Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 824/67/20
провадження № 61-1836ав21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
з участю:
секретаря судового засідання - Прокопчук Л. С.,
учасники справи:
заявник (боржник) - державне підприємство «Укрхімтрансаміак»,
представник заявника (боржника) - Пойда Ольга Анатоліївна,
стягувач - публічне акціонерне товариство «Тольяттіазот»,
представники стягувача: Волков Олександр Юрійович, Бауліна Віра Олегівна ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі судді Махлай Л. Д. у справі за заявою державного підприємства «Укрхімтрансаміак» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
30 грудня 2020 року державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (далі -
ДП «Укрхімтрансаміак», заявник) звернулося до апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивовано тим, що ухвалою Київського апеляційного суду
від 01 вересня 2020 року визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 27 березня 2018 року у справі за позовом ПАТ «Тольяттіазот» до ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення збитків. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США. Стягнуто з
ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 051 грн судового збору.
Виконавчий лист про стягнення зазначених коштів був виданий 30 грудня
2020 року.
Зазначає, що між сторонами існували різні спори щодо виконання одного і того ж контракту. Існує чотири рішення МКАС при ТПП України, згідно з якими стягнуто суми заборгованості як із заявника на користь ПАТ «Тольяттіазот», так і з ПАТ «Тольяттіазот» на користь заявника. Одна справа ще знаходиться на розгляді МКАС при ТПП України.
При цьому заборгованість ПАТ «Тольяттіазот» становить 3 836 771,14 доларів США та 646 500 грн, а заборгованість ДП «Укрхімтрансаміак» становить
1 523 982,84 доларів США. У зв`язку з цим ДП «Укрхімтрансаміак» провело взаємозалік зустрічних вимог, про що повідомило ПАТ «Тольяттіазот». Останнє звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання одностороннього правочину (взаємозаліку) недійсним, хоча позов було задоволено лише в чаcтині зобов`язань щодо арбітражного збору та компенсаційних витрат, пов`язаних із захистом інтересів сторони у МКАС при ТПП України. Відтак односторонній правочин (взаємозалік) в іншій частині є дійсним. Оскільки зобов`язання шляхом застосування взаємозаліку припинені, то стягнення за виконавчим листом призведе до подвійного стягнення.
Посилаючись на викладене, ДП «Укрхімтрансаміак» просило визнати виконавчий лист у цій справі таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції та мотиви її постановлення
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у задоволенні заяви ДП «Укрхімтрансаміак» відмовлено.
Ухвалу суду мотивовано тим, що жодної помилки при видачі виконавчого листа не встановлено та на помилковість його видачі заявник також не посилався.
Доводи ДП «Укрхімтрансаміак» про проведення взаємозаліку з
ПАТ «Тольяттіазот» однорідних зустрічних вимог були предметом розгляду під час вирішення питання про надання дозволу на виконання рішення
МКАС при ТПП України від 27 березня 2018 року. Суд дійшов висновку про відсутність прямих доказів виконання арбітражного рішення у добровільному порядку та врахував, що суд не вправі втручатися у розгляд питання по суті спору щодо виконання сторонами умов контракту.
Докази, які додані до заяви, що є предметом розгляду у цій справі, у тому числі заява про залік, висновок експертного дослідження від 13 березня
2020 року, звіт аудиту, уже були предметом дослідження судів двох інстанцій під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України. Зокрема, у постанові від 10 грудня 2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги Верховний Суд зазначив, що правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» є спірними, в обговорення яких суд загальної юрисдикції під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду не втручається.
При цьому суд зазначив, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у справі
№ 910/2891/20, не можуть розглядатися у цій справі, оскільки це рішення суду не набрало законної сили, а тому вважав доводи заявника про те, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є зазначене судове рішення, передчасними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи
ДП «Укрхімтрансаміак» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня
2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що виконавчий документ у цій справі є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з виконанням ним рішення МКАС при ТПП України від 27 березня 2018 року шляхом зарахування заліку однорідних вимог. Отже, зобов`язання державного підприємства, визначені у згаданому арбітражному рішенні, припинені на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України. Заява ДП «Укрхімтрансаміак» від 29 квітня 2020 року № 106, направлена ПАТ «Тольяттіазот», щодо взаємозаліку зустрічних однорідних вимог не визнана у судовому порядку недійсною, отже, це свідчить про припинення обов`язку заявника щодо виконання рішення МКАС. При цьому апеляційний суд безпідставно відмовив заявнику у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи
№ 910/2891/20, у якій вирішується правомірність одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог, оскільки від результату вирішення спору у порядку господарського судочинства залежить вирішення поданої ним заяви. Вказує, що ДП «Укрхімтрансаміак» є підприємством оборонно-промислового комплексу, а тому виконання рішення МКАС при ТПП України суперечить положенням статті 78 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, на думку заявника, Київський апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У лютому 2021 року від ПАТ «Тольяттіазот» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвали Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року. Вказує, що докази виконання заявником рішення МКАС при ТПП України
від 27 березня 2018 року у матеріалах справи не містяться. Залік та документи, на які посилається заявник, не підтверджують факт припинення зобов`язань за рішенням арбітражного суду. Правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» є спірними, в обговорення яких суд загальної юрисдикції під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду не втручається.
Також вважає відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтованою, оскільки це могло б призвести до затягування процесуальних строків, що суперечитиме положенням ЦПК України та практиці Європейського суду з прав людини.
Посилається на необґрунтованість доводів заявника про незастосування судом положення статті 78 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вони підлягають застосуванню у процесі проходження процедури визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС, однак у цій справі така процедура вже пройдена, а також заявник не належить до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 грудня 2007 року між ДП «Укрхімтрансаміак» та ПАТ«Тольяттіазот» укладено контракт № 026/А/2007, за умовами якого ДП «Укрхімтрансаміак» надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного, а ПАТ «Тольяттіазот», серед іншого, зобов`язується сплачувати за ці послуги (а. с. 132-141, т. 2).
Рішенням МКАС при ТПП України від 27 березня 2018 року стягнуто з
ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США (а. с. 9-167, т. 1).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року заяву ПАТ «Тольяттіазот» задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 27 березня 2018 року у справі за позовом
ПАТ«Тольяттіазот» до ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення збитків. Видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь
ПАТ«Тольяттіазот» 1 518 258,06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а всього
1 523 982,84 доларів США.
Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року апеляційну скаргу
ДП «Укрхімтрансаміак» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року - без змін.
30 грудня 2020 року стягувачу ПАТ«Тольяттіазот» було видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 518 258, 06 доларів США збитків, 5 724,78 доларів США на відшкодування витрат на оплату арбітражного збору, а всього 1 523 982,84 доларів США.
Вимоги заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню стосуються виконавчого листа про стягнення з
ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 523 982,84 доларів США.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 64182668 з виконання зазначеного виконавчого листа.
Докази добровільного виконання боржником виконавчого листа у матеріалах справи відсутні.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами частини другої статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові (обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника) та процесуально-правові (обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа).
Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.
Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.
Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Щодо припинення обов`язку боржника
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на матеріально-правові підстави, зокрема вважав, що обов`язок ДП «Укрхімтрансаміак» перед
ПАТ «Тольяттіазот» відсутній у зв`язку з його припиненням внаслідок погашення заборгованості шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог з ПАТ «Тольяттіазот».
Із змісту заяви від 29 січня 2020 року № 106 про залік вимог, надісланої ДП «Укрхімтрансаміак» на адресу ПАТ «Тольяттіазот», вбачається, що ДП «Укрхімтрансаміак» вважає доцільним провести залік зустрічних вимог та цим листом сповіщає ПАТ «Тольяттіазот» про проведення такого заліку, посилаючись на взаємну заборгованість сторін, яка виникла з одного і того ж контракту і беззаперечний характер якої підтверджується рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, а також з метою упорядкування взаємовідносин. Констатувало, що в результаті проведення заліку за цією заявою всі зобов`язання ДП «Укрхімтрансаміак» за рішеннями МКАС при ТПП України у справі АС № 845у /2015 і в справі АС № 21у/2017 припинені заліком, а заборгованість ПАТ «Тольяттіазот» перед ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 31 грудня 2019 року становить 189 454,53 доларів США та 646 500,00 грн.
У відповідь на заяву від 29 січня 2020 року № 106 ПАТ «Тольяттіазот» надіслало на адресу ДП «Укрхімтрансаміак» свої заперечення від 12 лютого 2020 року № И-2020-КБ/93-912, в яких зазначало, що підстави для проведення зарахування зустрічних вимог за заявою відсутні, а сама заява є незаконною та не створює будь-яких правових наслідків. Посилалось на те, що обрахована заборгованість не випливає з рішень МКАС і є спірною, а рішення МКАС при ТПП України, на яких базуються вимоги ДП «Укрхімтрансаміак», не були визнані і приведені до виконання ні в Україні, ні в Росії, тому термін виконання за ними для ПАТ «Тольяттіазот» не настав. ДП «Укрхімтрансаміак» запропонувало відкликати до 21 лютого 2020 року заяву про залік вимог від 29 січня 2020 року № 106 як помилкову, в іншому разі цей правочин буде оскаржуватись ПАТ «Тольяттіазот» у суді.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб.
Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Водночас і ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.
Отже, за правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України, однак, якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною з урахуванням частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що 26 лютого 2020 року
ПАТ «Тольяттіазот» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ДП «Укрхімтрансаміак» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого листом від 29 січня 2020 року № 106, надісланим ДП «Укрхімтрансаміак» на адресу ПАТ «Тольяттіазот». За цим позовом Господарський суд м. Києва ухвалив рішення від 19 жовтня 2020 року (справа № 910/2891/20), однак воно не набрало законної сили у зв`язку із його оскарженням ПАТ «Тольяттіазот» у апеляційному порядку.
Наведені обставини вказують на те, що правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» від 29 січня 2020 року № 106, в якій міститься також посилання на виконання рішення МКАС при ТПП України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, є спірними, і сама по собі одностороння заява боржника у виконавчому провадженні № 64182668 про припинення свого обов`язку, яка є одностороннім оспорюваним правочином, не свідчить про припинення такого обов`язку боржника.
Правовідносини, що виникли між сторонами, підлягають вирішенню у порядку іншого судочинства, а тому обставини, щодо яких має місце спір і які є предметом судового розгляду, не можуть бути покладені в основу висновку суду у цій справі.
Верховний Суд не наділений повноваженнями з`ясовувати питання наявності чи відсутності інших невиконаних між сторонами зобов`язань за контрактом під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про те, що цим обставинам не надав оцінку суд першої інстанції, Верховний Суд визнає безпідставними.
При цьому рішення Господарського суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року
у справі № 910/2891/20, на яке посилається ДП «Укрхімтрансаміак» як на підставу для задоволення заяви, судом апеляційної інстанції правильно не взято до уваги, оскільки воно не набрало законної сили та оскаржується ПАТ «Тольяттіазот» в апеляційному порядку.
Водночас положеннями частини другої статті 432 ЦПК України передбачено право боржника звернутися до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, тільки за наявності підтвердженого факту відсутності обов`язку боржника. Разом із тим як на момент звернення до суду із заявою, так і на час розгляду справи апеляційним судом, рішення Господарського суду м. Києва, на яке посилалося ДП «Укрхімтрансаміак» у своїй заяві, не набрало законної сили, а припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оспорює стягувач.
З урахуванням викладеного Верховний Суд констатує, що заявник не надав до суду належних та допустимих доказів припинення обов`язку боржникаДП «Укрхімтрансаміак» або добровільного виконання обов`язку за виконавчим листом від 30 грудня 2020 року № 824/67/20, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Щодо зупинення провадження у справі
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/2891/20 є необґрунтованими, оскільки положення
статті 252 ЦПК України застосовуються при розгляді справи по суті, однак у даному випадку судом розглядається процесуальне питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом першої інстанції враховано, що зупинення провадження у справі призведе до порушення прав стягувача та порушення строків розгляду процесуального питання, пов`язаного з виконанням рішення МКАС.
Зазначені висновки щодо неможливості зупинення провадження у справі при розгляді заяв, в тому числі поданих на стадії виконання рішення, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною
у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2179/15.
Щодо порушення публічного порядку
Відповідно до частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Колегія суддів відхиляє посилання ДП «Укрхімтрансаміак» на положення статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу для задоволення заяви, оскільки така підстава не була заявлена підприємством у заяві, а за змістом статті 367 ЦПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, зазначена норма матеріального права застосовується у процесі проходження процедури визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародних судів, однак у цій справі рішення МКАС вже пройшло таку процедуру і цим обставинам Верховний Суд надав оцінку
у постанові від 10 грудня 2020 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх
(§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
З огляду на викладене Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись статтями 24, 351, 367-369, 375, 381-384, 432 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Укрхімтрансаміак» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня
2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара