Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/11963/15-ц
провадження № 61-27369св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
представник позивача - Анділахай Віталій Семенович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКІБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 125 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,75 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 грудня 2032 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2007 року станом на 19 червня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 2 875 182,21 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 103 360,01 дол. США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 400,56 дол. США.
На підставі вказаного ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути зі ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року у загальному розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 2 875 182,21 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року у складі судді Сирбул О. Ф. позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року у розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 2 875 182,21 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши що основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість з позичальника. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що під час перегляду справи було встановлено використання банком поточних рахунків для зарахування коштів, сплачених позичальником, які не передбачені умовами договору, та зарахування банком цих коштів не у повному розмірі у момент їх надходження до банку. Крім того, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 24 травня 2017 року № 15038/16-45 банком використовувалася завищена процентна ставка, яка не відповідає умовам кредитного договору від 26 грудня 2007 року, та нараховувалися завищені суми процентів за користування кредитними коштами. Вказані обставини свідчать про відсутність у банка права дострокової вимоги повернення кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 554/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув увагу на те, що банком зобов`язання за кредитним договором виконані належним чином, відповідач отримала кредитні кошти, тому зобов`язана їх повернути у строки і порядку, встановлені договором. Разом з тим, апеляційний суд з урахуванням висновку судово-економічної експертизи від 24 травня 2017 року помилково вважав, що відсутні підстави для задоволення позову і стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки в указаному висновку експерт вказав лише на ймовірність застосування банком завищеної процентної ставки, не зазначивши, при цьому, конкретного розміру такої процентної ставки та відповідного обґрунтування свого висновку. Розмір процентної ставки за користування кредитом був погоджений сторонами та залишався незмінним протягом дії кредитного договору.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У березні 2018 року ОСОБА_6 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Свої зобов`язання за кредитним договором від 26 грудня 2007 року вона виконувала своєчасно і у повному обсязі, тому у банку не виникло право дострокової вимоги, встановлене частиною другою статті 1050 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 грудня 2007 року між АКІБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 125 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,75 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 25 грудня 2032 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2007 року станом на 19 червня 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 134 800,57 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 2 875 182,21 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 103 360,01 дол. США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 31 400,56 дол. США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду вказаним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 ЦК України,банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 26 грудня 2007 року, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 19 червня 2015 року (момент подачі позовної заяви) становить 134 800,57 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 103 360,01 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 31 400,56 дол. США, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із цим позовом.
При цьому, відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором, і обставини прострочення повернення чергових частин позики відповідачем не заперечувалися.
Частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вказаного, апеляційний суд безпідставно вважав, що у банка не виникло право дострокової вимоги повернення кредиту, оскільки цей висновок суду ґрунтується на припущеннях.
Окрім зазначеного, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що висновком судово-економічної експертизи від 24 травня 2017 року № 15038/16-45 встановлено, що банком використовувалася завищена процентна ставка, яка не відповідає умовам кредитного договору від 26 грудня 2007 року, та нараховувалися завищені суми процентів за користування кредитними коштами. Також, на підставі доказів, поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції, було встановлено використання банком поточних рахунків для зарахування коштів, сплачених позичальником, які не передбачені умовами договору, та зарахування банком цих коштів не у повному розмірі у момент їх надходження до банку.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд не надав належної оцінки вищезазначеному висновку, не звернув увагу на те, що в ньому лише констатується використання завищеної ставки, але не вказується її розмір, використовується інший, ніж наведений в розрахунку банку, період обчислення. Таким чином, апеляційний суд не встановив у повному обсязі всіх фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».
Так, частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов`язки.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання(частина друга статті 208, частина перша статті 212, частина перша статті 304 ЦПК України 2004 року).
Вирішуючи питання про прийняття і дослідження квитанцій та виписок з особового рахунку і висновку судово-економічної експертизи, апеляційний суд не встановив наявність поважних причин, які перешкоджали відповідачу подати вищевказані докази до суду першої інстанції, не навів мотивів прийняття нових доказів.
Зі змісту положень пункту 3 частини першої статті 316 ЦПК України 2004 року вбачається, що у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).
Отже, суду необхідно належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства і фактично не вирішив спір по суті. Крім того, судом не було вирішено питання про наявність чи відсутність підстав для часткового задоволення позову, оскільки обставини існування заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2007 року відповідачем не спростовані.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунки заборгованості позивача та відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв`язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме - факти наявності чи відсутності заборгованості ОСОБА_4 перед банком та дійсний розмір такої заборгованості, то оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з`ясованих обставин справи.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:|Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович|