Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю)

Глава II. ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, НАВЕДЕНИХ У ДОДАТКУ I

Глава III. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ УСТАНОВОК ЗГОРЯННЯ

Глава IV. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ УСТАНОВОК ЗІ СПАЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ І УСТАНОВОК ІЗ СУМІСНОГО СПАЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ

Глава V. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ І ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ОРГАНІЧНІ РОЗЧИННИКИ

Глава VI. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬ ДІОКСИД ТИТАНУ

Прикінцеві та перехідні положення

Стаття 71

Компетентні органи

Держави-члени призначають компетентні органи, відповідальні за виконання зобов’язань, що виникають на підставі цієї Директиви.

Стаття 72

Звітування державами-членами

1. Держави-члени забезпечують надання Комісії інформації щодо імплементації цієї Директиви, щодо репрезентативних даних про викиди та інші форми забруднення, щодо значень гранично допустимих викидів, щодо застосування найкращих доступних технік відповідно до статей 14 і 15, зокрема щодо надання звільнень відповідно до статті 15(4) та щодо досягнутого прогресу стосовно розробки та застосування нововинклих технік відповідно до статті 27. Держави-члени оприлюднюють інформацію в електронному форматі.

2. Тип, формат і частоту надання інформації, яка повинна бути оприлюднена на виконання параграфа 1, встановлюють відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 75(2). Це включає визначення конкретних видів діяльності та забрудників, для яких повинні бути оприлюднені дані, зазначені у параграфі 1.

3. Для усіх установок згоряння, охоплених главою III цієї Директиви, держави-члени з 1 січня 2016 року укладають щорічний реєстр викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу і затрат енергії.

Беручи до уваги правила агрегації, встановлені у статті 29, компетентний орган одержує такі дані для кожної установки згоряння:

(a) сукупну розрахункову теплову потужність (МВт) установки згоряння;

(b) тип установки згоряння: котел, газова турбіна, газовий двигун, дизельний двигун, інше (із зазначенням типу);

(d) сукупне значення викидів за рік (у тоннах на рік) діоксиду сірки, оксиду азоту та пилу (як суми завислих часток);

(e) кількість годин експлуатації установки згоряння;

(f) сукупний щорічний обсяг затрат енергії, пов’язаних із чистою теплотворною здатністю (ТДж на рік), розподілений за категоріями палива: вугілля, буре вугілля, біомаса, торф, інше тверде паливо (із зазначенням типу), рідке паливо, природний газ, інші гази (із зазначенням типу).

Щорічні дані для кожної установки окремо, що містяться у таких реєстрах, надають Комісії на запит.

Стислий виклад реєстрів надають Комісії кожні 3 роки протягом 12 місяців з кінця трирічного облікового періоду. В такому стислому викладі дані для установок згоряння на нафтопереробних заводах повинні бути наведені окремо.

Комісія оприлюднює для держав-членів та для громадськості стислий виклад порівняння та оцінювання зазначених реєстрів відповідно до Директиви 2003/4/ЄС протягом 24 місяців з кінця трирічного облікового періоду.

4. З 1 січня 2016 року держави-члени повинні щорічно подавати Комісії такі дані:

(a) для установок згоряння, до яких застосовують статтю 31, вміст сірки у використовуваному місцевому твердому паливі та досягнутий показник десульфуризації, усереднені за кожен місяць. За перший рік застосування статті 31 також подають технічне обґрунтування неможливості дотримання значень гранично допустимих викидів, зазначених у статті 30(2) і (3); і

(b) для установок згоряння, які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, - кількість годин експлуатації на рік.

Стаття 73

Огляд

1. До 7 січня 2016 року та кожні наступні 3 роки Комісія повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт з оглядом імплементації цієї Директиви на основі інформації, зазначеної у статті 72.

Такий звіт повинен включати оцінку необхідності дій з боку Союзу шляхом встановлення чи оновлення мінімальних вимог на рівні Союзу для значень гранично допустимих викидів та для правил здійснення моніторингу і забезпечення відповідності для видів діяльності в межах сфери застосування висновків щодо НДТ, ухвалених впродовж попереднього трирічного періоду, на основі таких критеріїв:

(a) вплив обумовлених видів діяльності на довкілля в цілому; та

(b) стан імплементації найкращих доступних технік для обумовлених видів діяльності.

В такій оцінці повинен бути врахований висновок форуму, зазначений у статті 13(4).

Звіт повинен супроводжуватися законодавчою пропозицією, за відповідних обставин. Якщо оцінка, зазначена у другому підпараграфі, визначить таку потребу, законодавча пропозиція повинна включати положення, що встановлюють чи оновлюють мінімальні вимоги на рівні Союзу для значень гранично допустимих викидів та для правил здійснення моніторингу та оцінювання відповідності щодо відповідних видів діяльності.

2. До 31 грудня 2012 року Комісія повинна переглянути необхідність контролю викидів від:

(a) згоряння палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менше 50 МВт;

(b) інтенсивного вирощування великої рогатої худоби; і

Комісія повинна відзвітувати про результати такого перегляду Європейському Парламенту і Раді разом із законодавчою пропозицією, за відповідних обставин.

3. До 31 грудня 2011 року Комісія повинна відзвітувати Європейському Парламенту і Раді про встановлення в додатку I:

(a) диференційованих порогових значень потужності для вирощування різних видів свійської птиці, включно з перепелами як окремим випадком;

(b) порогових значень потужності для одночасного вирощування різних типів тварин в межах одного об’єкта.

Стаття 74

Внесення змін і доповнень до додатків

Щоб уможливити адаптування положень цієї Директиви до науково-технічного прогресу на основі найкращих доступних технік, Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 76 з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78 стосовно адаптації частин 3 і 4 додатка V, частин 2, 6, 7 і 8 додатка VI і частин 5, 6, 7 і 8 додатка VII до такого науково-технічного прогресу.

Стаття 75

Процедура комітету

1. Комісії допомагає комітет.

2. У разі покликання на цей параграф, застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Період, зазначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄC, повинен становити 3 місяці.

Стаття 76

Делегування повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 74, повинні бути надані Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 6 січня 2011 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не відкликає їх відповідно до статті 77.

2. Відразу після ухвалення делегованого акту, Комісія надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

3. Повноваження ухвалювати делеговані акти надають Комісії з дотриманням умов, встановлених у статтях 77 і 78.

Стаття 77

Відкликання делегованих повноважень

1. Делеговані повноваження, зазначені у статті 48(5) і статті 74, можуть бути відкликані у будь-який час Європейським Парламентом або Радою.

2. Установа, яка розпочала внутрішню процедуру для ухвалення рішення щодо відкликання делегованих повноважень, повинна докладати зусиль для інформування іншої установи та Комісії впродовж обґрунтованого строку до ухвалення остаточного рішення, із зазначенням делегованих повноважень, які можуть підлягати відкликанню, та можливих причин для такого відкликання.

3. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності одразу або на пізнішу, зазначену у ньому, дату. Воно не впливає на чинність делегованих актів, що вже введені в дію. Його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу .

Стаття 78

Заперечення щодо делегованих актів

1. Європейський Парламент або Рада можуть висунути заперечення щодо делегованого акта впродовж двохмісячного періоду з дати повідомлення.

Такий період подовжують ще на 2 місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

2. Якщо, по закінченню строку, зазначеного у параграфі 1, ні Європейський Парламент, ні Рада не висувають заперечення проти делегованого акта, його публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу , і він набуває чинності на вказану в ньому дату.

Делегований акт може бути опублікований в Офіційному віснику Європейського Союзу і набути чинності до закінчення такого періоду, якщо і Європейський Парламент, і Рада проінформують Комісію про свій намір не висувати заперечень.

3. Якщо Європейський Парламент або Рада заперечують щодо делегованого акта в межах періоду, зазначеного у параграфі 1, він не набуває чинності. Установа, яка заперечує, зазначає причини заперечення щодо делегованого акту.

Стаття 79

Санкції

Держави-члени визначають санкції за порушення національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення до 7 січня 2013 року та невідкладно повідомляти її про будь-які подальші зміни і доповнення, що впливають на них.

Стаття 80

Транспозиція

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання вимог статті 2, пунктів (8), (11)-(15), (18)-(23), (26)-(30), (34)-(38) і (41) статті 3, статті 4(2) і (3), статті 7, статей 8 і 10, статті 11(e) і (h), статті 12(1)(e) і (h), статті 13(7), пункту (ii) статті 14(1)(c), пунктів (d), (e), (f) і (h) статті 14(1), статті 14(2)-(7), статті 15(2)-(5), статей 16, 17 і 19, статті 21(2)-(5), статей 22, 23, 24, 27, 28 і 29, статті 30(1), (2), (3), (4), (7) і (8), статей 31, 32, 33, 34, 35, 36, 38 і 39, статті 40(2) і (3), статей 42 і 43, статті 45(1), статті 58, статті 59(5), статті 63, статті 65(3), статей 69, 70, 71, 72 і 79, і першого підпараграфа та пунктів 1.1, 1.4, 2.5(b), 3.1, 4, 5, 6.1(c), 6.4(b), 6.10 і 6.11 додатка I, додатка II, пункту 12 додатка III, додатка V, пункту (b) частини 1, пунктів 2.2, 2.4, 3.1 і 3.2 частини 4, пунктів 2.5 і 2.6 частини 6 і пункту 1.1(d) частини 8 додатка VI, пункту 2 частини 4, пункту 1 частини 5, пункту 3 частини 7 додатка VII, пунктів 1 і 2(c) частини 1, пунктів 2 і 3 частини 2 і частини 3 додатка VIII до 7 січня 2013 року.

Вони повинні розпочати застосування таких положень з тієї ж дати.

Коли держави-члени ухвалюють такі інструменти, останні повинні містити покликання на цю Директиву або таке покликання повинно бути додане до них у випадку їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.

Стаття 81

Скасування

1. Директиви 78/176/ЄEC, 82/883/ЄEC, 92/112/ЄEC, 1999/13/ЄC, 2000/76/ЄC і 2008/1/ЄC зі змінами і доповненнями, внесеними актами, переліченими у додатку IX, частині A, скасувати з 7 січня 2014 року, без порушення зобов’язань держав-членів щодо граничних строків транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у додатку IX, частині B.

2. Директиву 2001/80/ЄC зі змінами і доповненнями, внесеними актами, переліченими у додатку IX, частині A, скасувати з 1 січня 2016 року, без порушення зобов’язань держав-членів щодо граничних строків транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у додатку IX, частині B.

3. Покликання на скасовані директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною у додатку X.

Стаття 82

Перехідні положення

1. Щодо об’єктів, які провадять види діяльності, зазначені у додатку I, пункті 1.1 для видів діяльності із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 50 МВт, пунктах 1.2 і 1.3, пункті 1.4(a), пунктах 2.1-2.6, пунктах 3.1-3.5, пунктах 4.1-4.6 для видів діяльності, пов’язаних з виробництвом шляхом хімічного оброблення, пунктах 5.1 і 5.2 для видів діяльності, охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 5.3(a)(i) і (ii), пункті 5.4, пункті 6.1(a) і (b), пунктах 6.2 і 6.3, пункті 6.4(a), пункті 6.4(b) для видів діяльності, охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 6.4(c) і пунктах 6.5-6.9, що перебувають в експлуатації та мали дозвіл до 7 січня 2013 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до вказаної дати, за умови що такі об’єкти були введені в експлуатацію не пізніше 7 січня 2014 року, держави-члени застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до статті 80(1), з 7 січня 2014 року, за винятком глави III і додатка V.

2. Щодо об’єктів, що провадять види діяльності, зазначені у додатку I, пункті 1.1 для видів діяльності із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт, пункті 1.4(b), пунктах 4.1-4.6 для видів діяльності, пов’язаних з виробництвом шляхом біологічного оброблення, пунктах 5.1 і 5.2 для видів діяльності, не охоплених Директивою 2008/1/ЄС, пункті 5.3(a)(iii)-(v), пункті 5.3(b), пунктах 5.5 і 5.6, пункті 6.1(c), пункті 6.4(b) для видів діяльності, не охоплених Директивою 2008/1/ЄС, і пунктах 6.10 і 6.11, і що знаходяться у експлуатації до 7 січня 2013 року, держави-члени застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до цієї Директиви з 7 липня 2015 року, за винятком глав III і IV та додатків V і VI.

3. Щодо установок згоряння, зазначених у статті 30(2), держави-члени з 1 січня 2016 року застосовують закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, ухвалені відповідно до статті 80(1), для забезпечення відповідності главі III та додатку V.

4. Щодо установок згоряння, зазначених у статті 30(3), держави-члени з 7 січня 2013 року більше не застосовують Директиву 2001/80/ЄС.

5. Щодо установок згоряння, які сумісно спалюють відходи, пункт 3.1 частини 4 додатка VI застосовують до такої дати:

(a) 31 грудня 2015 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(2);

(b) 6 січня 2013 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(3).

6. Пункт 3.2 частини 4 додатка VI застосовують щодо установок згоряння, які сумісно спалюють відходи, з такої дати:

(a) 1 січня 2016 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(2)

(b) 7 січня 2013 року для установок згоряння, зазначених у статті 30(3).

7. Статтю 58 застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати речовини або суміші, які через вміст у них летких органічних сполук класифіковані як канцерогенні, мутагенні або репродуктивно токсичні відповідно до Регламенту (ЄС) № 1272/2008 і яким присвоєно або необхідно присвоїти позначення небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F чи коди ризику R45, R46, R49, R60 або R61, повинні бути замінені, наскільки це можливо, менш шкідливими речовинами чи сумішами у найкоротші можливі строки.

8. Статтю 59(5) застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати викиди або летких органічних сполук, яким присвоєно чи необхідно присвоїти позначення небезпеки H340, H350, H350i, H360D або H360F чи коди ризику R45, R46, R49, R60 або R61, або галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєно чи необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351 чи коди ризику R40 або R68, повинні бути контрольовані за умов зарегульованого стану, наскільки це виправдано з технічної та економічної точки зору, щоб убезпечити довкілля та здоров’я населення, і повинні не перевищувати відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 4 додатка VII.

9. Пункт 2 частини 4 додатка VII застосовують з 1 червня 2015 року. До зазначеної дати, щодо галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєно або необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351 чи коди ризику R40 або R68, якщо масова витрата суми сполук, що спричиняють позначення небезпеки H341 або H351 або марковання R40 або R68, дорівнює або перевищує 100 г/год., повинно бути дотримане значення гранично допустимих викидів 20 мг/Нм - 3 . Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.

Стаття 83

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу .

Стаття 84

Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК I

Категорії видів діяльності, зазначені у статті 10

Порогові значення, наведені нижче, загалом стосуються виробничих потужностей або результатів виробництва. Якщо на одній установці провадиться декілька видів діяльності, що підпадають під один опис виду діяльності з пороговим значенням, потужності таких діяльностей складають в одну суму. Для видів діяльності з поводження з відходами такий розрахунок застосовують на рівні видів діяльності 5.1, 5.3(a) і 5.3(b).

Комісія укладає настанови щодо:

(a) співвідношення між діяльністю з поводження з відходами, описаною у цьому додатку, та видами діяльності, описаними у додатках I і II до Директиви 2008/98/ЄС; та

(b) тлумачення терміну "промисловий масштаб" стосовно опису видів діяльності у галузі хімічної промисловості, описаних у цьому додатку.

1. Енергетика

1.1. Згоряння палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 50 МВт або більше

1.2. Перероблення мінеральних олив і газу

1.3. Виробництво коксу

1.4. Газифікація або зрідження:

(a) вугілля;

(b) інших видів палива в установках із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 20 МВт або більше.

2. Виробництво та оброблення металів

2.1. Випалювання та агломерація металевої руди (у тому числі сульфідної руди)

2.2. Виробництво переробного чавуну чи сталі (первинна чи вторинна плавка), у тому числі безперервне лиття, потужність якого перевищує 2,5 тонн на годину

2.3. Оброблення чорних металів:

(a) експлуатація станів гарячої прокатки, потужність яких перевищує 20 тонн нерафінованої сталі на годину;

(b) експлуатація кузень із молотами, потужність яких перевищує 50 кілоджоулів на молот, при цьому актуальна теплотворна здатність перевищує 20 МВт;

2.4. Експлуатація ливарних цехів чорних металів із виробничою потужністю понад 20 тонн на добу

2.5. Оброблення кольорових металів:

(a) виробництво нерафінованих кольорових металів з руди, концентратів або вторинної сировини за допомогою металургійних, хімічних або електролітичних процесів;

(b) плавлення, у тому числі легування, кольорових металів, у тому числі відновлених продуктів, та експлуатація ливарних цехів кольорових металів із потужністю плавлення понад 4 тонни на добу для свинцю та кадмію або 20 тонн на добу для всіх інших металів.

2.6. Поверхневе оброблення металів або пластмас із використанням електролітичного або хімічного процесів, якщо об’єм ванн для оброблення перевищує 30 м - 3

3. Перероблення руд

3.1. Виробництво цементу, вапна та оксиду магнію:

(a) виробництво цементного клінкеру в обертових печах із виробничою потужністю понад 500 тонн на добу або в інших печах із виробничою потужністю понад 50 тонн на добу;

(b) виробництво вапна у печах із виробничою потужністю понад 50 тонн на добу;

3.2. Виробництво азбесту чи продуктів на основі азбесту

3.3. Виробництво скла, у тому числі скловолокна, із плавильною потужністю понад 20 тонн на добу

3.4. Плавлення мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон, із плавильною потужністю понад 20 тонн на добу

3.5. Виробництво деяких керамічних продуктів шляхом обпалювання, зокрема черепиці, цегли, вогнетривкої цегли, кахлів, керамічних виробів або порцеляни із виробничою потужністю понад 75 тонн на добу і/або з місткістю печі понад 4 м - 3 та щільністю садки на випалювальну піч 300 кг/м - 3

4. Хімічна промисловість

Для цілей цієї секції, "виробництво" у розумінні категорій видів діяльності, що містяться у цій секції, означає виробництво у промислових масштабах за допомогою хімічного чи біологічного оброблення речовин або груп речовин, перелічених у пунктах 4.1-4.6

4.1. Виробництво органічних хімічних речовин, таких як:

(a) прості вуглеводні (лінійні чи циклічні, насичені чи ненасичені, аліфатичні чи ароматичні);

(b) кисневмісні вуглеводні, такі як спирти, альдегіди, кетони, карбонові кислоти, естери та суміші естерів, ацетати, етери, пероксиди та епоксидні смоли;

(d) азотні вуглеводні, такі як аміни, аміди, сполуки азоту, нітросполуки або сполуки нітратів, нітрили, ціанати, ізоціанати;

(e) фосфоровмісні вуглеводні;

(f) галогенопохідні вуглеводні;

(g) металоорганічні сполуки;

(h) пластмаси (полімери, синтетичні волокна та волокна на основі целюлози);

(i) синтетичний каучук;

(j) барвники та пігменти;

(k) поверхнево-активні речовини та сурфактанти.

4.2. Виробництво неорганічних хімічних речовин, таких як:

(a) гази, такі як аміак, хлор або хлороводень, фтор або фтороводень, оксиди вуглецю, сполуки сірки, оксиди азоту, водень, діоксид сірки, хлорокис вуглецю;

(b) кислоти, такі як хромова кислота, фтористоводнева кислота, фосфорна кислота, азотна кислота, хлористоводнева кислота, сульфатна кислота, олеум, сульфітні кислоти;

(d) солі, такі як хлорид амонію, хлорат калію, карбонат калію, карбонат натрію, перборат, нітрат срібла;

(e) неметали, оксиди металів або інші неорганічні сполуки, такі як карбід кальцію, кремній, карбід кремнію.

4.3. Виробництво фосфорних, азотних або калійних добрив (простих або складних добрив)

4.4. Виробництво засобів захисту рослин і біоцидів

4.5. Виробництво фармацевтичних продуктів, у тому числі інтермедіатів

4.6. Виробництво вибухівки

5. Поводження з відходами

5.1. Видалення або відновлення небезпечних відходів із потужністю понад 10 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності:

(a) біологічне оброблення;

(b) фізико-хімічне оброблення;

(d) перепакування перед переходом до будь-якого з інших видів діяльності, перелічених у пунктах 5.1 і 5.2;

(e) відновлення/регенерація розчинника;

(f) перероблення/відновлення неорганічних матеріалів, що не є металами або сполуками металів;

(g) регенерація кислот чи основ;

(h) відновлення компонентів, що їх використовують для мінімізації забруднення;

(i) відновлення компонентів з каталізаторів;

(j) повторне перероблення нафти чи інше повторне використання нафти;

(k) приповерхневе захоронення.

5.2. Видалення чи відновлення відходів в установках зі спалювання відходів або в установках зі сумісного спалювання відходів:

(a) для безпечних відходів із виробничою потужністю понад 3 тонни на годину;

(b) для небезпечних відходів із виробничою потужністю понад 10 тонн на добу.

5.3. (a) Видалення безпечних відходів із потужністю понад 50 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності, за винятком видів діяльності, охоплених Директивою Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року щодо очищення міських стічних вод ( - 39 ):

__________

( - 39 ) ОВ L 135, 30.05.1991, с. 40.

(i) біологічне оброблення;

(ii) фізико-хімічне оброблення;

(iii) попереднє оброблення відходів для спалювання або сумісного спалювання;

(iv) оброблення шлаку та золи;

(v) оброблення у подрібнювачах металевих відходів, у тому числі відходів електричного та електронного обладнання, транспортних засобів з відпрацьованим ресурсом та їхніх компонентів.

(b) Відновлення або поєднання відновлення та видалення безпечних відходів із потужністю понад 75 тонн на добу, що передбачає один або декілька із таких видів діяльності, за винятком видів діяльності, охоплених Директивою Ради 91/271/ЄЕС:

(i) біологічне оброблення;

(ii) попереднє оброблення відходів для спалювання або сумісного спалювання;

(iii) оброблення шлаку та золи;

(iv) оброблення у подрібнювачах металевих відходів, у тому числі відходів електричного та електронного обладнання, транспортних засобів з відпрацьованим ресурсом та їхніх компонентів.

Якщо єдиним видом поводження з відходами є анаеробне розкладання, порогове значення потужності для цього виду діяльності складає 100 тонн на добу.

5.4. Звалища, як їх означено у статті 2(g) Директиви Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про звалища відходів ( - 40 ), що отримують більше 10 тонн відходів на добу або із загальною потужністю понад 25000 тонн, за виключенням звалищ інертних відходів

__________

( - 40 ) ОВ L 182, 16.07.1999, с. 1.

5.5. Тимчасове зберігання небезпечних відходів, не охоплене пунктом 5.4, до очікуваного провадження будь-якого з видів діяльності, перелічених у пунктах 5.1, 5.2, 5.4 і 5.6, із загальною потужністю понад 50 тонн, за винятком тимчасового зберігання, з подальшим переданням збиральним службам, на об’єкті, де відходи утворено

5.6. Підземне зберігання небезпечних відходів із загальною потужністю понад 50 тонн

6. Інші види діяльності

6.1. Виробництво на промислових установках:

(a) целюлози з деревини чи інших волокнистих матеріалів;

(b) паперу чи картону з виробничою потужністю понад 20 тонн на добу;

(c) одного або декількох із таких видів деревних плит: орієнтовано-стружкова плита, деревинно-стружкова плита чи деревноволокниста плита із виробничою потужністю понад 600 м - 3 на добу.

6.2. Попереднє оброблення (такі операції, як промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування текстильних волокон або текстилю, якщо потужність оброблення перевищує 10 тонн на добу

6.3. Дубіння шкіряної сировини та шкур, якщо потужність оброблення перевищує 12 тонн готових продуктів на добу

6.4. (a) Експлуатація скотобоєнь із виробничою потужністю понад 50 тонн туш на добу

(b) Оброблення та перероблення, окрім виключно пакування, таких видів сировини, попередньо оброблених або необроблених, призначених для виробництва харчових продуктів або корму з:

(i) тільки тваринної сировини (окрім виключно молока) із потужністю виробництва готових продуктів, що перевищує 75 тонн на добу;

(ii) тільки рослинної сировини із потужністю виробництва готових продуктів понад 300 тонн на добу або 600 тонн на добу, якщо установка перебуває в експлуатації протягом періоду, що не перевищує 90 діб підряд впродовж будь-якого року;

(iii) тваринної та рослинної сировини як у комбінованих, так і в окремих продуктах, із потужністю виробництва готових продуктів у тоннах на добу понад:

- 75, якщо A дорівнює 10 або більше; або

- [300 - (22,5 × A)] у будь-якому іншому разі,

де "A" - це частка тваринної сировини (у відсотках за масою) у потужності виробництва готових продуктів.

Паковання не складає частину кінцевої маси продукту.

Цю підсекцію не застосовують, якщо сировиною є виключно молоко.

(c) Оброблення та перероблення виключно молока, якщо кількість отриманого молока перевищує 200 тонн на добу (середнє значення на річній основі).

6.5. Видалення або перероблення туш тварин або тваринних відходів із потужністю оброблення понад 10 тонн на добу

6.6. Інтенсивне вирощування свійської птиці чи свиней:

(a) із більш ніж 40000 місць для свійської птиці;

(b) із більш ніж 2000 місць для промислових свиней (більше 30 кг), або

6.7. Поверхневе оброблення речовин, предметів або продуктів із використанням органічних розчинників, зокрема для полірування, друкування, покриття, знежирення, забезпечення водонепроникності, шліхтування, фарбування, очищення або просочування, з витратами органічних розчинників понад 150 кг на годину або понад 200 тонн на рік

6.8. Виробництво технічного вуглецю (природного коксу) або електрографіту шляхом спалювання або графітизації

6.9. Уловлювання потоків CO 2 з об’єктів, охоплених цією Директивою, для цілей підземного зберігання відповідно до Директиви 2009/31/ЄС

6.10. Консервування деревини та деревних продуктів із виробничою потужністю понад 75 м - 3 на добу, окрім виключно оброблення проти синяви деревини

6.11. Незалежне оброблення стічних вод, не охоплених Директивою 91/271/ЄЕС, що їх скидає установка, охоплена главою II

ДОДАТОК II

Перелік забруднювальних речовин

ПОВІТРЯ

1. Діоксид сірки та інші сполуки сірки

2. Оксиди азоту та інші сполуки азоту

3. Монооксид вуглецю

4. Леткі органічні сполуки

5. Метали та їхні сполуки

6. Пил, у тому числі дрібні тверді частки

7. Азбест (завислі частки, волокна)

8. Хлор та його сполуки

9. Фтор та його сполуки

10. Арсен та його сполуки

11. Ціаніди

12. Речовини та суміші, стосовно яких доведено їхні канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, що можуть вплинути на репродуктивну функцію через повітря

13. Поліхлоровані дибензодіоксини та поліхлоровані дибензофурани

ВОДА

1. Галогеноорганічні сполуки та речовини, що можуть утворювати такі сполуки у водному середовищі

2. Фосфорорганічні сполуки

3. Оловоорганічні сполуки

4. Речовини та суміші, стосовно яких доведено їхні канцерогенні або мутагенні властивості або властивості, що можуть вплинути на репродуктивну функцію у водному середовищі чи через нього

5. Стійкі вуглеводні та стійкі й біоакумулювальні токсичні органічні речовини

6. Ціаніди

7. Метали та їхні сполуки

8. Арсен та його сполуки

9. Біоциди та засоби захисту рослин

10. Суспендовані матеріали

11. Речовини, що сприяють евтрофікації (зокрема нітрати та фосфати)

12. Речовини, що чинять несприятливий вплив на кисневий баланс (і можуть бути виміряні з використанням таких параметрів як БСК, ХСК тощо)

13. Речовини, перелічені у додатку X до Директиви 2000/60/ЄС

ДОДАТОК III

Критерії для визначення найкращих доступних технік

1. використання технологій з утворенням малої кількості відходів;

2. використання менш небезпечних речовин;

3. сприяння відновленню та переробленню речовин, утворених та використаних в процесі, та відходів, за відповідних обставин;

4. порівнянні процеси, технічні засоби та методи експлуатації, що були успішно апробовані в промисловому масштабі;

5. технологічні досягнення та зміни у наукових знаннях і розумінні;

6. характер, вплив та обсяг обумовлених викидів;

7. дати введення в експлуатацію для нових та існуючих об’єктів;

8. строк, необхідний для впровадження найкращої доступної техніки;

9. споживання та характер сировини (у тому числі води), що використовується у процесі, та енергоефективність;

10. необхідність запобігати загальному впливу викидів на довкілля та ризикам для нього або зменшувати його до мінімуму;

11. необхідність запобігати аваріям та мінімізувати наслідки для довкілля;

12. інформація, опублікована міжнародними організаціями.

ДОДАТОК IV

Участь громадськості у виробленні та ухваленні рішень

1. Громадськість повинна бути поінформована (за допомогою публічних повідомлень або інших належних засобів, як-от електронні медіа, за наявності) на початкових стадіях процедури ухвалення рішення або, щонайпізніше, як тільки інформація обґрунтовано може бути надана, щодо такого:

(a) заявка на дозвіл або, залежно від ситуації, пропозиція щодо оновлення дозволу або умов дозволу відповідно до статті 21, разом із описом елементів, перелічених у статті 12(1);

(b) у застосовних випадках, той факт, що рішення підлягає оцінюванню національного чи транскордонного впливу на довкілля або консультаціям між державами-членами відповідно до статті 26;

(c) дані щодо компетентних органів, відповідальних за ухвалення рішення, тих, від яких можна отримати відповідну інформацію, та тих, до яких можна подавати зауваження чи запитання, а також дані щодо графіку для надання зауважень або запитань;

(d) характер можливих рішень або, якщо він є, проект рішення;

(e) у застосовних випадках, дані, що стосуються пропозиції щодо оновлення дозволу або умов дозволу;

(f) зазначення часу та місць, в яких, або засобів, за допомогою яких буде надана відповідна інформація;

(g) дані щодо порядку участі громадськості та консультацій, що проводять на виконання пункту 5.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб в межах належних часових рамок заінтересована громадськість отримувала доступ до:

(a) відповідно до національного законодавства, основних звітів і рекомендацій, виданих компетентному органу або органам у час, коли заінтересована громадськість була поінформована відповідно до пункту 1;

(b) відповідно до Директиви 2003/4/ЄС, інформації, відмінної від зазначеної у пункті 1, що є релевантною для рішення відповідно до статті 5 цієї Директиви та яка стає доступною тільки після часу, коли заінтересована громадськість була поінформована відповідно до пункту 1.

3. Заінтересована громадськість повинна мати право висловлювати зауваження та свою думку компетентному органу до ухвалення рішення.

4. Результати консультацій, що проводяться на виконання цього додатка, повинні бути належним чином враховані при ухваленні рішення.

5. Детальний порядок інформування громадськості (наприклад шляхом розміщення листівок в межах певного радіусу або публікування у місцевих газетах) та проведення консультацій із заінтересованою громадськістю (наприклад за допомогою письмових подань або шляхом громадських запитів) визначають держави-члени. Повинні бути передбачені обґрунтовані строки для різних етапів, що забезпечують достатній час на інформування громадськості та, щоб дозволити заінтересованій громадськості підготуватися та дієво брати участь у процесі вироблення й ухвалення рішень з питань довкілля на умовах цього додатка.

ДОДАТОК V

Технічні положення стосовно установок згоряння

ЧАСТИНА 1

Значення гранично допустимих викидів для установок згоряння, зазначених у статті 30(2)

1. Усі значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа і після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах та за стандартизованого вмісту O 2 - 6 % для твердого палива, 3 % для установок згоряння, інших ніж газові турбіни та газові двигуни, що в них використовують рідке та газоподібне паливо, і 15 % для газових турбін та газових двигунів.

2. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) SO 2 для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо

Біомаса

Торф

Рідке паливо

50-100

400

200

300

350

100-300

250

200

300

250

> 300

200

До установок згоряння, що в них використовують тверде паливо, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів SO 2 - 800 мг/Нм - 3 .

До установок згоряння, що в них використовують рідке паливо, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, та які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів SO 2 - 850 мг/Нм - 3 щодо установок із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 300 МВт, та 400 мг/Нм - 3 щодо установок із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 300 МВт.

До частини установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти і яку експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, можуть застосовувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у двох попередніх параграфах відносно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.

3. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) SO 2 для установок згоряння, що в них використовують газоподібне паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів

Загалом

Зріджений газ

Низькокалорійні гази з коксових печей

400

Низькокалорійні гази з доменних печей

200

До установок згоряння, в яких використовують низькокалорійні гази, утворені шляхом газифікації залишків нафтопереробки, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, застосовують значення гранично допустимих викидів SO 2 - 800 мг/Нм - 3 .

4. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) NO x для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо

Біомаса та торф

Рідке паливо

50-100

300

450 у разі згоряння пульверизованого бурого вугілля

300

450

100-300

200

250

200 ( - 1 )

> 300

200

150 ( - 1 )

( - 1 ) Значення гранично допустимих викидів складає 450 мг/Нм - 3 для спалювання залишків дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання на установках згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року.

До установок згоряння в межах об’єктів хімічної промисловості, що в них використовують рідкі залишки виробництва як некомерційне паливо для власного споживання, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, застосовують значення гранично допустимих викидів NO x 450 мг/Нм - 3 .

До установок згоряння, що в них використовують тверде або рідке паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів NO x 450 мг/Нм - 3 .

До установок згоряння, що в них використовують тверде паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 1 липня 1987 року і які експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, застосовують значення гранично допустимих викидів NO x 450 мг/Нм - 3 .

До установок згоряння, що в них використовують рідке паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю понад 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, та які експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, застосовують граничне значення викидів NO x 400 мг/Нм - 3 .

До частини установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти і яку експлуатують не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, можуть застосовувати значення гранично допустимих викидів, встановлені у трьох попередніх параграфах стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.

5. До газових турбін (у тому числі газових турбін комбінованого циклу (ГТКЦ)), що в них використовують легкі та середні дистиляти як рідке паливо, застосовують значення гранично допустимих викидів NO x 90 мг/Нм - 3 та CO 100 мг/Нм - 3 .

На газові турбіни для аварійного використання, що перебувають в експлуатації менше 500 годин на рік, не поширюються значення гранично допустимих викидів, встановлені у цьому пункті. Оператор таких установок обліковує використані години експлуатації.

6. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) NO x і CO для газових установок згоряння

NO x

Установки згоряння, в яких використовують природний газ, за винятком газових турбін і газових двигунів

100

Установки згоряння, в яких використовують газ із доменних печей, газ із коксових печей або низькокалорійні гази, утворені шляхом газифікації залишків нафтопереробки, за винятком газових турбін і газових двигунів

200 ( - 4 )

Установки згоряння, в яких використовують інші гази, за винятком газових турбін і газових двигунів

200 ( - 4 )

Газові турбіни (у тому числі ГТКЦ), що в них використовують природний газ ( - 1 ) як паливо

50 ( - 2 ) ( - 3 )

100

Газові турбіни (у тому числі ГТКЦ), що в них використовують інші гази як паливо

120

Газові двигуни

100

( - 1 ) Природний газ - це утворений природним чином метан, що містить не більше 20 % (за об’ємом) інертних газів та інших складників.

( - 2 ) 75 мг/Нм - 3 у таких випадках, якщо ККД газової турбіни визначений за умов базового навантаження ISO:

(i) газові турбіни, які використовують у комбінованих системах виробництва тепла та енергії, із загальним ККД понад 75 %;

(ii) газові турбіни, які використовують в установках комбінованого циклу, із середньорічним загальним електричним ККД понад 55 %;

(iii) газові турбіни для механічних урухомників.

( - 3 ) Для газових турбін одного циклу, що не підпадають під жодну з категорій, зазначених у примітці (2), але що мають ККД понад 35 % - визначений в умовах базового навантаження ISO - значення гранично допустимих викидів NO x становить 50x η /35, де η - це ККД газової турбіни в умовах базового навантаження ISO, виражений у відсотках.

( - 4 ) 300 мг/Нм - 3 для таких установок, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю, що не перевищує 500 МВт, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року.

Для газових турбін (у тому числі ГТКЦ), значення гранично допустимих викидів NO x і CO, встановлені у таблиці, що міститься у цьому пункті, застосовують тільки при навантаженні понад 70 %.

Для газових турбін (у тому числі ГТКЦ), яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року, і які перебувають в експлуатації не більше 1500 годин на рік як ковзне середнє за період у 5 років, значення гранично допустимих викидів NO x становить 150 мг/Нм - 3 за спалювання природного газу та 200 мг/Нм - 3 за спалювання інших газів або рідкого палива.

Частина установки згоряння, що випускає свої відхідні гази через один або декілька окремих димоходів всередині спільної димової башти та яку експлуатують не більше 1500 годин експлуатації на рік як ковзне середнє за 5 років, може підпадати під застосування значень гранично допустимих викидів, встановлених у попередньому параграфі, стосовно сукупної розрахункової теплової потужності всієї установки згоряння. У таких випадках моніторинг викидів через кожен з таких димоходів здійснюють окремо.

На газові турбіни та газові двигуни для аварійного використання, що перебувають в експлуатації менше 500 годин на рік, не поширюються значення гранично допустимих викидів, встановлені у цьому пункті. Оператор таких установок обліковує використані години експлуатації.

7. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) пилу для установок згоряння, що в них використовують тверде чи рідке паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо

Біомаса та торф

Рідке паливо ( - 1 )

50-100

100-300

> 300

( - 1 ) Значення гранично допустимих викидів складає 50 мг/Нм - 3 для спалювання залишків дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання на установках згоряння, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року.

8. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) пилу для установок згоряння, що в них використовують газоподібне паливо, за винятком газових турбін і газових двигунів

Загалом

Газ із доменних печей

Гази, що їх виробляє сталеварна промисловість, які можуть бути використані в інших сферах

ЧАСТИНА 2

Значення гранично допустимих викидів для установок згоряння, зазначених у статті 30(3)

Щодо газових турбін комбінованого циклу із додатковим запалюванням, стандартизований вміст O 2 може бути визначений компетентним органом із урахуванням конкретних характеристик обумовленого об’єкта.

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо

Біомаса

Торф

Рідке паливо

50-100

400

200

300

350

100-300

200

300

250 у разі спалювання у киплячому шарі

200

> 300

150

200 у разі спалювання у киплячому шарі під тиском чи з циркуляцією

150

200 у разі спалювання у киплячому шарі

150

Загалом

Зріджений газ

Низькокалорійні гази з коксових печей

400

Низькокалорійні гази з доменних печей

200

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Вугілля, буре вугілля та інше тверде паливо

Біомаса та торф

Рідке паливо

50-100

300

400 у разі згоряння пульверизованого бурого вугілля

250

300

100-300

200

150

> 300

150

200 у разі згоряння пульверизованого бурого вугілля

150

100

5. До газових турбін (у тому числі ГТКЦ), що в них використовують легкі та середні дистиляти як рідке паливо, застосовують значення гранично допустимих викидів NO x 50 мг/Нм - 3 та CO 100 мг/Нм - 3

6. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) NO x і CO для газових установок згоряння

NO x

Установки згоряння, окрім газових турбін і газових двигунів

100

Газові турбіни (у тому числі ГТКЦ)

50 ( - 1 )

100

Газові двигуни

100

( - 1 ) Для газових турбін одного циклу, що мають ККД понад 35 %, визначений в умовах базового навантаження ISO, значення гранично допустимих викидів NO x становить 50x η /35, де η - це ККД газової турбіни в умовах базового навантаження ISO, виражений у відсотках.

Для газових турбін (у тому числі ГТКЦ), значення гранично допустимих викидів NO x і CO, встановлені у цьому пункті, застосовують тільки при навантаженні понад 70 %.

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

50-300

> 300

20 для біомаси та торфу

Загалом

Газ із доменних печей

Гази, що їх виробляє сталеварна промисловість, які можуть бути використані в інших сферах

ЧАСТИНА 3

Моніторинг викидів

1. Концентрації SO 2 , NO x і пилу у відхідних газах з кожної установки згоряння із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 100 МВт або більше повинні вимірюватися безперервно.

Концентрація CO у відхідних газах з кожної установки згоряння, що використовує газоподібне паливо, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю 100 МВт або більше повинні вимірюватися безперервно.

2. Компетентний орган може вирішити не вимагати безперервного вимірювання, зазначеного у пункті 1, у таких випадках:

(a) для установок згоряння зі строком служби менше 10000 годин експлуатації;

(b) для SO 2 і пилу з установок згоряння, в яких використовують природний газ;

(c) для SO 2 з установок згоряння, в яких використовують нафту із відомим вмістом сірки, якщо немає обладнання для десульфуризації відхідних газів;

(d) для SO 2 з установок згоряння, в яких використовують біомасу, якщо оператор може довести, що викиди SO 2 за жодних обставин не можуть бути вищими за встановлені значення гранично допустимих викидів.

3. За відсутності вимоги здійснювати безперервні вимірювання, повинна бути встановлена вимога вимірювати вміст SO 2 , NO x , пилу та, для газових установок, також CO, принаймні раз на кожні 6 місяців.

4. Для установок згоряння, в яких використовують вугілля чи буре вугілля, вимірювання сумарних викидів ртуті повинні відбуватися принаймні раз на рік.

5. Як альтернатива вимірюванням SO 2 і NO x , зазначеним у пункті 3, можуть використовуватися інші процедури, верифіковані та затверджені компетентним органом, для визначення викидів SO 2 і NO x . Такі процедури повинні використовувати відповідні стандарти CEN або, якщо стандарти CEN відсутні, стандарти ISO, національні чи інші міжнародні стандарти, які забезпечують надання даних еквівалентної наукової якості.

6. Компетентний орган повідомляють про значні зміни типу палива, що використовується, або режиму експлуатації установки. Компетентний орган вирішує, чи вимоги до моніторингу, встановлені у пунктах 1-4, досі є належними, чи вони потребують адаптації.

7. Безперервні вимірювання, що їх здійснюють відповідно до пункту 1, повинні включати вимірювання вмісту кисню, температури, тиску та вмісту водяної пари у відхідних газах. Безперервне вимірювання вмісту водяної пари у відхідних газах не є необхідним за умови, що відібраний зразок відхідного газу було просушено до аналізу викидів.

8. Відбір зразків, аналіз відповідних забруднювальних речовин та вимірювання параметрів процесів, а також забезпечення якості автоматизованих систем вимірювання та референтних методів вимірювання для калібрування зазначених систем повинні здійснюватися відповідно до стандартів CEN. Якщо стандарти CEN відсутні, застосовують стандарти ISO, національні чи інші міжнародні стандарти, які забезпечують надання даних еквівалентної наукової якості.

Автоматизовані системи вимірювання підлягають контролю за допомогою паралельних вимірювань із використанням референтних методів принаймні один раз на рік.

Оператор повинен повідомляти компетентний орган про результати перевірки автоматизованих систем вимірювання.

9. На рівні гранично допустимих викидів, значення довірчих інтервалів 95 % для одного виміряного результату не повинні перевищувати такі відсоткові значення гранично допустимих викидів:

Монооксид вуглецю

10 %

Діоксид сірки

20 %

Оксиди азоту

20 %

Пил

30 %

10. Валідовані погодинні та середньодобові значення визначають на основі виміряних дійсних погодинних середніх значень після віднімання значення довірчого інтервалу, зазначеного у пункті 9.

Будь-який день, впродовж якого більше ніж три погодинних середніх значення є недійсними через несправності чи обслуговування автоматизованої системи вимірювання, не зараховується. Якщо протягом року не зараховано понад 10 днів, для таких ситуацій компетентний орган вимагає від оператора вжити належних заходів для підвищення надійності автоматизованої системи вимірювання.

11. У випадку установок, які повинні відповідати показникам десульфуризації, зазначеним у статті 31, також повинен здійснюватися регулярний моніторинг вмісту сірки у паливі, що його використовують на установці згоряння. Компетентним органам повідомляють про суттєві зміни у типі використовуваного палива.

ЧАСТИНА 4

Оцінка дотримання значень гранично допустимих викидів

1. У разі безперервних вимірювань, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2, вважаються дотриманими, якщо оцінка результатів вимірювання показує, що, для годин експлуатації протягом календарного року, виконані всі такі вимоги:

(a) жодне з валідованих середньомісячних значень не перевищує відповідні значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2;

(b) жодне з валідованих середньодобових значень не перевищує 110 % відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частинах 1 і 2;

(c) у випадку установок згоряння, що складаються тільки з котлів, які використовують вугілля, із сукупною розрахунковою тепловою потужністю менш ніж 50 МВт, жодне з валідованих середньодобових значень не перевищує 150 % відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частинах 1 і 2,

(d) 95 % усіх валідованих погодинних середніх значень за рік не перевищують 200 % відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частинах 1 і 2.

Валідовані середні значення визначають відповідно до пункту 10 частини 3.

З метою обчислення середніх значень викидів, значення, виміряні під час періодів, зазначених у статті 30(5) і (6), і статті 37, а також під час пуску та зупинки, до уваги не беруться.

2. За відсутності вимоги здійснювати безперервні вимірювання, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частинах 1 і 2, вважаються дотриманими, якщо результати жодної з серій вимірювань або інших процедур, описаних і визначених відповідно до правил, встановлених компетентними органами, не перевищують значень гранично допустимих викидів.

ЧАСТИНА 5

Мінімальний показник десульфуризації

1. Мінімальний показник десульфуризації для установок згоряння, зазначених у статті 30(2)

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Мінімальний показник десульфуризації

Установки, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року

Інші установки

50-100

80 %

92 %

100-300

90 %

92 %

> 300

96 % ( - 1 )

96 %

( - 1 ) Для установок згоряння, що використовують нафтовий сланець, мінімальний показник десульфуризації складає 95 %.

2. Мінімальний показник десульфуризації для установок згоряння, зазначених у статті 30(3)

Сукупна розрахункова теплова потужність (МВт)

Мінімальний показник десульфуризації

50-100

93 %

100-300

93 %

> 300

97 %

ЧАСТИНА 6

Дотримання показника десульфуризації

Мінімальні показники десульфуризації, встановлені у частині 5 цього додатка, застосовують як середньомісячне граничне значення.

ЧАСТИНА 7

Середні значення гранично допустимих викидів для багатопаливних установок згоряння на нафтопереробних заводах

Середні значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) SO 2 для багатопаливних установок згоряння на нафтопереробних заводах, за винятком газових турбін і газових двигунів, в яких використовують залишки дистиляції та перетворення від перероблення сирої нафти для власного споживання, у поєднанні з іншими видами палива або окремо:

(a) для установок, яким перший дозвіл був наданий до 27 листопада 2002 року або оператори яких подали повну заявку на дозвіл до зазначеної дати, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 27 листопада 2003 року: 1000 мг/Нм - 3 ;

(b) для інших установок згоряння: 600 мг/Нм - 3 .

Ці значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа і після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах та за стандартизованого вмісту O 2 - 6 % для твердого палива та 3 % для рідкого та газоподібного палива.

ДОДАТОК VI

Технічні положення стосовно установок спалювання відходів і установок зі сумісного спалювання відходів

ЧАСТИНА 1

Терміни та означення

Для цілей цього додатка застосовують такі терміни та означення:

(a) "існуюча установка зі спалювання відходів" означає одну з таких установок зі спалювання відходів:

(i) яка знаходилася в експлуатації та мала дозвіл відповідно до застосовного права Союзу до 28 грудня 2002 року,

(ii) яка мала дозвіл на спалювання відходів або була зареєстрована для цього та отримала дозвіл до 28 грудня 2002 року відповідно до застосовного права Союзу, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 28 грудня 2003 року,

(iii) яка, на думку компетентного органу, була предметом повного запиту на дозвіл до 28 грудня 2002 року, за умови що установку було введено в експлуатацію не пізніше 28 грудня 2004 року;

(b) "нова установка зі спалювання відходів" означає будь-яку установку зі спалювання відходів, не охоплену пунктом (a).

ЧАСТИНА 2

Фактори еквівалентності для дибензо-п-діоксинів та дибензофуранів

Для визначення сукупної концентрації діоксинів та фуранів, масові концентрації таких дибензо-п-діоксинів та дибензофуранів множать на такі фактори еквівалентності до складання:

Фактор токсичної еквівалентності

2,3,7,8 - тетрахлородибензодіоксин (TCDD)

1,2,3,7,8 - пентахлородибензодіоксин (PeCDD)

0,5

1,2,3,4,7,8 - гексахлородибензодіоксин (HxCDD)

0,1

1,2,3,6,7,8 - гексахлородибензодіоксин (HxCDD)

0,1

1,2,3,7,8,9 - гексахлородибензодіоксин (HxCDD)

0,1

1,2,3,4,6,7,8 - гептахлородибензодіоксин (HpCDD)

0,01

Октахлородибензодіоксин (OCDD)

0,001

2,3,7,8 - тетрахлородибензофуран (TCDF)

0,1

2,3,4,7,8 - пентахлородибензофуран (PeCDF)

0,5

1,2,3,7,8 - пентахлородибензофуран (PeCDF)

0,05

1,2,3,4,7,8 - гексахлородибензофуран (HxCDF)

0,1

1,2,3,6,7,8 - гексахлородибензофуран (HxCDF)

0,1

1,2,3,7,8,9 - гексахлородибензофуран (HxCDF)

0,1

2,3,4,6,7,8 - гексахлородибензофуран (HxCDF)

0,1

1,2,3,4,6,7,8 - гептахлородибензофуран (HpCDF)

0,01

1,2,3,4,7,8,9 - гептахлородибензофуран (HpCDF)

0,01

Октахлородибензофуран (OCDF)

0,001

ЧАСТИНА 3

Значення гранично допустимих викидів у повітря для установок зі спалювання відходів

1. Усі значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа та після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах.

Вони стандартизовані на рівні 11 % кисню у відхідному газі, за винятком випадків спалювання відпрацьованої мінеральної оливи, як її означено у пункті 3 статті 3 Директиви 2008/98/ЄС, коли вони стандартизовані на рівні 3 % кисню, та у випадках, зазначених у пункті 2.7 частини 6.

1.1. Середньодобові значення гранично допустимих викидів для зазначених нижче забруднювальних речовин (мг/Нм - 3 )

Сумарний пил

Газоподібні та пароподібні органічні речовини, в перерахунку на загальний органічний вуглець (ЗОВ)

Хлороводень (HCl)

Фтороводень(HF)

Діоксид сірки (SO 2 )

Монооксид азоту (NO) і діоксид азоту (NO 2 ), у перерахунку на NO 2 , для існуючих установок зі спалювання відходів із номінальною потужністю понад 6 тонн на годину або для нових установок зі спалювання відходів

200

Монооксид азоту (NO) і діоксид азоту (NO 2 ), у перерахунку на NO 2 , для існуючих установок зі спалювання відходів із номінальною потужністю в 6 тонн на годину або менше

400

1.2. Середні за півгодини значення гранично допустимих викидів зазначених нижче забруднювальних речовин (мг/Нм - 3 )

(100 %) А

(97 %) В

Сумарний пил

Газоподібні та пароподібні органічні речовини, в перерахунку на загальний органічний вуглець (ЗОВ)

Хлороводень (HCl)

Фтороводень (HF)

Діоксид сірки (SO 2 )

200

400

200

1.3. Середні значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) зазначених нижче важких металів за період відбору зразків протягом мінімум 30 хвилин і максимум 8 годин

Кадмій та його сполуки, в перерахунку на кадмій (Cd)

Всього: 0,05

Талій та його сполуки, в перерахунку на талій (Tl)

Ртуть та її сполуки, в перерахунку на ртуть (Hg)

0,05

Стибій та його сполуки, в перерахунку на стибій (Sb)

Всього: 0,5

Арсен та його сполуки, в перерахунку на арсен (As)

Свинець та його сполуки, в перерахунку на свинець (Pb)

Хром та його сполуки, в перерахунку на хром (Cr)

Кобальт та його сполуки, в перерахунку на кобальт (Co)

Мідь і її сполуки, в перерахунку на мідь (Cu)

Манґан та його сполуки, в перерахунку на манґан (Mn)

Нікель та його сполуки, в перерахунку на нікель (Ni)

Ванадій та його сполуки, в перерахунку на ванадій (V)

Зазначені середні значення також охоплюють газоподібні та пароподібні форми обумовлених викидів важких металів, а також їхніх сполук.

1.4. Середнє значення гранично допустимих викидів (у нг/Нм - 3 ) діоксинів та фуранів за період відбору зразків протягом мінімум 6 годин і максимум 8 годин. Значення гранично допустимих викидів стосується сукупної концентрації діоксинів та фуранів, розрахованої відповідно до частини 2.

Діоксини та фурани

0,1

1.5. Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) монооксиду вуглецю (CO) у відхідних газах:

(a) 50 як середньодобове значення;

(b) 100 як середнє значення за півгодини;

Компетентний орган може дозволяти звільнення від застосування значень гранично допустимих викидів, встановлених у цьому пункті, для установок зі спалювання відходів, що в них використовують технологію кипучого шару, за умови що, встановлене у дозволі як погодинне середнє, значення гранично допустимих викидів монооксиду вуглецю (CO) не перевищує 100 мг/Нм - 3 .

2. Значення гранично допустимих викидів, застосовні за обставин, описаних у статті 46(6) і статті 47.

Сумарна концентрація пилу, наведена як середнє за півгодини, у викидах у повітря установки зі спалювання відходів за жодних обставин не повинна перевищувати 150 мг/Нм - 3 . Значення гранично допустимих викидів для ЗОВ і CO у повітря, встановлені у пунктах 1.2 і 1.5(b), повинні не бути перевищені.

3. Держави-члени можуть встановлювати правила, що регулюють звільнення, передбачені у цій частині.

ЧАСТИНА 4

Визначення значень гранично допустимих викидів у повітря для сумісного спалювання відходів

1. Зазначену нижче формулу (правило змішування) застосовують, якщо у таблиці в цій частині не встановлене спеціальне сукупне значення гранично допустимих викидів "C".

Значення гранично допустимих викидів для кожної відповідної забруднювальної речовини та CO у відхідному газі, що утворюються у результаті сумісного спалювання відходів, розраховують таким чином:

V відходи

об’єм відхідного газу, що утворюється у результаті спалювання відходів, визначений тільки для відходів із найнижчою теплотворною здатністю, зазначеною у дозволі та стандартизованою за умов, наведених у цій Директиві.

Якщо вивільнене тепло, що утворюється від спалювання небезпечних відходів, складає менше 10 % сумарного тепла, вивільненого установкою, V відходи повинні бути розраховані на основі (номінальної) кількості відходів, що за спалювання дорівнювала б 10 % вивільненого тепла за незмінного сумарного вивільнення тепла.

C відходи

значення гранично допустимих викидів для установок зі спалювання відходів, встановлені у частині 3

V процес

об’єм відхідного газу, що утворюється у результаті здійснення процесів на установці, у тому числі спалювання дозволених видів палива, що зазвичай використовуються на установці (за виключенням відходів), визначений на основі вмісту кисню, за якого викиди повинні бути стандартизовані, як його встановлено у законодавстві Союзу чи національному законодавстві. За відсутності законодавства для такого виду установки, повинен використовуватися реальний вміст кисню у відхідному газі без розрідження шляхом додаванням повітря, яке не є необхідним для процесу.

C процес

значення гранично допустимих викидів, що встановлені у цій частин для деяких видів промислової діяльності або, у разі відсутності таких значень, значення гранично допустимих викидів установок, що відповідають національним законам, підзаконним нормативно-правовим актам і адміністративним положенням для таких установок за використання зазвичай дозволених видів палива (крім відходів). За відсутності зазначених інструментів, використовують значення гранично допустимих викидів, встановлені у дозволі. За відсутності таких значень у дозволі, використовують реальні масові концентрації.

значення сукупних гранично допустимих викидів за вмісту кисню, як їх встановлено у цій частині для деяких видів промислової діяльності та для деяких забруднювальних речовин або, у разі відсутності таких значень, значення сукупних гранично допустимих викидів, що замінюють значення гранично допустимих викидів, як їх встановлено у спеціальних додатках до цієї Директиви. Сумарний вміст кисню для заміни вмісту кисню для стандартизації розраховують на основі вмісту, зазначеного вище, з урахуванням парціальних об’ємів.

Усі значення гранично допустимих викидів розраховують за температури 273,15 K, тиску 101,3 кПа та після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах.

Держави-члени можуть встановлювати правила, що регулюють звільнення, передбачені у цій частині.

2. Спеціальні положення для печей з обпалювання цементу, що в них сумісно спалюють відходи

2.1. Значення гранично допустимих викидів, встановлені у пунктах 2.2 і 2.3, застосовують як середньодобові значення для сумарного пилу, HCl, HF, NO x , SO 2 і ЗОВ (для безперервних вимірювань), як середні значення за період відбору зразків протягом мінімум 30 хвилин і максимум 8 годин для важких металів та як середні значення за період відбору зразків протягом мінімум 6 годин та максимум 8 годин для діоксинів та фуранів.

Усі значення стандартизовані за 10 % кисню.

Середні значення за півгодини потрібні тільки для розрахунку середньодобових значень.

2.2. C - значення сукупних гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 , окрім для діоксинів і фуранів) зазначених нижче забруднювальних речовин

Забруднювальна речовина

Сумарний пил

HCl

NO x

500 ( - 1 )

Cd + Tl

0,05

Sb + As + Pb + Cr + Co + Cu + Mn + Ni + V

0,5

Діоксини та фурани (нг/Нм - 3 )

0,1

( - 1 ) До 1 січня 2016 року компетентний орган може дозволити звільнення від застосування граничних значень NO x для печей Леполя та довгих обертальних печей, за умови що встановлене у дозволі значення сукупних гранично допустимих викидів для NO x не перевищує 800 мг/Нм - 3 .

2.3. C - значення сукупних гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) SO 2 і ЗОВ

Забрудник

SO 2

ЗОВ

Компетентний орган може надавати відступи від застосування значень гранично допустимих викидів, встановлених у цьому пункті, у випадках коли ЗОВ і SO 2 утворюються не в результаті сумісного спалювання відходів.

2.4. C - значення сукупних гранично допустимих викидів CO

Компетентний орган може встановлювати значення гранично допустимих викидів CO.

3. Спеціальні положення для установок згоряння, в яких сумісно спалюють відходи

3.1. C процес , наведені як середньодобові значення (мг/Нм - 3 ), дійсні до дати, визначеної у статті 82(5)

Для визначення сукупної розрахункової теплової потужності установок згоряння застосовують правила агрегації, визначені у статті 29. Середні значення за півгодини повинні бути потрібні тільки для цілей обчислення середньодобових значень.

C процес для твердого палива, за винятком біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальні речовини

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

850

200

NO x

400

200

Пил

C процес для біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальні речовини

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

200

NO x

350

300

200

Пил

C процес для рідкого палива (вміст O 2 3 %):

Забруднювальні речовини

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

850

400-200

(лінійне зменшення зі 100 до 300 МВт теплової енергії)

200

NO x

400

200

Пил

3.2. C процес , наведені як середньодобові значення (мг/Нм - 3 ), дійсні з дати, встановленої у статті 82(6)

3.2.1. C процес для установок згоряння, зазначених у статті 30(2), за винятком газових турбін і газових двигунів

C процес для твердого палива, за винятком біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

400 для торфу: 300

200

NO x

300

для пульверизованого бурого вугілля: 400

200

Пил

для торфу: 20

C процес для біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

200

NO x

300

250

200

Пил

C процес для рідкого палива (вміст O 2 3 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

350

250

200

NO x

400

200

150

Пил

3.2.2. C процес для установок згоряння, зазначених у статті 30(3), за винятком газових турбін і газових двигунів

C процес для твердого палива, за винятком біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

400

для торфу: 300

200

для торфу: 300, за винятком спалювання у киплячому шарі: 250

150

для спалювання у киплячому шарі під тиском чи з циркуляцію або, у разі спалювання торфу, для усіх видів спалювання у киплячому шарі: 200

NO x

300

для торфу: 250

200

150

для згоряння пульверизованого бурого вугілля: 200

Пил

для торфу: 20

C процес для біомаси (вміст O 2 6 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

200

150

NO x

250

200

150

Пил

C процес для рідкого палива (вміст O 2 3 %):

Забруднювальна речовина

< 50 МВт теплової енергії

50-100 МВт теплової енергії

100-300 МВт теплової енергії

> 300 МВт теплової енергії

SO 2

350

200

150

NO x

300

150

100

Пил

3.3. C - значення сукупних гранично допустимих викидів для важких металів (мг/Нм - 3 ), наведені як середні значення за період відбирання зразків тривалістю щонайменше 30 хвилин і щонайбільше 8 годин (вміст O 2 6 % для твердого палива та 3 % для рідкого палива)

Забруднювальні речовини

Cd + Tl

0,05

Sb + As + Pb + Cr + Co + Cu + Mn + Ni + V

0,5

3.4. C - значення сукупних гранично допустимих викидів (у нг/Нм - 3 ) для діоксинів і фуранів, наведене як середнє значення, виміряне за період відбирання зразків тривалістю щонайменше 6 годин і щонайбільше 8 годин (вміст O 2 6 % для твердого палива та 3 % для рідкого палива)

Забруднювальна речовина

Діоксини та фурани

0,1

4. Спеціальні положення для установок зі сумісного спалювання відходів у секторах промисловості, не охоплених пунктами 2 і 3 цієї частини

4.1. C - значення сукупних гранично допустимих викидів (у нг/Нм - 3 ) для діоксинів і фуранів, наведене як середнє значення, виміряне за період відбирання зразків тривалістю щонайменше 6 годин і щонайбільше 8 годин:

Забруднювальна речовина

Діоксини та фурани

0,1

4.2. C - значення сукупних гранично допустимих викидів (мг/Нм - 3 ) для важких металів, наведені як середні значення за період відбирання зразків тривалістю щонайменше 30 хвилин і щонайбільше 8 годин:

Забруднювальні речовини

Cd + Tl

0,05

ЧАСТИНА 5

Значення гранично допустимих викидів для скидів стічних вод, що виникли в результаті очищення відхідних газів

Забруднювальні речовини

Значення гранично допустимих викидів для нефільтрованих зразків (у мг/л, за винятком діоксинів і фуранів)

1. Сумарні завислі тверді частинки, як їх означено у додатку I до Директиви 91/271/ЄЕС

(95 %)

(100 %)

2. Ртуть та її сполуки, в перерахунку на ртуть (Hg)

0,03

3. Кадмій та його сполуки, в перерахунку на кадмій (Cd)

0,05

4. Талій та його сполуки, в перерахунку на талій (Tl)

0,05

5. Арсен та його сполуки, в перерахунку на арсен (As)

0,15

6. Свинець та його сполуки, в перерахунку на свинець(Pb)

0,2

7. Хром та його сполуки, в перерахунку на хром (Cr)

0,5

8. Мідь і її сполуки, в перерахунку на мідь (Cu)

0,5

9. Нікель та його сполуки, в перерахунку на нікель (Ni)

0,5

10. Цинк та його сполуки, в перерахунку на цинк (Zn)

1,5

11. Діоксини та фурани

0,3 нг/л

ЧАСТИНА 6

Моніторинг викидів

1. Техніки вимірювання

1.1. Вимірювання для визначення концентрацій речовин, що забруднюють повітря та води, здійснюють у репрезентативний спосіб.

1.2. Відбір зразків і аналіз усіх забруднювальних речовин, у тому числі діоксинів і фуранів, а також забезпечення якості автоматизованих систем вимірювання та референтних методів вимірювання для калібрування зазначених систем, повинні здійснюватися відповідно до стандартів CEN. Якщо стандарти CEN відсутні, застосовують стандарти ISO, національні чи інші міжнародні стандарти, які забезпечують надання даних еквівалентної наукової якості. Автоматизовані системи вимірювання підлягають контролю за допомогою паралельних вимірювань із використанням референтних методів принаймні один раз на рік.

1.3. На рівні добового значення гранично допустимих викидів, значення довірчих інтервалів 95 % одного виміряного результату повинні не перевищувати такі відсоткові значення гранично допустимих викидів:

Монооксид вуглецю:

10 %

Діоксид сірки:

20 %

Діоксид азоту:

20 %

Сумарний пил:

30 %

Загальний органічний вуглець:

30 %

Хлороводень:

40 %

Фтороводень:

40 %.

Періодичні вимірювання викидів у повітря та води здійснюють відповідно до пунктів 1.1 і 1.2.

2. Вимірювання, пов’язані із речовинами, що забруднюють повітря

2.1. Повинні здійснюватися такі вимірювання, пов’язані із речовинами, що забруднюють повітря:

(a) безперервні вимірювання таких речовин: NO x , за умови встановлення значень гранично допустимих викидів, CO, сумарний пил, ЗОВ, HCl, HF, SO 2 ;

(b) безперервні вимірювання таких параметрів технології процесу: температури поблизу внутрішньої стінки або в іншій репрезентативній точці камери згоряння, як погоджено компетентним органом, концентрації кисню, тиску, температури та вмісту водяної пари у відхідному газі;

(c) принаймні два вимірювання на рік важких металів і діоксинів та фуранів; принаймні одне вимірювання кожні 3 місяці повинно, проте, здійснюватися протягом перших 12 місяців експлуатації.

2.2. Час перебування, а також мінімальна температура і вміст кисню у відхідних газах, підлягає належній перевірці, принаймні один раз при введені в експлуатацію установки зі спалювання відходів або установки зі сумісного спалювання відходів та за найбільш несприятливих очікуваних умов експлуатації.

2.3. Безперервне вимірювання HF можна пропустити, якщо використовують етапи оброблення для HCl, які забезпечують, щоб значення гранично допустимих викидів HCl не перевищувалося. У такому разі викиди HF підлягають періодичним вимірюванням, як їх встановлено у пункті 2.1(c).

2.4. Якщо відібраний зразок відхідного газу було просушено до аналізу викидів, вимірювання вмісту водяної пари не є вимогою.

2.5. Компетентний орган може вирішити не вимагати безперервних вимірювань HCl, HF і SO 2 в установках зі спалювання відходів або установках із сумісного спалювання відходів, а вимагати періодичних вимірювань, як їх встановлено у пункті 2.1(c), або не вимагати жодних вимірювань, якщо оператор може довести, що викиди зазначених забрудників за жодних обставин не можуть бути вищими за нормативні значення гранично допустимих викидів.

Компетентний орган може вирішити не вимагати безперервних вимірювань NO x , а вимагати періодичних вимірювань, як їх встановлено у пункті 2.1(c), на існуючих установках зі спалювання відходів із номінальною потужністю менш ніж 6 тонн на годину або на існуючих установках із сумісного спалювання відходів з номінальною потужністю менш ніж 6 тонн на годину, якщо оператор зможе довести на основі інформації щодо якості обумовлених відходів, використаних технік і результатів моніторингу викидів, що викиди NO x за жодних обставин не можуть перевищувати нормативне значення гранично допустимих викидів.

2.6. Компетентний орган може вирішити вимагати одне вимірювання важких металів кожні 2 роки і одне вимірювання діоксинів і фуранів на рік у таких випадках:

(a) викиди, що утворюються за сумісного спалювання або спалювання відходів, за будь-яких обставин є нижчими за 50 % від значень гранично допустимих викидів;

(b) відходи, що підлягають сумісному спалюванню або спалюванню, складаються тільки з деяких відсортованих горючих фракцій безпечних відходів, що непридатні для перероблення та мають певні характеристики, що їх у подальшому конкретизують на основі оцінки, зазначеної у пункті (c);

(c) оператор може довести на основі інформації щодо якості відповідних відходів і моніторингу викидів, що викиди за будь-яких обставин є значно нижчими за значення гранично допустимих викидів важких металів і діоксинів та фуранів.

2.7. Результати вимірювань повинні бути стандартизовані з використанням стандартних концентрацій кисню, зазначених у частині 3 або розрахованих відповідно до частини 4, і шляхом застосування формули, наведеної у частині 7.

У разі спалювання або сумісного спалюванні відходів у насиченій киснем атмосфері, результати вимірювань можуть бути стандартизовані за вмісту кисню, встановленому компетентним органом, що відображає спеціальні обставини окремого випадку.

У разі зменшення викидів забруднювальних речовин шляхом оброблення відхідного газу в установках зі спалювання відходів або установках зі сумісного спалювання відходів, що в них обробляють небезпечні відходи, стандартизацію з урахуванням вмісту кисню, передбачену в першому підпараграфі, здійснюють, тільки якщо вміст кисню, виміряний за той же проміжок часу, що і для відповідної забруднювальної речовини, перевищує відповідний стандартний вміст кисню.

3. Вимірювання, пов’язані із речовинами, що забруднюють води

3.1. Такі вимірювання здійснюють у точці скидання стічних вод:

(a) безперервні вимірювання pH, температури та потужності потоку;

(b) щоденні заміри показників локальних зразків на загальний вміст завислих твердих частинок або вимірювання репрезентативних зразків, відібраних з частотою, прямопропорційною до потужності потоку, за 24 години;

(c) принаймні щомісячні заміри показників репрезентативних зразків скидів, відібраних з частотою, прямопропорційною до потужності потоку, за 24 години, на Hg, Cd, TI, As, Pb, Cr, Cu, Ni і Zn;

(d) заміри вмісту діоксинів і фуранів принаймні кожні 6 місяців; проте принаймні одне вимірювання кожні 3 місяці повинно здійснюватися протягом перших 12 місяців експлуатації.

3.2. Якщо стічні води, що виникли в результаті очищення відхідних газів, обробляють разом із іншими стічними водами на ділянці або поза її межами, оператор повинен здійснювати заміри:

(a) в потоці стічних вод після процесів очищення відхідних газів до потрапляння його на колекторну установку з оброблення стічних вод;

(b) в потоці чи потоках стічних вод до потрапляння їх на колекторну установку з оброблення стічних вод;

(c) у точці кінцевого скидання стічних вод з установки зі спалювання відходів або установки зі сумісного спалювання відходів після оброблення.

ЧАСТИНА 7

Формула для розрахування концентрації викидів за стандартної відсоткової концентрації кисню

E S

розрахована концентрація викидів за стандартної відсоткової концентрації кисню

E M

виміряна концентрація викидів

O S

стандартна концентрація кисню

O M

виміряна концентрація кисню

ЧАСТИНА 8

Оцінка дотримання значень гранично допустимих викидів

1. Значення гранично допустимих викидів у повітря

1.1. Вважається, що значення гранично допустимих викидів для повітря дотримані, якщо:

(a) жодне з середньодобових значень не перевищує будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у пункті 1.1 частини 3 або у частині 4 чи розрахованих відповідно до частини 4;

(b) або жодне з середніх значень за півгодини не перевищує будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у стовпці A таблиці у пункті 1.2 частини 3, або, у релевантних випадках, 97 % середніх значень за півгодини протягом року не перевищують будь-яке із значень гранично допустимих викидів, встановлених у стовпці B таблиці у пункті 1.2 частини 3;

(c) жодне з середніх значень за період відбору зразків, встановлених для важких металів і діоксинів та фуранів, не перевищує значень гранично допустимих викидів, встановлених у пунктах 1.3 і 1.4 частини 3 або у частині 4 чи розрахованих відповідно до частини 4;

(d) для монооксиду вуглецю (CO):

(i) у випадку установок зі спалювання відходів:

- принаймні 97 % середньодобових значень за рік не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлене у пункті 1.5(a) частини 3; і,

- принаймні 95 % усіх середніх значень за 10 хвилин, відібраних за будь-який 24-годинний період, або всі середні значення за півгодини, відібрані за такий самий період, не перевищують значень гранично допустимих викидів, встановлених у пунктах 1.5(b) і (c) частини 3; у випадку установок зі спалювання відходів, в яких температура газу, що утворюється в процесі спалювання, підвищується принаймні до 1100 °C принаймні на дві секунди, держави-члени можуть застосовувати період оцінювання у 7 днів для середніх значень за 10 хвилин;

(ii) у випадку установок із сумісного спалювання відходів: вимоги положення частини 4 виконані.

1.2. Середні значення за півгодини та за 10 хвилин визначають протягом фактичного часу експлуатації (за виключенням періодів пуску та зупинки, якщо при цьому відходи не спалюють) на основі виміряних значень після віднімання значення довірчого інтервалу, визначеного в пункті 1.3 частини 6. Середньодобові значення визначають за такими валідованими середніми значеннями.

Щоб отримане середньодобове значення було дійсним, несправності або обслуговування системи безперервного вимірювання повинні зумовлювати не більше п’яти відхилень середніх значень за півгодини за будь-який день. Повинно бути не більше десяти середньодобових значень за рік, відхилених через несправності або обслуговування системи безперервного вимірювання.

1.3. Середні значення за період відбору зразків і середні значення у разі періодичних замірів вмісту HF, HCl і SO 2 визначають відповідно до вимог статті 45(1)(e), 48(3) і пункту 1 частини 6.

2. Значення гранично допустимих викидів у води

Вважається, що значення гранично допустимих викидів для вод дотримані, якщо:

(a) для сумарних завислих твердих частинок 95 % і 100 % виміряних значень вони не перевищують відповідних значень гранично допустимих викидів, встановлених у частині 5;

(b) для важких металів (Hg, Cd, TI, As, Pb, Cr, Cu, Ni і Zn) значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5, перевищені не більше ніж в одному вимірюванні на рік; або, якщо держава-член передбачає більше 20 зразків на рік, значення гранично допустимих викидів, встановлені у частині 5, перевищені не більше ніж у 5 % таких зразків;

(c) щодо діоксинів і фуранів, результати вимірювання не перевищують значення гранично допустимих викидів, встановлене у частині 5.

ДОДАТОК VII

Технічні положення стосовно об’єктів і видів діяльності, в яких використовують органічні розчинники

ЧАСТИНА 1

Види діяльності

1. У кожному з наведених нижче пунктів вид діяльності включає очищення обладнання, але не очищення продуктів, якщо не зазначено інше.

2. Адгезивне оболонкування

Будь-яка діяльність, за якої на поверхню наносять адгезив, за виключенням адгезивного оболонкування та ламінування, пов’язаних із друкарською діяльністю.

3. Діяльність із оболонкування

Будь-яка діяльність з одноразовим або багаторазовим нанесенням суцільної покривної оболонки на:

(a) один з таких транспортних засобів:

(i) нові автомобілі, визначені як транспортні засоби категорії M1 у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2007/46/ЄС від 5 вересня 2007 року про встановлення рамок для затвердження автомобільних транспортних засобів і причепів до них та систем, компонентів і окремих технічних одиниць, призначених для таких транспортних засобів ( - 41 ), та категорії N1, за умови що їх оболонкування здійснюють на тій же установці, що і транспортних засобів категорії M1;

__________

( - 41 ) ОВ L 263, 09.10.2007, с. 1.

(ii) кабіни вантажних автомобілів, визначені як приміщення для водія, та всі інтегровані приміщення для технічного обладнання, що належать до транспортних засобів категорій N2 і N3 у Директиві 2007/46/ЄС;

(iii) фургони і вантажні автомобілі, визначені як транспортні засоби категорій N1, N2 і N3 у Директиві 2007/46/ЄС, але окрім кабін вантажних автомобілів;

(iv) автобуси, визначені як транспортні засоби категорій M2 і M3 у Директиві 2007/46/ЄС;

(v) причепи, визначені у категоріях O1, O2, O3 і O4 у Директиві 2007/46/ЄС;

(b) металеві і пластикові поверхні, у тому числі поверхні літаків, кораблів, поїздів тощо;

(d) текстильні, тканинні, плівкові і паперові поверхні;

(e) шкіру.

Діяльність із оболонкування не включає оболонкування субстрату металом за допомогою технік електрофорезу та хімічного розпорошення. Якщо діяльність із оболонкування включає етап, під час якого на тому ж артикулі відбувається друк, незалежно від використаної техніки такий етап друкування вважають частиною діяльності з оболонкування. Проте це не включає друкарську діяльність, яку здійснюють як окремий вид діяльності, але що її може охоплювати глава V цієї Директиви, якщо друкарська діяльність підпадає під сферу її застосування.

4. Оболонкування рулонного прокату

Будь-яка діяльність, за якої на рулонну сталь, неіржавну сталь, сталь в оболонці, сплави міді чи алюмінієву стрічку наносять плівкову або ламінувальну оболонку у безперервному процесі.

5. Сухе чищення

Будь-яка промислова або комерційна діяльність із використанням летких органічних сполук в об’єкті для чищення предметів одягу, галантереї і подібних споживчих товарів, окрім ручного видалення плям і забруднень у текстильній промисловості та виробництві одягу.

6. Виробництво взуття

Будь-яка діяльність із вироблення готового взуття або його частин.

7. Виробництво оболонкувальних сумішей, лаків, чорнил і адгезивів

Виробництво вищезазначених кінцевих продуктів і напівфабрикатів, якщо його здійснюють на одній ділянці, шляхом змішування пігментів, смол і адгезивних матеріалів з органічним розчинником або іншим носієм, у тому числі діяльність із диспергування та попереднього диспергування, регулювання в’язкості та відтінку, операції з наповнення кінцевим продуктом ємності для нього.

8. Виробництво фармацевтичних продуктів

Хімічний синтез, ферментація, екстрагування, приготування фармацевтичних продуктів та доведення їх до готовності і, якщо відбувається на тій же ділянці, виробництво напівфабрикатів.

9. Друкарська діяльність

Будь-яка діяльність із відтворення тексту та/або зображень, за якої, із використанням носія зображення, чорнило переносять на поверхню будь-якого типу. Включає пов’язані техніки лакування, оболонкування та ламінування. Проте під дію глави V підпадають тільки такі підпроцеси:

(a) флексографія - друкарська діяльність із використанням носія зображення, виготовленого з гуми або гнучких фотополімерів, на якому друкарські елементи розташовані вище за пробільні елементи, із використанням рідких чорнил, що висихають за рахунок випаровування;

(b) рулонний офсетний друк із сушінням - друкарська діяльність з рулонним поданням і використанням носія зображення, на якому друкарські елементи та пробільні елементи знаходяться в одній площині, при цьому "рулонне подання" означає, що матеріал для друку подається на верстат з рулону, а не окремими аркушами. Пробільні елементи обробляють для поглинання води та, таким чином, відштовхування чорнила. Друкарські елементи обробляють для приймання та передавання чорнила на поверхню, де здійснюють друк. Випаровування відбувається у печі, в якій для нагрівання задрукованого матеріалу використовують гаряче повітря;

(c) ламінування, пов’язане із друкарською діяльністю - склеювання двох або більше гнучких матеріалів в одне ціле для утворення ламінату;

(d) видавницький ротогравюрний друк - ротогравюрна друкарська діяльність, яку виконують для друку на папері для журналів, брошур, каталогів або подібних продуктів із використанням чорнил на основі толуолу;

(c) ротогравюрний друк - ротогравюрна друкарська діяльність із використанням циліндричного носія зображення, на якому друкарські елементи розташовані нижче пробільних елементів, із використанням рідких чорнил, що висихають через випаровування. Виїмки покривають чорнилом, а надлишок зчищають із пробільних елементів до контакту поверхні, на якій здійснюють друк, із циліндром і підняття нею чорнил з виїмок;

(f) ротаційний трафаретний друк - друкарська діяльність із рулонним поданням, за якої чорнило надходить на поверхню, де здійснюють друк, шляхом проштовхування крізь пористий носій зображення, на якому друкарські елементи відкриті, а пробільні елементи заклеєні, із використанням рідких чорнил, що висихають тільки через випаровування. Рулонне подання означає, що матеріал, на якому здійснюють друк, надходить у механізм з рулону, а не з окремих аркушів;

(g) лакування - діяльність, за якої лак або адгезивну оболонку наносять на гнучкий матеріал для подальшої герметизації пакувального матеріалу.

10. Перетворення гуми

Будь-яка діяльність зі змішування, подрібнення, блендування, каландрування, екструзії та вулканізації природної чи синтетичної гуми та будь-які допоміжні операції для перетворення природної чи синтетичної гуми у готовий виріб.

11. Очищення поверхні

Будь-яка діяльність, окрім сухого чищення, із використанням органічних розчинників для видалення забруднення з поверхні матеріалу, у тому числі знежирення. Діяльність з очищування, що складається з більш ніж одного етапу до або після будь-якої іншої діяльності, вважається одним процесом у рамках діяльності з очищування поверхні. Така діяльність стосується очищування поверхні продуктів, але не очищування обладнання.

12. Діяльність з екстрагування рослинної олії та тваринного жиру і рафінування рослинної олії

Будь-яка діяльність для екстрагування рослинної олії з насіння та іншої рослинної сировини, перероблення сухих залишків для виробництва кормів для тварин, очищення жирів і рослинних олій, отриманих з насіння, рослинної сировини та/або тваринної сировини.

13. Повторне поверхневе оброблення транспортних засобів

Будь-яка промислова або комерційна діяльність з оболонкування та пов’язана діяльність зі знежирення, що полягає у виконанні будь-якого з таких заходів:

(a) первинного оболонкування дорожніх транспортних засобів, що їх визначено у Директиві 2007/46/ЄС, або їх частин матеріалами для повторного поверхневого оброблення, що здійснюється поза межами оригінальної виробничої лінії;

(b) оболонкування причепів (у тому числі напівпричепів) (категорія O у Директиві 2007/46/ЄС).

14. Оболонкування обмотувальних дротів

Будь-яка діяльність із оболонкування металевих провідників, які використовують для обмотування котушок у трансформаторах і моторах тощо.

15. Просочування деревини

Будь-яка діяльність із внесення порції консервантів у лісоматеріал.

16. Ламінування деревини та пластику

Будь-яка діяльність зі склеювання дерева та/або пластику для виготовлення ламінованих виробів.

ЧАСТИНА 2

Значення гранично допустимих викидів та порогові значення

Значення гранично допустимих викидів у відхідних газах розраховують за температури 273,15 K і тиску 101,3 кПа.

Вид діяльності

(порогове споживання розчинника у тоннах на рік)

Порогове значення

(порогове споживання розчинника у тоннах на рік)

Значення гранично допустимих викидів у відхідних газах

(мг С/Нм - 3 )

Значення гранично допустимих спонтанних викидів

(у відсотках від витрати розчинника)

Значення гранично допустимих сукупних викидів

Спеціальні положення

Нові об’єкти

Існуючі об’єкти

Нові об’єкти

Існуючі об’єкти

Рулонний офсетний друк із сушінням

(> 15)

15-25

> 25

100

30 ( - 1 )

( - 1 ) Залишок розчинника у готовому продукті не вважається частиною спонтанних викидів.

Видавницький ротогравюрний друк

(> 25)

Інші види ротогравюрного друку, флексографічного друку, ротаційного трафаретного друку, ламінування та лакування (> 15), ротаційний трафаретний друк на текстилі/картоні (> 30)

15-25

> 25

> 30 ( - 1 )

100

( - 1 ) Порогове значення для ротаційного трафаретного друку на текстилі та на картоні.

Очищування поверхні із використанням сполук, зазначених у статті 59(5).

(> 1)

1-5

> 5

20 ( - 1 )

( - 1 ) Граничне значення стосується маси сполук, мг/Нм - 3 , а не загального вуглецю.

Інші види очищування поверхні

(> 2)

2-10

> 10

75 ( - 1 )

20 ( - 1 )

15 ( - 1 )

( - 1 ) Об’єкти, які доводять компетентному органу, що середній вміст органічного розчинника в усіх використаних матеріалах для очищування не перевищує 30 % за масою, звільнені від застосування цих значень.

Оболонкування транспортних засобів (< 15) та повторне поверхневе оброблення транспортних засобів

> 0,5

50 ( - 1 )

( - 1 ) Дотримання умов згідно з пунктом 2 частини 8 повинне бути доведене на основі вимірювань середніх значень за 15 хвилин.

Оболонкування рулонного прокату

(> 25)

50 ( - 1 )

( - 1 ) Для об’єктів, в яких використовують техніки, що уможливлюють повторне використання відновлених розчинників, значення гранично допустимих викидів становить 150.

Інші види оболонкування, у тому числі оболонкування металу, пластику, текстилю ( - 5 ), тканини, плівки та паперу

(> 5)

5-15

> 15

100 ( - 1 ) ( - 4 )

50/75 ( - 2 ) ( - 3 ) ( - 4 )

25 ( - 4 )

20 ( - 4 )

( - 1 ) Значення гранично допустимих викидів застосовують до процесів оболонкування та сушіння, що здійснюються за умов зарегульованого стану.

( - 2 ) Перше значення гранично допустимих викидів застосовують до процесів сушіння, друге - до процесів нанесення оболонки.

( - 3 ) Для об’єктів з оболонкування текстилю, які використовують техніки, що уможливлюють повторне використання відновлених розчинників, значення гранично допустимих викидів, яке застосовують до процесів оболонкування та сушіння, разом становить 150.

( - 4 ) Діяльність із оболонкування, що не може бути виконана за умов зарегульованого стану (як-от суднобудування, фарбування літаків), може бути звільнена від дотримання цих значень відповідно до статті 59(3).

( - 5 ) Ротаційний трафаретний друк на текстилі належить до виду діяльності № 3.

Оболонкування обмотувальних дротів

(> 5)

10 г/кг ( - 1 )

5 г/кг ( - 2 )

( - 1 ) Застосовують до об’єктів, що опрацьовують дріт з діаметром ≤ 0,1 мм.

( - 2 ) Застосовують до всіх інших об’єктів.

Оболонкування дерев’яних поверхонь

(> 15)

15-25

> 25

100 ( - 1 )

50/75 ( - 2 )

( - 2 ) Перше значення застосовують до процесів сушіння, друге - до процесів оболонкування.

Сухе чищення

20 г/кг ( - 1 ) ( - 2 )

( - 1 ) У перерахунку на масу розчинника, що виділяється на кілограм очищеного та висушеного продукту.

( - 2 ) Значення гранично допустимих викидів з пункту 2 частини 4 не застосовується до цього виду діяльності.

Просочування деревини

(> 25)

100 ( - 1 )

11 кг/м - 3

( - 1 ) Значення гранично допустимих викидів не застосовується до просочування креозотом.

Оболонкування шкіри

(> 10)

10-25

> 25

> 10 ( - 1 )

85 г/м - 2

75 г/м - 2

150 г/м - 2

Значення гранично допустимих викидів виражені у грамах розчинника, що виділяється на м - 2 виробленого продукту.

( - 1 ) Для діяльності з оболонкування шкіри у виробництві галантереї та окремих шкіряних виробів, що їх використовують як невеликі споживчі товари, як-от сумки, пояси, гаманці тощо.

Виробництво взуття

(> 5)

25 г на пару

Значення сукупних гранично допустимих викидів виражене у грамах розчинника, що виділяється на пару виробленого готового взуття.

Ламінування деревини та пластику

(> 5)

30 г/м - 2

Адгезивне оболонкування

(> 5)

5-15

> 15

50 ( - 1 )

( - 1 ) Якщо використовують техніки, що уможливлюють повторне використання відновленого розчинника, значення гранично допустимих викидів у відхідних газах становить 150.

Виробництво оболонкувальних сумішей, лаків, чорнил і адгезивів

(> 100)

100-1000

> 1000

150

5 % витрат розчинника

3 % витрат розчинника

Значення гранично допустимих спонтанних викидів не включає розчинник, що продається у герметичному контейнері як частина оболонкувальної суміші.

Перетворення гуми

(> 15)

20 ( - 1 )

25 ( - 2 )

25 % витрат розчинника

( - 2 ) Значення гранично допустимих викидів не включає розчинник, що продається у герметичному контейнері як частина продуктів або сумішей.

Діяльність з екстрагування рослинної олії та тваринного жиру і рафінування рослинної олії

(> 10)

Тваринний жир: 1,5 кг/тонну

Рицина: 3 кг/тонну

Насіння ріпаку: 1 кг/тонну

Насіння соняшнику: 1 кг/тонну

Соєві боби (звичайного помелу): 0,8 кг/тонну

Соєві боби (у білих пластівцях): 1,2 кг/тонну

Інше насіння та інша рослинна сировина: 3 кг/тонну ( - 1 ) 1,5 кг/тонну ( - 2 ) 4 кг/тонну ( - 3 )

( - 1 ) Значення сукупних гранично допустимих викидів для об’єктів, які переробляють окремі партії насіння та іншу рослинну сировину, повинні бути встановлені компетентним органом у кожному конкретному випадку окремо із застосуванням найкращих доступних технік.

( - 2 ) Застосовуються до всіх процесів фракціонування, окрім дегумування (видалення смол з олії).

( - 3 ) Застосовують щодо дегумування.

Виробництво фармацевтичних продуктів

(> 50)

20 ( - 1 )

5 ( - 2 )

15 ( - 2 )

5 % витрат розчинника

15 % витрат розчинника

ЧАСТИНА 3

Значення гранично допустимих викидів для об’єктів у галузі оболонкування транспортних засобів

1. Значення сукупних гранично допустимих викидів виражені у грамах органічного розчинника, що виділяється, відносно площі поверхні виробу в квадратних метрах та у кілограмах органічного розчинника, що виділяється, відносно кузова автомобіля.

2. Площа поверхні будь-якого продукту, що розглядається у таблиці у пункті 3, визначається як площа поверхні, розрахованої від загальної площі електрофоретичного покриття, та площа поверхні будь-яких деталей, що можуть бути додані на наступних етапах процесу оболонкування, які вкривають тими ж оболонками, що були використані для зазначеного виробу, або як загальна площа поверхні виробу, заоболонкованого на об’єкті.

Площу поверхні електрофоретичної оболонки розраховують за такою формулою:

Цей метод також застосовують до інших заоболонкованих деталей, вироблених із листів.

Для розрахування площі поверхні інших доданих деталей або загальної площі поверхні, заоболонкованої на об’єкті, повинні використовуватись автоматизоване проектування чи інші еквіваленті методи.

3. Значення сукупних гранично допустимих викидів у наведеній нижче таблиці включають усі етапи процесу, що виконують на одній установці, від електрофоретичного оболонкування або процесу оболонкування будь-якого іншого виду аж до кінцевого воскування та полірування верхнього шару оболонки включно, а також використання розчинника для очищення виробничого обладнання, у тому числі фарбувальних кабін та іншого стаціонарного обладнання, як під час виробничого процесу, так і поза ним.

Вид діяльності

(порогове споживання розчинника у тоннах на рік)

Пороговий обсяг виробництва

(стосується річних обсягів виробництва заоболонкованої продукції)

Значення сукупних гранично допустимих викидів

Нові об’єкти

Існуючі об’єкти

Оболонкування нових автомобілів

(> 15)

> 5000

45 г/м - 2 або 1,3 кг/кузов + 33 г/м - 2

60 г/м - 2 або 1,9 кг/кузов + 41 г/м - 2

≤ 5000 монококів або

> 3500 на основі шасі

90 г/м - 2 або 1,5 кг/кузов + 70 г/м - 2

Значення сукупних гранично допустимих викидів (г/м - 2 )

Оболонкування нових кабін вантажних автомобілів

(> 15)

≤ 5000

> 5000

Оболонкування нових фургонів та вантажних автомобілів

(> 15)

≤ 2500

120

> 2500

Оболонкування нових автобусів

(> 15)

≤ 2000

210

290

> 2000

150

225

4. Об’єкти з оболонкування транспортних засобів зі споживанням розчинника, меншим за порогові значення, зазначені в таблиці у пункті 3, повинні відповідати вимогам для сектору повторного поверхневого оброблення транспортних засобів, встановленим у частині 2.

ЧАСТИНА 4

Значення гранично допустимих викидів стосовно летких органічних сполук із конкретними кодами ризику

1. Для викидів летких органічних сполук, зазначених у статті 58, якщо масова витрата суми сполук, що є причиною нанесення марковання, зазначеного у згаданій статті, дорівнює чи перевищує 10 г/год., повинне бути дотримане значення гранично допустимих викидів 2 мг/Нм - 3 . Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.

2. Для викидів галогенізованих летких органічних сполук, яким присвоєні або необхідно присвоїти позначення небезпеки H341 або H351, якщо масова витрата суми сполук, що спричиняють позначення небезпеки H341 або H351, дорівнює чи перевищує 100 г/год., повинне бути дотримане значення гранично допустимих викидів 20 мг/Нм - 3 . Значення гранично допустимих викидів стосується суми мас окремих сполук.

ЧАСТИНА 5

Схема скорочення

1. Оператор може використовувати будь-яку схему скорочення, що була спеціально розроблена для його об’єкта.

2. У разі нанесення оболонок, лаків, адгезивів або чорнил може бути використана наведена нижче схема. Якщо наведений нижче метод є неприйнятним, компетентний орган може дозволити оператору застосовувати будь-яку альтернативну схему, що дозволяє досягти скорочення викидів, еквівалентного тому, що його можна було б досягти в разі застосування значень гранично допустимих викидів із частин 2 і 3. Під час розроблення схеми повинні бути враховані такі факти:

(a) якщо замінники, що містять менше розчинників або не містять їх, все ще перебувають на стадії розроблення, оператор повинен отримати додатковий час на впровадження своїх планів скорочення викидів;

(b) референтна точка для скорочення викидів повинна якомога ближче відповідати рівню викидів, які спостерігалися б, якби жодні заходи зі скорочення не були вжиті.

3. Для об’єктів, в яких вміст твердих речовин у продуктах можна прийняти за постійне, повинна діяти така схема:

(a) Річні референтні викиди розраховують таким чином:

(i) Визначають сумарну масу твердих речовин у кількості спожитої за рік оболонки та/або чорнила, лаку чи адгезиву. Твердими речовинами є всі матеріали в оболонках, чорнилах, лаках і адгезивах, що стають твердими після випаровування води або летких органічних сполук.

