ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 990/35/26
провадження № 11-270заі26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (далі - Комітет, ВРУ відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року (судді Кравчук В. М., Бучик А. Ю., Єзеров А. А., Стародуб О. П., Чиркін С. М.) у справі № 990/35/26 і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Комітету, в якому просив визнати протиправним і скасувати його рішення щодо невідповідності ОСОБА_1 , який виявив намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України (далі - КСУ), визначеним Конституцією України та Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) вимогам до судді КСУ.
2. На переконання позивача, оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 10-6 Закону № 2136-VIII та законодавству України загалом як за формою, так і за змістом. Наведені відповідачем правові підстави прийняття цього рішення порушують принципи законності, верховенства права та юридичної визначеності.
3. Позивач наголошував, щонеспроможність Комітету встановити наявність у нього необхідного стажу на підставі наданих відповідно до законодавства України документів не могла бути підставою для відмови у допуску до участі в конкурсному відборі. На переконання позивача, будь-які сумніви чи неоднозначність у питанні підтвердження його стажу Комітет мав усунути шляхом проведення спеціальної перевірки відомостей про кандидата, на яку позивач надав письмову згоду.
4. Крім того, позивач зазначав, що на виконання рішення Комітету (протокол № 206) від 28 листопада 2025 року він виправив та додатково надав усі необхідні документи. При цьому Комітет у своєму рішенні не конкретизував, які саме додаткові документи мав надати позивач для підтвердження його професійного стажу у сфері права.
5. На переконання ОСОБА_1 , твердження відповідача про те, що кандидат повинен довести наявність у нього необхідного професійного стажу у сфері права «належними та достатніми» документами, є абсолютно необґрунтованим. Відповідач не зазначив, на якій правовій підставі він встановив такі критерії до документів, оскільки жоден закон не покладає на кандидата на посаду судді КСУ такого обов`язку. Натомість законодавство передбачає лише надання кандидатом копій документів, що підтверджують професійний стаж у сфері права, не визначаючи їхнього конкретного переліку. Водночас саме на Комітет покладено обов`язок встановити відповідність кандидата встановленим вимогам як на підставі поданих ним документів, так і шляхом належного застосування норм законодавства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 19 травня 2026 року в задоволенні позову відмовив.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комітету прийняте в межах визначених законом повноважень, з дотриманням принципів законності, обґрунтованості, пропорційності та розсудливості.
8. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із визначених статтею 10-6 Закону № 2136-VIII повноважень Комітету встановлювати відповідність кандидатів на посаду судді КСУ вимогам, визначеним Конституцією України та цим Законом (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), та ухвалювати рішення про допуск або відмову в допуску до конкурсного відбору. Також суд послався на встановлені у справі обставини щодо документального підтвердження лише частини діяльності позивача, пов`язаної з виконанням функцій правничого характеру.
9. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору була нібито не «нездатність» Комітету встановити наявність стажу, як стверджує позивач, а відсутність належного документального підтвердження його відповідності конституційній вимозі щодо професійного стажу у сфері права.
10. Доводи позивача про те, що будь-які сумніви щодо наявності необхідного стажу могли бути усунуті шляхом проведення спеціальної перевірки, суд визнав безпідставними. Свою позицію суд мотивував тим, що спеціальна перевірка не підміняє процедуру конкурсного відбору та не звільняє кандидата від обов`язку самостійно подати документи, які підтверджують його відповідність вимогам Конституції України та Закону № 2136-VIII.
11. Щодо доводів позивача про те, що Комітет не конкретизував, які саме документи необхідно було подати для підтвердження професійного стажу у сфері права, суд зазначив, що зі змісту рішення Комітету від 28 листопада 2025 року вбачається протилежне. Зокрема, позивачу було прямо вказано на відсутність документів для підтвердження його науково-педагогічної діяльності та функціональних обов`язків за окремими посадами, через що виявилося неможливим встановити характер його діяльності на цих посадах.
12. Суд також визнав безпідставними доводи позивача про відсутність законодавчо визначених критеріїв належності та достатності документів, які підтверджують професійний стаж у сфері права, з огляду на те, що частина друга статті 10-5 Закону № 2136-VIII прямо передбачає обов`язок кандидата подати копії документів, що підтверджують стаж професійної діяльності у сфері права.
13. Посилання позивача на існування правової невизначеності суд також визнав необґрунтованим, з огляду на те, що Конституція України та Закон № 2136-VIII чітко визначають як вимогу щодо наявності у кандидата професійного стажу у сфері права щонайменше п`ятнадцять років, так і повноваження Комітету щодо перевірки відповідності кандидатів установленим вимогам.
14. Також суд наголосив на тому, що встановлення відповідності кандидата конституційній вимозі щодо наявності професійного стажу у сфері права здійснюється виключно на підставі поданих ним документів. На думку суду, саме на кандидата покладається обов`язок надати такі документи, які дозволили б Комітету встановити характер його професійної діяльності.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
15. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
16. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
17. Насамперед позивач зазначає, що суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ВРУ та Апарату ВРУ, які не були залучені до участі у справі. Зокрема, це стосується висновків суду щодо дотримання процедури призначення суддів КСУ за квотою парламенту. Суд першої інстанції порушив вимоги статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки не залучив до участі у справі ВРУ як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також не застосував обов`язкові процесуальні наслідки, визначені статтею 50 цього Кодексу.
18. На переконання скаржника, суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи. З огляду на це відповідно до пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України ухвалення судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення та ухвалення нового.
19. ОСОБА_1 зауважив, зокрема, що позовні вимоги стосуються підготовки і попереднього розгляду Комітетом питання, віднесеного до саме повноважень ВРУ, яка щодо призначення суддів КСУ здійснює публічно-владні управлінські функції. Своєю чергою, Комітет під час підготовки та попереднього розгляду кандидатур на посаду судді КСУ виконує ті ж самі функції в межах делегованих ВРУ повноважень. Тож цей спір, на переконання позивача, є дотичним до прав, інтересів та обов`язків ВРУ.
20. Апелянт наголошує, що у розгляді питання про конкурсне призначення суддів КСУ, крім Комітету, бере участь і Апарат ВРУ (зокрема, приймає заяви від кандидатів). Це додатково підтверджує необхідність залучення ВРУ до цієї справи як третьої особи.
21. Вважає, що залучення ВРУ як третьої особи сприяло б змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
22. Крім того, майже ідентичний склад суду у справі, що розглядається (№ 990/35/26), та в іншій справі за його позовом (№ 990/37/26), на думку позивача, є підставою для відводу (самовідводу), натомість жоден із суддів, визначених для розгляду цієї справи, самовідвід не заявив. Формування такого майже ідентичного складу суду, на думку позивача, могло супроводжуватися порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи (визначеного статтею 31 КАС України), що викликає у нього сумнів у їхній неупередженості та об`єктивності.
23. Окрім того, ОСОБА_1 підставами для скасування судового рішення називає таке.
24. На переконання скаржника, суд першої інстанції не дослідив процедуру прийняття оскаржуваного рішення в частині порушення відповідачем строків розгляду документів кандидата.
25. Апелянт зазначає, що суд не перевірив дотримання Комітетом принципів безсторонності, рівності перед законом та запобігання дискримінації. Зокрема, залишено поза увагою вимоги статей 2, 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», які зобов`язують зараховувати час проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю. При цьому наявними у справі доказами підтверджено, що скаржник має спеціальність «Правознавство» з 1999 року та понад 30 років військової служби.
26. Крім того, суд не застосував норми Закону № 2136-VIIIу редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, яка має суттєве значення для визначення методології підрахунку професійного стажу позивача у сфері права.
27. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване рішення всупереч усталеній правовій позиції Великої Палати протиправно обмежує його конституційне право на доступ до правосуддя.
28. На думку апелянта, це судове рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення.
Позиція відповідачащодо апеляційної скарги
29. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року - без змін.
30. Зауважує, що доводи скарги про порушення судом першої інстанції статті 49 КАС України через незалучення до участі у справі ВРУ та її Апарату як третіх осіб є безпідставними.
31. На обґрунтування цієї позиції зазначає, що, по-перше, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб ВРУ та її Апарат.
32. По-друге, за твердженням відповідача, позов не містить вимог зобов`язального характеру. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету, проте не заявляв вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, спрямовані на поновлення порушеного права. За таких обставин, на думку відповідача, відсутні будь-які підстави стверджувати, що судове рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки ВРУ та її Апарату.
33. Відповідач наголошує, що аналіз судом у мотивувальній частині рішення норм законодавства, якими встановлено порядок проведення конкурсу на посаду судді КСУ, не означає, що суд ухвалив рішення про права та обов`язки ВРУ або її Апарату. Зміст оскаржуваного ОСОБА_1 судового рішення свідчить про те, що Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позову в цій справі, не ухвалював рішення про права та обов`язки ВРУ або її Апарату.
34. Стосовно доводів скаржника про порушення судом вимог статей 36 та 39 КАС України щодо самовідводу як підстави для визнання оскаржуваного рішення незаконним відповідач зауважив, що ОСОБА_1 не заявляв відводів ні окремим суддям, ні колегії суддів загалом. Водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доказів існування обставин, з якими закон пов`язує можливість відводу судді від розгляду справи або які можуть свідчити (прямо чи опосередковано) про упередженість суддів Верховного Суду.
35. Відповідаючи на доводи позивача щодо дотримання строків розгляду документів позивача, відповідач зазначив, що перше засідання Комітету щодо розгляду поданих кандидатами документів було проведено у строк, встановлений частиною першою статті 106 Закону № 2136-VIII та частиною п`ятою статті 208-4 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (далі - Регламент ВРУ), - упродовж двадцяти днів з дня закінчення строку прийняття документів.
36. Далі відповідач навів хронологію надходження документів від ОСОБА_1 , проаналізував їх на наявність підтвердженого стажу у сфері права та дійшов висновку, що в поданих кандидатом додаткових документах йшлося про стаж безперервної служби в органах безпеки понад 20 років. Проте стаж професійної діяльності безпосередньо у сфері права (із зазначенням функціональних обов`язків) документально підтверджено лише за період із серпня 2012 року до листопада 2019 року.
37. Таким чином, подані ОСОБА_1 документи не містили належних підстав для встановлення Комітетом наявності у кандидата підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше 15 років.
38. Враховуючи викладене, Комітет на засіданні 26 грудня 2025 року (протокол № 209) вирішив визнати ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам до судді КСУ, встановленим Конституцією України та Законом № 2136-VIII(а саме щодо документально підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше 15 років), і відмовити йому в допуску до конкурсного відбору на посаду судді КСУ.
39. З огляду на це відповідач зазначає, що твердження ОСОБА_1 про наявність у нього понад 30 років стажу у сфері права не знайшли свого документального підтвердження ні під час розгляду питання на засіданні Комітету, ні під час судового розгляду цієї справи.
40. Щодо доводів апеляційної скарги, у якій ОСОБА_1 ставить під сумнів законність проведення засідання Комітету в режимі відеоконференції, представник Комітету зазначив, що процедура розгляду питання та прийняття Комітетом рішення від 26 грудня 2025 року в такому режимі повністю відповідає порядку, встановленому в підпунктах 2, 4, 5, 6 пункту 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 04 квітня 1995 року № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України». При цьому будь-яких доказів наявності порушень зазначеної процедури скаржник до суду не надав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
41. На підставі наданих сторонами доказів суд встановив, що за поданням Комітету Апарат ВРУ оголосив про початок конкурсного відбору на дві вакантні посади судді КСУ з 14 жовтня 2025 року.
42. 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про участь у цьому конкурсному відборі з додатками на шістнадцяти аркушах.
43. Комітет ВРУ розглянув на засіданні 28 листопада 2025 року (протокол № 206) питання щодо відповідності, зокрема ОСОБА_1 , визначеним Конституцією України та Законом № 2136-VIII вимогам до судді КСУ.
44. Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону № 2136-VIIIКомітет провів 28 листопада 2025 року засідання (протокол № 206), на якому розглянув документи, подані особами, зокрема, ОСОБА_1 , який виявив намір обійняти посаду судді КСУ.
45. Комітет зазначив про те, що ОСОБА_1 є громадянином України, який володіє державною мовою (державний сертифікат про рівень вільного володіння першого ступеня, визначений Національною комісією зі стандартів державної мови, від 19 листопада 2025 року). Цей сертифікат долучено до заяви від 23 листопада 2025 року, яка отримана Комітетом 25 листопада 2025 року.
46. На день розгляду питання про призначення кандидат досяг 51 року (тобто не молодший 40 років), має вищу юридичну освіту (у 1999 році закінчив Академію Служби безпеки України), отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію «юрист із знанням англійської мови»; у 2018 році закінчив Національний університет «Одеська юридична академія», отримав диплом магістра за спеціальністю «Менеджмент», здобув кваліфікацію «професіонал з інтелектуальної власності», має диплом кандидата юридичних наук (Національна академія Служби безпеки України).
47. Крім того, Комітет, зокрема, зазначив: «З поданих кандидатом документів неможливо однозначно встановити наявність підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцяти років (записи в трудовій книжці зроблено до отримання вищої юридичної освіти, а у військовому квитку вказано, що кандидат перебував на військовій службі в органах СБУ на посадах осіб офіцерського складу з 02.08.1999 до 08.09.2020). В автобіографії кандидат зазначив про наявність стажу науково-педагогічної роботи (18 років) у відомчих наукових закладах (підрозділах) в системі СБУ, однак не надав документів, що підтверджують таку діяльність. Згідно з автобіографією кандидат на цей час перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу.
В автобіографії відсутні відомості про громадянство (підданство) іноземної (іноземних) держави (держав), документи, які надають претенденту на посаду право на постійне проживання на території іноземних держав (за наявності), а також факт подання документів, необхідних для оформлення громадянства (підданства) іноземної (іноземних) держави (держав). Якщо таких відомостей нема, слід про це зазначати.
Крім того, в автобіографії кандидат зазначає про наявність доступу до держаної таємниці, однак документа, що підтверджує цей факт, не додав.
Кандидат надав копію диплома магістра, але при цьому копія додатку до диплома магістра відсутня. Враховуючи вимоги Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2022 № 959, для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу копії документів про освіту (з додатками).
Крім того, серед поданих документів, відсутня копія декларації про доходи особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» за 2024 рік та посилання на відповідну сторінку Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому кандидат у своєму мотиваційному листі зазначив про подання декларації.
25.11.2025 Комітетом отримано долучений кандидатом до заяви від 23.11.2025 висновок про проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», ОСОБА_1 . Але висновок - це тільки частина відповідної перевірки. Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 563 (із змінами), 10 встановлено, що формою відповідного документа має бути саме довідка про результати перевірки (додаток 5 до цього Порядку)».
48. Оскільки позивач частину документів подав з помилками, а деяких документів взагалі не подав на час проведення засідання Комітету 28 листопада 2025 року, рішенням Комітету (протокол № 206) ОСОБА_1 надано додатковий строк до 12 грудня 2025 року включно для подання та виправлення відповідних документів, про які йшлося в мотивувальній частині рішення. Зокрема, це стосувалося й підтвердження стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років відповідно до частини четвертої статті 148 Конституції України та частини першої статті 11 Закону № 2136-VIII.
49. У цьому рішенні зазначено, що з поданих кандидатом документів неможливо однозначно встановити наявність підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років (записи в трудовій книжці зроблені до отримання вищої юридичної освіти, а у військовому квитку вказано, що кандидат перебував на військовій службі в органах СБУ на посадах осіб офіцерського складу з 02 серпня 1999 року до 08 вересня 2020 року). В автобіографії кандидат зазначив про наявність стажу науково-педагогічної роботи (18 років) у відомчих наукових закладах (підрозділах) в системі СБУ, однак не надав документів, що підтверджують таку діяльність. Згідно з автобіографією кандидат на цей час перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу.
50. В автобіографії відсутні відомості про громадянство (підданство) іноземної (іноземних) держави (держав), документи, які надають претенденту на посаду право на постійне проживання на території іноземних держав (за наявності), а також факт подання документів, необхідних для оформлення громадянства (підданства) іноземної (іноземних) держави (держав). Крім того, в автобіографії кандидат зазначає про наявність доступу до державної таємниці, однак документа, що підтверджує цей факт, не додав. Кандидат надав копію диплома магістра, але при цьому копія додатка до диплома магістра відсутня.
51. Крім того, серед поданих документів відсутня копія декларації про доходи особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» та посилання на відповідну сторінку Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
52. 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 надав Комітету додаткові документи. Під час засідання Комітету, що відбулося 24-26 грудня 2025 року, було зазначено таке: «У виправленій автобіографії ОСОБА_1 зазначає, що безпосередньо перед тим, як розпочати у 1994 році військову службу, він працював головним податковим інспектором Державної податкової інспекції по Подільському району міста Києва. Натомість вищу юридичну освіту ОСОБА_1 отримав лише у 1999 році, а тому робота на посаді податкового інспектора не може вважатися початком стажу професійної діяльності у сфері права. При цьому ОСОБА_1 не надано посадової інструкції, що не дозволяє встановити кваліфікаційні вимоги до цієї посади, а також її функціональні обов`язки.
Останній запис в трудовій книжці зроблено 15.07.1994 про звільнення із зазначеної вище посади.
Початок військової служби пов`язаний із вступом позивачем на навчання, яке завершилося у 1999 році отриманням вищої юридичної освіти.
У військовому квитку вказано, що кандидат перебував на військовій службі в органах СБУ на посадах осіб офіцерського складу з 02.08.1999 до 08.09.2020).
В автобіографії деталізується, що у період з 1999 року до 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ на посадах осіб офіцерського складу (оперативний уповноважений, старший оперативний уповноважений ЦУ СБУ, аспірант, науковий співробітник, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відповідного закладу вищої освіти та науково-дослідних установ системи СБУ). За словами кандидата, на час розгляду Комітетом цього питання, він також перебував на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу.
При цьому документально підтверджено роботу на посадах із зазначенням безпосередньо функціональних обов`язків з назвами цих посад тільки у двох випадках:
Про посаду провідного наукового співробітника наукової лабораторії № 2 науково-організаційного центру Національної академії СБУ йдеться атестації від 29.05.2013, де зазначено, що ОСОБА_1 працював на цій посаді 13.08.2012 та постійно залучався до підготовки аналітичних документів, опрацювання та проведення наукової експертизи проектів законів України та відомчих нормативно-правових актів з питань контррозвідувальної діяльності. До того ж, в цій атестації вказано, що за останньою атестацією за 2011 рік займаній посаді ОСОБА_1 відповідає. При цьому не вказано, якій саме посаді.
Про посаду провідного наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі - ІСТЕ СБУ) йдеться у витязі з наказу про призначення на цю посаду від 30.05.2015, чотирьох рапортах від 02.09.2017, 20.01.2018, 14.06.2018, 22.06.2018 щодо прохання встановити ОСОБА_1 15 певні доплати, особовому рахунку військовослужбовця СБУ щодо надбавок та доплат (інформація з 15.06.2015), копії тимчасових функціональних обов`язків ОСОБА_1 на період перебування його в розпорядженні директора ІСТЕ СБУ від 06.12.2019 з частково закритою інформацією. В цих документах вказується про те, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у підготовці нормативно-правових документів, забезпечував юридичне супроводження матеріалів для здійснення державної реєстрації авторських прав ІСТЕ СБУ та СБУ на службові твори, брав активну участь у заходах, пов`язаних з науковометодичним і нормативно-правовим забезпеченням судово-експертної та науково-технічної діяльності відповідно до основних завдань Інституту. Зокрема згідно із його Статутом Інститут бере участь у розробленні та розробляє проекти нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Інституту, нормативних документів, здійснює інформаційноаналітичне та нормативно-методичне забезпечення науково-технічної та судово-експертної діяльності відповідно до основних завдань Інституту.
У виправленій автобіографії кандидат зазначив про наявність стажу наукової роботи (понад 15 років) у відомчих наукових закладах (підрозділах) в системі СБУ, однак документами, що підтверджують професійну діяльність у сфері права, фактично є тільки названі вище документи щодо посади провідного наукового співробітника у період з 2012 до 2019 року.
Документального підтвердження функціональних обов`язків на посадах оперативного уповноваженого, старшого оперативного уповноваженого ЦУ СБУ, наукового співробітника, старшого наукового співробітника НКЦ «Інститут оперативної діяльності та державної безпеки» (при ЦУ СБУ) ОСОБА_1 не надано. Із наданих документів неможливо встановити кваліфікаційні вимоги до цих посад, а також дослідити функціональні обов`язки кандидата.
До того ж, з приводу деяких з цих посад ОСОБА_1 зазначав, що певна інформація є інформацією з обмеженим доступом, або посадові інструкції знищені, або певний заклад припинив діяльність, що не дозволяє провести оцінку цих посад на предмет того, чи підлягає робота на них зарахуванню до стажу професійної діяльності у сфері права.
Крім того, в поданій кандидатом інформації щодо стажу професійної діяльності в сфері права вказано, що відповідно до пункту 43 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007, призначення військовослужбовців СБУ на посади та переміщення їх по службі здійснюється з додержанням вимоги - у разі призначення на посади та в усіх випадках переміщення по службі військовослужбовців СБУ має забезпечуватись їх використання за основною або спорідненою 16 спеціальністю чи з урахуванням набутого досвіду. При цьому варто наголосити, що основною спеціальністю ОСОБА_1 є правознавство, а спорідненою - менеджмент.
Отже, в поданих кандидатом додаткових документах йшлося про стаж безперервної служби в органах безпеки понад двадцять років. Проте стаж професійної діяльності безпосередньо у сфері права, із зазначенням функціональних обов`язків, документально підтверджено починаючи з серпня 2012 року до листопада 2019 року. Таким чином, на підставі поданих ОСОБА_1. документів неможливо однозначно встановити наявність у кандидата підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років».
53. З урахуванням цього Комітет 26 грудня 2025 року (протокол № 209) вирішив визнати ОСОБА_1 таким, що не відповідає встановленим Конституцією України та Законом № 2136-VIII вимогам до судді КСУ (щодо підтвердженого документального стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років), а також відмовити йому в допуску до конкурсного відбору на посаду суддів КСУ.
54. У цьому рішенні зазначено, що в поданих кандидатом додаткових документах йдеться про стаж безперервної служби в органах безпеки понад двадцять років. Проте стаж професійної діяльності безпосередньо у сфері права із зазначенням функціональних обов`язків документально підтверджено із серпня 2012 року по листопад 2019 року.
55. Таким чином, на підставі поданих ОСОБА_1 документів неможливо однозначно встановити наявність у кандидата підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років.
56. При цьому Комітет надавав ОСОБА_1. строк для подання додаткових документів на підтвердження стажу професійної діяльності у сфері права відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 208-4 Регламенту ВРУ.
57. Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до суду.
Рух апеляційної скарги
58. Велика Палата ухвалою від 25 червня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року, а ухвалою від 17 вересня 2026 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 08 жовтня 2026 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
59. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
60. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався такими нормативними положеннями.
61. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
62. За положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
63. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України.
64. Згідно із частиною четвертою статті 148 Конституції України, частиною першою статті 11 Закону № 2136-VIII суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років, високі моральні якості, є правником із визнаним рівнем компетентності.
65. Згідно із частиною другою статті 208-4 Регламенту ВРУ відбір кандидатур на посаду судді КСУ здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Законом України «Про Конституційний Суд України», та з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Підготовку питання щодо розгляду на конкурсних засадах кандидатур на посаду судді КСУ у Верховній Раді України здійснює комітет, до предмета відання якого належать питання правового статусу КСУ.
66. Відповідно до Постанови ВРУ від 29 серпня 2019 року № 19-ІХ «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України дев`ятого скликання» питання, пов`язані з організацією і діяльністю КСУ, статусу суддів КСУ, конституційним провадженням, належать до предметів відання Комітету.
67. За поданням Комітету Апарат ВРУ оголосив про початок конкурсного відбору на дві вакантні посади судді КСУ з 14 жовтня 2025 року.
68. Особи, які претендують на участь у конкурсному відборі на посаду судді КСУ, подають документи в паперовій формі особисто або засобами поштового зв`язку (абзац другий частини четвертої статті 208-4 Регламенту).
69. Відповідно до частини першої статті 10-5 Закону № 2136-VIII оголошення про початок конкурсного відбору кандидатур на посаду судді КСУ оприлюднюється на офіційному вебсайті відповідно Президента України, ВРУ, Ради суддів України не пізніше ніж за дев`яносто днів до дня закінчення строку повноважень або досягнення граничного віку перебування на посаді судді КСУ, або не пізніше двадцяти днів з дня виникнення вакансії на посаду судді КСУ в разі, якщо повноваження судді КСУ припинено чи його звільнено з посади з підстав, передбачених статтею 149-1 Конституції України.
70. У разі одночасного виникнення більше ніж однієї вакансії на посаду судді КСУ конкурсний відбір кандидатур може бути оголошений і проведений відповідним суб`єктом призначення на всі вакантні посади.
71. Частиною другою статті 10-5 Закону № 2136-VIII визначено перелік документів, необхідних для участі у конкурсному відборі, подання яких є обов`язковою умовою для осіб, які претендують на участь у такому відборі.
72. Нормами статті 10-6 Закону № 2136-VIII передбачено, що упродовж двадцяти днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 10-5 цього Закону, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України перевіряють комплектність документів, поданих особами, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ.
73. Помилки і неточності, виявлені в поданих особою документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту зазначених відомостей, не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору.
74. На підставі поданих документів конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України встановлює відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам до судді (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), після чого ухвалюють рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору.
75. Якщо особа, яка виявила намір обійняти посаду судді КСУ, відповідає визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам, але не подала всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 10-5 цього Закону, чи подала їх із помилками та неточностями, які не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України надає такій особі додатковий строк для подання та виправлення відповідних документів, який не може перевищувати десяти робочих днів.
76. У разі неподання або невиправлення відповідних документів протягом наданого додаткового строку конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України, залежно від характеру та змісту таких документів, ухвалює стосовно такої особи рішення про допуск або відмову у допуску до конкурсного відбору.
77. Рішення конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору стосовно осіб, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, підлягають опублікуванню на офіційному вебсайті відповідно Президента України, ВРУ, Ради суддів України не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
78. Не пізніше трьох днів після ухвалення рішення про допуск кандидатів на посаду судді КСУ до конкурсного відбору конкурсна комісія, Апарат ВРУ, Рада суддів України надсилають копії документів, поданих кандидатами на посаду судді КСУ, до Дорадчої групи для оцінки моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді КСУ та надання списку кандидатів, оцінених Дорадчою групою.
79. Фізичні особи, а також громадські об`єднання з дня оприлюднення рішення про допуск до конкурсного відбору мають право надсилати до конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України та Дорадчої групи інформацію та матеріали щодо відповідності або невідповідності певного кандидата або кандидатів на посаду судді КСУ встановленим Конституцією України та цим Законом вимогам до судді КСУ.
80. Конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України та Дорадча група можуть врахувати таку інформацію та матеріали під час проведення конкурсного відбору.
81. При цьому інформація та матеріали, отримані від анонімних джерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, конкурсною комісією, Комітетом, Радою суддів України та Дорадчою групою не враховуються під час проведення конкурсного відбору.
82. Згідно із абзацами другим - третім частини п`ятої статті 208-4 Регламенту ВРУ комітет, до предмета відання якого належать питання правового статусу КСУ, може звернутися до осіб, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, із пропозицією протягом 10 робочих днів надати пояснення щодо поданих документів, якщо їх зміст є суперечливим.
83. На підставі поданих документів комітет, до предмета відання якого належать питання правового статусу Конституційного Суду України, на своєму засіданні встановлює відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, визначеним Конституцією України вимогам (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу) та приймає обґрунтоване рішення про допуск або недопуск кандидатів до конкурсного відбору.
84. Стосовно осіб, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, але не відповідають визначеним Конституцією України вимогам, Комітет ухвалює обґрунтоване рішення про відмову у допуску до конкурсного відбору (абзац шостий частини п`ятої статті 208-4 Регламенту).
85. Відповідно до положень статті 10-6 Закону № 2136-VIII Комітет уповноважений встановлювати відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам до судді (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), тобто перевіряти комплектність документів, поданих особами, які виявили намір обійняти посаду судді КСУ, встановлювати відповідність таких осіб вимогам, визначеним Конституцією України та цим Законом, а також ухвалювати рішення про допуск або відмову у допуску до конкурсного відбору.
86. Комітет, реалізовуючи надані йому статтею 10-6 Закону № 2136-VIII повноваження, здійснив перевірку поданих позивачем документів, виявив недоліки та невідповідності, надав позивачу додатковий строк для подання та виправлення відповідних документів, повторно дослідив подані матеріали та навів мотиви, з яких дійшов висновку про неможливість встановлення наявності у позивача підтвердженого стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років, тобто діяв у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством.
87. Перше засідання Комітету щодо розгляду поданих кандидатами документів було проведено у строк, встановлений частиною першою статті 10-6 Закону № 2136?VIII та частиною п`ятою статті 208-4 Регламенту ВРУ - упродовж двадцяти днів з дня закінчення строку прийняття документів (12 листопада 2025 року).
88. Оскільки ОСОБА_1 частину документів для участі у конкурсі подав з помилками, а деяких документів взагалі не подано станом на 28 листопада 2025 року - день проведення засідання Комітету, рішенням Комітету (протокол № 206) ОСОБА_1 надано додатковий строк (до 12 грудня 2025 року включно) для подання та виправлення відповідних документів, про які йшлося в мотивувальній частині рішення. Зокрема, це стосувалося й підтвердження стажу професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ятнадцять років відповідно до частини четвертої статті 148 Конституції України та частини першої статті 11 Закону № 2136-VIII.
89. За матеріалами справи надані позивачем документи не містили достатніх відомостей щодо функціонального змісту більшості посад, які він обіймав, не підтверджували кваліфікаційних вимог до таких посад та не давали можливості встановити, чи відносилась відповідна діяльність до професійної діяльності саме у сфері права.
90. Комітет зазначив, що документально підтвердженою є лише частина діяльності позивача, пов`язана з виконанням функцій правничого характеру в період з 2012 до 2019 року, тоді як інші періоди служби та роботи не були підтверджені належними документами щодо характеру та змісту виконуваних обов`язків.
91. Наведені обставини спростовують доводи апелянта щодо порушення процедури прийняття рішення Комітету.
92. Суд першої інстанції здійснив перевірку оскаржуваного рішення Комітету та в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, дійшов правильного висновку, що Комітет прийняв рішення в межах визначених законом повноважень, з дотриманням принципів законності, обґрунтованості, пропорційності та розсудливості.
93. Відповідаючи на доводи скарги щодо порушення судом першої інстанції статті 49 КАС України через незалучення до участі у справі ВРУ та її Апарату як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а також незастосування обов`язкових процесуальних наслідків, визначених статтею 50 цього Кодексу, Велика Палата зазначає таке.
94. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку (частина друга статті 49 КАС України).
95. Рішення суду у цій справі не вплине на права, свободи, інтереси або обов`язки ВРУ (чи її Апарату), оскільки жодна з позовних вимог не стосується ВРУ. Тому в суду першої інстанції не було юридичної підстави залучити ВРУ як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До того ж позивач не заявляв відповідного клопотання.
96. Також неспроможними є доводи апелянта про порушення судом вимог статей 36 та 39 КАС України щодо самовідводу суддів як підстави для визнання оскаржуваної ухвали незаконною з огляду на таке.
97. Як зазначалося вище, скаржник вважає підставою для самовідводу той факт, що склад суду у справі № 990/35/26 є майже ідентичним до складу суду у справі № 990/37/26 (за його позовом до ВРУ). Натомість жоден із суддів, визначених для розгляду цієї справи, самовідводу не заявив. Формування такого майже ідентичного складу суду, на думку позивача, могло супроводжуватися порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи (визначеного статтею 31 КАС України), що викликає у нього сумнів у їхній неупередженості та об`єктивності.
98. Обидві зазначені справи розпочаті за зверненням ОСОБА_1 до ВРУ (у справі № 990/37/26) та до Комітету (у справі № 990/35/26).
99. Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
100. Згідно із частинами першою - третьою статті 39 КАС Україниза наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
101. За частинами першою - третьою статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.
Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.
102. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи № 990/35/26 між суддями від 29 січня 2026 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: Кравчук В. М. - головуючий, Єзеров А. А., Бучик А. Ю., Чиркін С. М., Стародуб О. П.
103. Велика Палата не має обґрунтованих підстав вважати, що при визначенні складу суду для розгляду цієї справи було порушено порядок визначення суддів, встановлений статтею 31 КАС України, з якою позивач пов`язує самовідвід колегії суддів з метою забезпечення належного і незалежного складу суду.
104. До того ж скаржник не був позбавлений права заявити відвід колегії суддів у цій справі, щодо безсторонності яких у нього був сумнів, проте цим правом він не скористався.
105. Стосовно доводів апеляційної скарги про обмеження доступу до суду Велика Палата вважає за необхідне зазначити таке.
106. Право на доступ до суду не гарантує особі обов`язкового задоволення її вимог чи винесення рішення на її користь. Натомість воно гарантує право на розгляд справи судом із дотриманням усіх процесуальних норм. Право на звернення до суду позивач використав в порядку і строки, встановлені законом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
107. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
108. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
109. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
110. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2026 року в адміністративній справі № 990/35/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. В. Кривенда
Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк
О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
В. В. Король М. Ю. Тітов
М. В. Мазур І. В. Ткач