ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 0840/2683/18
Провадження № 11-896апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року (суддя Калашник Ю. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (судді Круговий О. О., Прокопчук Т. С., Шлай А. В.) у справі № 0840/2363/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Нікітенко Людмили Олександрівни (далі - Державний реєстратор), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - Департамент), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Віра-2», ТОВ «Енергомашкомплекс», про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами:
визнати протиправними рішення Державного реєстратора від 26 березня 2018 року № 40302655 та № 40302124 про відмову у прийнятті відповідних рішень та вчинення реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року;
зобов`язати Департамент прийняти відповідні рішення та здійснити реєстраційні дії, зазначені у заяві ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року, а саме:
внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 38587523101 - нежиле приміщення - підвал, літ. «А»-9; опис об`єкта - загальна площа 8,8 м2; адреса об`єкта - АДРЕСА_1 , приміщення № 205; номер об`єкта в РПВН: 15879869;
внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 38513523101 - нежиле приміщення, підвал, літ. «А»-9; опис об`єкта - загальна площа 38,9 м2; адреса об`єкта - АДРЕСА_1 приміщення № 206; номер об`єкта в РПВН: 15879910;
відкрити в Державному реєстрі прав розділ на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, - підвал, - літ. «А»-9, приміщення № 200; опис об`єкта - загальна площа 49,0 м2; адреса об`єкта - АДРЕСА_1 ; номер об`єкта в РПВН: 12063211, назва власника - ТОВ «Віра-2», код ЄДРПОУ - 13624216; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 137 від 24.02.2006, приватний нотаріус Сенченко К. В.;
внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав із закриттям розділу на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 38661323101 - нежиле приміщення, - підвал, літ. «А»-9; опис об`єкта - загальна площа 298,0 м2; адреса об`єкта - АДРЕСА_1 , приміщення № 204 ; номер об`єкта в РПВН: 15918925;
відкрити в Державному реєстрі прав розділ на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, підвал, літ. «А»-9, приміщення № 199; опис об`єкта - загальна площа 296,4 м2; адреса об`єкта - АДРЕСА_1 ; номер об`єкта в РПВН: 12063197, назва власника - ТОВ «Віра-2», код ЄДРПОУ - 13624716; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу №137 від 24.02.2006, приватний нотаріус Сенченко К. В.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження у справі.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року ухвалу суду залишив без змін.
2. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги обґрунтовує тим, що висновок суду першої та апеляційної інстанцій про непідсудність цього спору адміністративному суду є помилковим, оскільки за суттю та характером позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані саме на визнання протиправними дій Державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Наголошує, що позивач не порушував перед судом питання, пов`язаного з його правом на нерухоме майно. На думку скаржника, спору про право у цій справі немає, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Державного реєстратора.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Віра-2» зазначило, що позивач фактично заявив вимогу про захист його корпоративних прав як учасника товариства внаслідок зміни власника майна. У зв`язку із цим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 березня 2019 року відкрив касаційне провадження в цій справі і, оскільки учасник справи оскаржував судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 КАС України ухвалою від 21 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
3. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
У цій справі суди встановили нижченаведені фактичні обставини.
ОСОБА_1 був учасником та мав частку у статутному фонді ТОВ «Віра-2».
02 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з нотаріально посвідченою заявою до відповідача про вихід зі складу учасників ТОВ «Віра-2», відповідно до якої просив провести розрахунок вартості належної йому частки в майні Товариства, виходячи з ринкової (справедливої) оцінки вартості майна останнього, яка підтверджена висновком незалежної експертизи, або надати погоджену частину майна в натуральній формі згідно зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідач отримав заяву того самого дня.
02 грудня 2011 року на загальних зборах учасників ТОВ «Віра-2» було вирішено «виключити» позивача зі складу учасників товариства; розрахунки провести згідно із законодавством.
У зв`язку з невиконанням рішення загальних зборів учасників ТОВ «Віра-2» від 02 грудня 2011 року про проведення розрахунків з позивачем, з посиланням на те, що чисті активи Товариства мають від`ємне значення, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з відповідним позовом до ТОВ «Віра-2».
На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25 квітня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 27 січня 2016 року у справі № 908/881/13-г Господарський суд Запорізької області видав наказ від 11 травня 2016 року про стягнення з ТОВ «Віра-2» 446 170 грн вартості частки в статутному капіталі товариства.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Віра-2» про стягнення 579 636 грн 50 коп., з яких 519 622 грн 98 коп. матеріальні витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів; 60 013 грн 52 коп. - 3 % річних.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 03 липня 2017 року позов задовольнив частково й стягнув з ТОВ «Віра-2» на користь ОСОБА_1 456 860 грн 66 коп. інфляційних втрат та 40 118 грн 63 коп. 3 відсотки річних.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03 липня 2017 року та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 908/1152/17 Господарський суд Запорізької області видав наказ стягнути з ТОВ «Віра-2» 416 742 грн 03 коп. інфляційних втрат та 40 118 грн 63 коп. - 3 % річних.
03 січня 2018 року головний державний виконавець Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час відкриття виконавчого провадження у власності ТОВ «Віра-2» не виявив нерухомого майна, оскільки це майно належало ТОВ «Енергомашкомплекс».
4. Суди у цій справі дійшли висновків, що цей спір є приватноправовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що робить неможливим його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Наголошується також на тому, що спірні рішення відповідача безпосередньо вплинули на право власності третіх осіб - ТОВ «Віра-2», ТОВ «Енергомашкомплекс». Тому за своїми юридичними ознаками цей спір є господарсько-правовим.
5. Для відповіді на питання, до якої предметної юрисдикції належить заявлений спір, Велика Палата Верховного Суду посилається на такі аргументи і міркування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
6. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються питання щодо скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
На підставі пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України суди розглядають у порядку господарського судочинства справи, що виникають з вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Отож, обраний позивачем спосіб захисту свого права, як колишнього учасника ТОВ «Віра-2», пов`язаний із наміром домогтися виконання рішень господарських судів про стягнення коштів на його користь шляхом повернення у власність цієї юридичної особи відчуженого майна.
Хоч позивач заявляє, що оскаржує суто дії та рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак провідним мотивом цих вимог є бажання отримати результат, який має призвести до повернення у власність ТОВ «Віра 2» об`єктів нерухомого майна, яке на цей час зареєстровано за ТОВ «Енергомашкомплекс».
Оспорювання дії відповідача з вимогою зобов`язати його вчинити дії, пов`язані із скасуванням державної реєстрації прав на нерухоме майно, так чи інакше зачіпатиме право власності на це майно третьої особи (ТОВ «Енергомашкомплекс»).
Контекст обставин цієї справи, окреслений позивачем предмет спору дає підстави погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених господарським законом, за правилами господарського судочинства. Тут треба застерегти, що Велика Палата Верховного Суду не орієнтує позивача на звернення до суду господарської юрисдикції саме з вимогами про оскарження реєстраційних дій суб`єкта владних повноважень, а власне націлює на обрання найбільш прийнятного способу захисту свого права у суді цієї юрисдикції, який у повній мірі міг би задовольнити його вимоги на отримання відшкодування за майно у зв`язку із припиненням корпоративних правовідносин.
7. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
В. С. Князєв