(ii) Річні референтні викиди розраховують шляхом множення маси, визначеної у підпункті (i), на відповідний множник, наведений у таблиці нижче. Компетентні органи можуть коригувати такі множники для окремих об’єктів, щоб відобразити документально підтверджене підвищення ефективності у використанні твердих речовин.

Вид діяльності

Множник для використання у пункті (a)(ii)

Ротогравюрний друк; флексографічний друк; ламінування як частина друкарської діяльності; лакування як частина друкарської діяльності; оболонкування деревини; оболонкування текстилю, тканини, плівки чи паперу; адгезивне оболонкування

Оболонкування рулонного прокату, повторне поверхневе оброблення транспортних засобів

Контактне оболонкування харчових продуктів, оболонкування аерокосмічних літальних апаратів

2,33

Інше оболонкування та ротаційний трафаретний ДРУК

1,5

(b) Цільове значення викидів дорівнює річним референтним викидам, помноженим на відсоток, що дорівнює:

(i) (значення гранично допустимих спонтанних викидів + 15) для об’єктів, що підпадають під пункт 6 та діапазон нижніх порогових значень пунктів 8 і 10 частини 2,

(ii) (значення гранично допустимих спонтанних викидів + 5) для усіх інших об’єктів.

(c) Умови є дотримані, якщо фактичні викиди розчинника, визначені на основі плану управління розчинниками, є меншими або дорівнюють цільовому показнику викидів.

ЧАСТИНА 6

Моніторинг викидів

1. Канали, до яких приєднане очисне обладнання, та з яких в кінцевій точці скидання виходить у середньому понад 10 кг/год. викидів загального органічного вуглецю, підлягають безперервному моніторингу виконання вимог.

2. В інших випадках держави-члени забезпечують здійснення безперервних або періодичних вимірювань. Для періодичних вимірювань одержують принаймні три значення вимірювань під час виконання кожного вимірювання.

3. Вимірювання не є обов’язковими у разі, якщо, щоб забезпечити виконання вимог цієї Директиви, очисне обладнання в кінці технологічного процесу не є потрібним.

ЧАСТИНА 7

План управління розчинниками

1. Принципи

План управління розчинниками використовують, щоб:

(a) верифікувати виконання вимог, як визначено у статті 62;

(b) визначити майбутні варіанти скорочення викидів;

(c) уможливити надання громадськості інформації про споживання розчинників, викиди розчинників та виконання вимог глави V.

2. Терміни та означення

Наведені нижче терміни та означення забезпечують рамки для виконання масового балансу.

Витрати органічних розчинників (I):

I1 Кількість органічних розчинників або їх кількість у придбаних сумішах, що використовують як витратний матеріал процесу у часових рамках, за якими здійснюють розрахування масового балансу.

I2 Кількість органічних розчинників або їх відновлена з сумішей кількість, повторно використана як розчинники, що становлять витратний матеріал процесу. Кількість переробленого розчинника підраховують кожного разу, коли його використовують для провадження діяльності.

Вихід органічних розчинників (O):

O1 Викиди у відхідних газах.

O2 Органічні розчинники, втрачені у воді, з урахуванням оброблення стічних вод за обчислення O5.

O3 Кількість органічних розчинників, що залишається як забруднення або залишки у продуктах, отриманих в результаті процесу.

O4 Невловлені викиди органічних розчинників у повітря. Це включає загальну вентиляцію приміщень, в яких повітря випускається у зовнішнє середовище через вікна, двері, вентиляційні та подібні отвори.

O5 Органічні розчинники та/або органічні сполуки, втрачені через хімічні або фізичні реакції (у тому числі знищені шляхом спалювання або інших видів оброблення відхідного газу чи стічних вод, або вловлені, якщо вони не враховані як O6, O7 або O8).

O6 Органічні розчинники, що містяться у зібраних відходах.

O7 Органічні розчинники, або органічні розчинники у складі сумішей, що продаються або призначені для продажу як комерційно цінні продукти.

O8 Органічні розчинники, що містяться у сумішах, відновлені для повторного використання, але не як витратний матеріал для процесу, якщо вони не враховані як O7.

O9 Органічні розчинники, вивільнені іншими шляхами.

3. Використання плану управління розчинниками для верифікації відповідності.

Користь, що її отримують від плану управління розчинникам, визначається окремою вимогою, яка підлягає верифікації, таким чином:

(a) верифікація дотримання схеми скорочення, що її встановлено у частині 5, при цьому значення сукупних гранично допустимих викидів виражене як викиди розчинників на одиницю продукту або іншими чином встановлене у частинах 2 і 3.

(i) для усіх видів діяльності, в яких використовують схему скорочення, що її встановлено у частині 5, план управління розчинниками складають щорічно, щоб визначити споживання (С). Споживання розраховують відповідно до такого рівняння:

C = I1 - O8

Також здійснюють паралельний захід для визначення твердих речовин, використаних в оболонкуванні, щоб вирахувати річні референтні викиди та цільове значення викидів кожного року.

(ii) для оцінювання відповідності значенню сукупних гранично допустимих викидів, вираженому як викиди розчинників на одиницю продукту або іншими чином, встановленим у частинах 2 і 3, план управління розчинниками складають щорічно для визначення викидів (Е). Викиди розраховують відповідно до такого рівняння:

E = F + O1

Де F - це спонтанні викиди, як їх означено у пункті (b)(i). Обсяг викидів відтак ділять на відповідний параметр продукту.

(iii) щоб оцінити виконання вимог пункту (b)(ii) статті 59(6), план управління розчинниками складають щорічно для визначення сукупних викидів від усіх обумовлених видів діяльності, а відтак це число порівнюють із сукупними викидами, що могли б утворитися за умови виконання вимог частин 2, 3 і 5, окремо для кожного виду діяльності.

(b) Визначення спонтанних викидів для порівняння із значеннями гранично допустимих спонтанних викидів, наведеними у частині 2:

(i) Спонтанні викиди розраховують відповідно до одного із таких рівнянь:

F = I1 - O1 - O5 - O6 - O7 - O8

або

F = O2 + O3 + O4 + O9

F визначають або шляхом безпосереднього вимірювання кількостей, або за допомогою еквівалентного методу чи розрахунку, наприклад із використанням показника ефективності уловлювання для процесу.

Значення гранично допустимих спонтанних викидів виражають як частку вхідних обсягів, що розраховують відповідно до такого рівняння:

I = I1 + I2

(ii) Визначення спонтанних викидів здійснюють за допомогою короткого, але комплексного, набору вимірювань, і його непотрібно здійснювати повторно до модифікування обладнання.

ЧАСТИНА 8

Оцінка дотримання значень гранично допустимих викидів у відхідних газах

1. У разі безперервних вимірювань, значення гранично допустимих викидів вважаються дотриманими, якщо:

(a) жодне з середніх арифметичних значень усіх дійсних показів, зчитаних протягом будь-якого 24-годинного періоду експлуатації об’єкта або діяльності, окрім операцій пуску та зупинки і обслуговування обладнання, не перевищує значення гранично допустимих викидів,

(b) жодне з погодинних середніх значень не перевищує значень гранично допустимих викидів більше ніж в 1,5 рази.

2. У разі періодичних вимірювань значення гранично допустимих викидів вважаються дотриманими, якщо протягом виконання одного моніторингу:

(a) середнє значення усіх результатів вимірювань не перевищує значень гранично допустимих викидів,

(b) жодне з погодинних середніх значень не перевищує значення гранично допустимих викидів більш ніж у 1,5 рази.

3. Виконання вимог частини 4 верифікують на основі суми масових концентрацій окремих обумовлених летких органічних сполук. Для всіх інших випадків, виконання вимог верифікують на основі сумарної маси виділеного органічного вуглецю, якщо інше не зазначено у частині 2.

4. Певні об’єми газу можуть бути додані до відхідного газу для цілей охолодження та розбавлення, якщо це технічно виправдано, але вони не повинні бути враховані при визначенні масової концентрації забрудника у відхідному газі.

ДОДАТОК VIII

Технічні положення, що стосуються об’єктів, які виробляють діоксид титану

ЧАСТИНА 1

Значення гранично допустимих викидів для викидів у води

1. У випадку об’єктів з сульфатним процесом (як річне середнє):

550 кг сульфату на тонну виробленого діоксиду титану

2. У випадку об’єктів з хлоридним процесом (як річне середнє):

(a) 130 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням нейтрального рутилу,

(b) 228 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням синтетичного рутилу,

(c) 330 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням шлаку. Об’єкти, що здійснюють скиди у солоні води (пригирлові, узбережні, відкритого моря), можуть підлягати застосуванню значення гранично допустимих викидів 450 кг хлориду на тонну діоксиду титану, виробленого з використанням шлаку.

3. Для об’єктів з хлоридним процесом, в яких використовують більше одного типу руди, значення гранично допустимих викидів у пункті 2 застосовують пропорційно до кількості використаних руд.

ЧАСТИНА 2

Значення гранично допустимих викидів у повітря

1. Значення гранично допустимих викидів, виражені як концентрації у масі на кубічний метр (Нм - 3 ), розраховують за температури 273,15 K і тиску 101,3 кПа.

2. Для пилу: 50 мг/Нм - 3 як погодинне середнє значення з основних джерел і 150 мг/Нм - 3 як погодинне середнє значення з будь-якого іншого джерела.

3. Для газоподібного діоксиду та триоксиду сірки, що вивільняються в результаті розщеплення та кальцинування, у тому числі для кислотних крапель у перерахунку на еквівалент SO 2 :

(a) 6 кг на тонну виробленого діоксиду титану як річне середнє;

(b) 500 мг/Нм - 3 як погодинне середнє значення для установок накопичення відпрацьованої кислоти.

4. У випадку об’єктів з хлоридним процесом, для хлору:

(a) 5 мг/Нм - 3 як середньодобове;

(b) 40 мг/Нм - 3 у будь-який час.

ЧАСТИНА 3

Моніторинг викидів

Моніторинг викидів у повітря повинен включати принаймні безперервний моніторинг такого:

(a) газоподібного діоксиду та триоксиду сірки, що вивільняються в результаті розщеплення та кальцинування з установок задля накопичення відпрацьованої кислоти в об’єктах з сульфатним процесом;

(b) хлору з основних джерел у межах об’єктів з хлоридним процесом;

ДОДАТОК IX

ЧАСТИНА А

Скасовані директиви з їх подальшими змінами і доповненнями

(зазначені у статті 81 )

Директива Ради 78/176/ЄЕС

(ОВ L 54, 25.02.1978, с. 19).

Директива Ради 83/29/ЄЕС

(ОВ L 32, 03.02.1983, с. 28).

Директива Ради 91/692/ЄЕС

(ОВ L 377, 31.12.1991, с. 48).

тільки додаток I, пункт (b)

Директива Ради 82/883/ЄЕС

(ОВ L 378, 31.12.1982, с. 1).

Акт про вступ від 1985 року

тільки додаток I, пункт X.1(o)

Акт про вступ від 1994 року

тільки додаток I, пункт VIII.A.6

Регламент Ради (ЄС) № 807/2003

(ОВ L 122, 16.05.2003, с. 36).

тільки додаток III, пункт 34

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 219/2009

(ОВ L 87, 31.03.2009, с. 109).

тільки додаток, пункт 3.1

Директива Ради 92/112/ЄЕС

(ОВ L 409, 31.12.1992, с. 11).

Директива Ради 1999/13/ЄС

(ОВ L 85, 29.03.1999, с. 1).

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1882/2003

(ОВ L 284, 31.10.2003, с. 1).

тільки додаток I, пункт 17

Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/42/ЄС

(ОВ L 143, 30.04.2004, с. 87).

тільки стаття 13(1)

Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/112/ЄС

(ОВ L 345, 23.12.2008, с. 68).

тільки стаття 3

Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/76/ЄС

(ОВ L 332, 28.12.2000, с. 91).

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1137/2008

(ОВ L 311, 21.11.2008, с. 1).

тільки додаток, пункт 4.8

Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/80/ЄС

(ОВ L 309, 27.11.2001, с. 1).

Директива Ради 2006/105/ЄС

(ОВ L 363, 20.12.2006, с. 368).

тільки додаток, частина B, пункт 2

Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС

(ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114).

тільки стаття 33

Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/1/ЄС

(ОВ L 24, 29.01.2008, с. 8).

Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС

(ОВ L 140, 05.06.2009, с. 114).

тільки стаття 37

ЧАСТИНА B

Список термінів транспозиції до національного законодавства та застосування

(зазначені у статті 81 )

Директива

Термін для транспозиції

Термін для застосування

78/176/ЄЕС

25 лютого 1979 року

82/883/ЄЕС

31 грудня 1984 року

92/112/ЄЕС

15 червня 1993 року

1999/13/ЄС

1 квітня 2001 року

2000/76/ЄС

28 грудня 2000 року

28 грудня 2002 року

28 грудня 2005 року

2001/80/ЄС

27 листопада 2002 року

27 листопада 2004 року

2003/35/ЄС

25 червня 2005 року

2003/87/ЄС

31 грудня 2003 року

2008/1/ЄС

30 жовтня 1999 року ( - 1 )

30 жовтня 1999 року

30 жовтня 2007 року

( - 1 ) Директива 2008/1/ЄС є кодифікованою версією Директиви Ради 96/61/ЄС від 24 вересня 1996 року про інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю (ОВ L 257, 10.10.1996, с. 26), і терміни для транспозиції та застосування залишаються чинними.

ДОДАТОК X

Кореляційна таблиця

{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу }

{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою }

Зв'язки з іншими документами

Змінює документ (1)

Скасовує документ (3)

Ще 48 текстових згадувань в інших документах (офіційний реєстр).