П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 385/257/15-а (2а-385/23/15) (К/9901/15107/18)
Провадження № 11-1095апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, як представника ОСОБА_4, на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області (суддя Ковальчук С. Я.) від 19 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Шлай А. В., судді: Іванов С. М., Чабаненко С. В.) від 15 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Червоненської сільської ради
від 27 січня 2015 року № 375 про відмову у наданні позивачу в постійне користування земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2;
- зобов'язати Червоненську сільську раду розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_4 від 26 січня 2015 року про надання вказаної земельної ділянки в постійне користування.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_4
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 20 травня 2015 року скасовано ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2015 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 19 серпня 2015 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 15 грудня 2015 року ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки у цих правовідносинах позивач претендує на земельну ділянку, яка передана у користування іншій особі (ОСОБА_5.), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
ОСОБА_3, як представник ОСОБА_4, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року і направлення справи для продовження розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Позивач зареєстрований та проживає у м. Одеса. Після смерті ОСОБА_6 (баби ОСОБА_4.) він отримав у спадщину домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1. Ураховуючи, що з цим домоволодінням межує незабудована земельна ділянка площею 0,10 га, 26 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про надання йому в постійне користування цієї ділянки з метою раціонального використання за призначенням.
На пленарному засіданні Червоненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області 27 січня 2015 року були прийняті рішення № 374 про надання спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_5 та № 375 про відмову ОСОБА_4 у наданні в користування цієї ж земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням сільради про відмову в наданні у користування земельної ділянки та вважаючи його протиправним, ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом про захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами).
Разом з тим відповідно до ч. 2 ст. 4. п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України в указаній редакції).
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судами встановлено, що, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням про відмову у наданні земельної ділянки та звертаючись із цим позовом, позивач фактично має на меті захист свого майнового інтересу щодо спірної земельної ділянки, яка була передана у користування іншій особі (ОСОБА_5.). Вирішення цього спору стосуватиметься набутого речового права третьої особи на вказану земельну ділянку, тобто цивільного права, а тому правовідносини у цій справі регулюються нормами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ч. 4 ст. 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, як представника Білюги Олександра Вікторовича, залишити без задоволення, ухвали Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2015 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська