П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 638/14660/16-а
Провадження № 11-1050апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер» (далі - Товариство) до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ, державний реєстратор) про визнання дій протиправними
за касаційною скаргою Товариствана ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року(судді Бенедик А. П., Донець Л. О., Мельнікова Л. В.),
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2016 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії БТІ щодо заміни реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна з 21926894 на 33475928 під час здійснення 20 квітня 2011 року державної реєстрації права власності Товариства на нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б, 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1;
- виправити допущену державним реєстратором помилку та вважати правильними такі відомості про об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21926894).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало на помилковість присвоєння згаданому нерухомому майну реєстраційного номера 33475928, адже у свідоцтві про право власності позивача, на підставі якого здійснювалася державна реєстрація цього права, було вказано номер 21926894, при цьому встановлених законодавством підстав для його зміни у державного реєстратора не було.
Товариство також зазначило, що про порушення відповідачем своїх прав воно дізналося лише у ході розгляду цивільної справи № 640/18410/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства про витребування в нього згаданого вище нерухомого майна, припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію, а саме з листа БТІ від 9 березня 2016 року, в якому відповідач зазначив про допущення державним реєстратором помилки, а також відсутність у відповідача можливості її виправити у зв'язку зі змінами з 1 березня 2013 року законодавчого регулювання порядку реєстрації речових прав та відключенням БТІ від електронного реєстру.
Дзержинський районний суд м. Харкова постановою від 23 березня 2017 року позов задовольнив.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що що БТІ під час проведення державної реєстрації права власності Товариства на нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 здійснив заміну реєстраційного номера вказаного об'єкта нерухомості з 21926894 на 33475928 без дотримання вимог пункту 2 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117, оскільки передбачені пунктами 9 та 10 цього Порядку підстави для такої заміни, а саме факт поділу, об'єднання, знищення вказаного об'єкта нерухомого майна або виділення частки з нього, були відсутні.
ОСОБА_1, який не брав участі у справі, оскаржив цю постанову в апеляційному порядку, пославшись на те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права у зв'язку з реєстрацією за ним права власності на зазначені Товариством нежитлові приміщення (за різними реєстраційними номерами, літерами та номерами приміщень). Скаржник також посилався на протиправність державної реєстрації права власності Товариства, проведеної БТІ 20 квітня 2011 року.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 травня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже випливає зі спору про право на спірні нежитлові приміщення, який має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Товариство подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано тим, що спір про право між ОСОБА_1 і Товариством виник після реєстрації БТІ за позивачем права власності на згадані вище нежитлові приміщення, а тому спірні правовідносини у цій справі мають виключно публічно-правовий характер і справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу БТІ заперечує проти її задоволення, посилаючись на непоширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу, оскільки вимоги Товариства стосуються нерухомого майна, речові права на яке є предметом судового спору.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час подання позову та постановлення судом оскаржуваної ухвали) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень/діянь є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У ході розгляду справи суди встановили таке.
Згідно зі свідоцтвом про право власності, виданим 31 січня 2011 року державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори Грошевою О. Ю., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта № 17827287 про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 27 січня 2011 року підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Товариство набуло право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 21926894.
Товариство звернулося до БТІ із заявою про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення.
20 квітня 2011 року БТІ здійснило державну реєстрацію права власності Товариства на нежитлові приміщення, про що позивачу було видано витяг про державну реєстрацію прав № 29738290, відповідно до якого Товариство є власником нежитлових приміщень підвалу № 1; 1-го поверху №1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 33475928, підстава виникнення права власності - свідоцтво, видане Першою харківською державною нотаріальною конторою № 5-236 від 31 січня 2011 року.
У 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства про витребування майна, припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію, за яким порушено цивільну справу № 640/18410/15-ц.
У ході розгляду зазначеної справи представник Товариства звернувся до БТІ із запитом щодо надання інформації стосовно здійснення 20 квітня 2011 року державної реєстрації права власності Товариства на нежитлові приміщенням підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ. «А-3» загальною площею 340,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 зі зміною реєстраційного номера з 21926894 на 33475928.
На цей запит БТІ надало відповідь від 9 березня 2016 року № 1329, у якій, зокрема, зазначено, що під час здійснення згаданої державної реєстрації права власності державний реєстратор помилково здійснив заміну реєстраційного номера вказаного об'єкта нерухомого майна з 21926894 на 33475928.
1 березня 2017 року Київський районний суд м. Харкова в цивільній справі № 640/18410/15-ц ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1, яким вирішив:
витребувати у Товариства на користь ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху 1-12, 2-го поверху № 14-22 в літ.«А-2» за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 108136063101, які також зазначені в цьому реєстрі як нежитлове приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 1, 4-17, 19-23 в літ.«А-3» за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11542463101;
припинити право власності Товариства та будь-які інші пов'язані та похідні речові права та права третіх осіб на нежитлові приміщення підвалу № 1; 1-го поверху № 1, 2, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 8, 8а, 9, 9а, 9б, 11, 12, 12а, 12б; 2-го поверху № 14-17, 19-23 в літ.«А-3» загальною площею 340,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 11542463101.
Матеріали справи та установлені судами фактичні обставини свідчать про наявність між ОСОБА_1 та Товариством спору про право власності на згадані вище нежитлові приміщення, яким у різних державних реєстрах під час реєстрації прав власності на них за названими особами присвоювалися різні реєстраційні номери.
Товариство у цій справі через визнання протиправними реєстраційних дій суб'єкта владних повноважень порушило перед судом питання, пов'язане зі зміною офіційних відомостей щодо об'єкта нерухомого майна (його реєстраційного номера), що належало позивачу на праві приватної власності, яке було оспорене та припинене судом на користь іншої особи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі пов'язані з реалізацією позивачем і ОСОБА_1 прав на згадане вище нерухоме майно, а отже, мають приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.
За правилами частини першої статті 350 КАС у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки закриття апеляційним судом провадження у цій справі відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу Товариства слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року- без змін.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Партнер» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач | О. Б. Прокопенко |
Судді: Н. О. Антонюк | Л. М. Лобойко|
С. В. Бакуліна| Н. П. Лященко|
В. В. Британчук| Л. І. Рогач|
Д. А. Гудима| І. В. Саприкіна|
О. С. Золотніков| О. М. Ситнік|
О. Р. Кібенко| В. Ю. Уркевич|
В. С. Князєв| О. Г. Яновська|