н.П. Лященко|
В.В. Британчук|Л.І. Рогач|
Д.А. Гудима|І.В. Саприкіна|
В.І. Данішевська|О.М. Ситнік|
О.С. Золотніков|О.С. Ткачук|
О.Р. Кібенко|В.Ю. Уркевич|
В.С. Князєв|О.Г. Яновська|