Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок

Лист від 30.11.2007 № 01-8/918

Опубліковано: Податки та бухгалтерський облік, 2008 р., № 14, стор. 5 (2008-02-18); Бізнес:законодавство та практика, 2008 р., № 2, стор. 23; Вісник господарського судочинства, 2008 р., № 1, стор. 59

• ст. 12. Земельного кодексу України ( 2768-14 ) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу
• ст. 15. Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) визначає умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, істотними умовами договору оренди землі. Проте посилання суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на вказану норму є безпідставними, оскільки наявність або відсутність порушення позивачем умов договору оренди не є предметом даного спору. До того ж порушення орендарем умов договору оренди, в разі їх наявності, можуть бути оскаржені в судовому порядку орендода
• ст. 33. вказаного закону ( 161-14 ) передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця прот
• ст. 210. Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації
• ст. 321. Цивільного кодексу України ( 435-15 ) також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодува

Історія документа

• 30.11.2007 — Прийняття

Джерело не фіксує для цього документа подій набрання або втрати чинності, тому стан не показано. Так само зроблено в офіційному реєстрі.