Постанова
Іменем України
07 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 127/16524/16-ц
провадження № 61-22106св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік»,
представники позивача: Поліщук ОльгаРусланівна, Глівінська Світлана Йосипівна,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 09 грудня 2016 року у складі судді Гуменюка К. П. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Луценка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» (далі - ТОВ «ІТЦ «Енергооблік») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. у
м. Вінниці водій ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці А. Янгеля, зі сторони вулиці Замостянської, в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль на червоний сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (який на момент ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ІТЦ «Енергооблік»), що рухався по вулиці Винниченка зліва на право по ходу руху на зелений колір світлофора, внаслідок чого, з необережності допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем. У результаті цього ДТП було пошкоджено повністю передню частину автомобіля марки «ИЖ21175», реєстраційний номер НОМЕР_2. Кошти на ремонт транспортного засобу були виплачені страховою компанією.
Разом з тим, ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» зазначає, що в зв'язку з втратою транспортного засобу, воно змушено було орендувати транспортний засіб, так як не могло допустити простою у роботі. У квітні 2016 року між ним та
ТОВ «Єврогарантпостач» укладено договір суборенди транспортного засобу, відповідно до якого воно отримало у строкове платне користування транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, реєстраційний номер
НОМЕР_3. Вартість суборенди транспортного засобу складала 19 500 грн.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» просило суд стягнути
з ОСОБА_3 на свою користь 19 500 грн матеріальної шкоди.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня
2016 року у задоволенні позову ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ТОВ «ІТЦ «Енергооблік», всупереч статті 60 ЦПК України 2004 року, не обґрунтовано та не доведено законних підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не надано доказів на підтвердження її реальної можливості щодо отримання доходів від використання орендованого транспортного засобу згідно із договором суборенди. Також суд зазначив, що не мав змоги перевірити, що взяття транспортного засобу в суборенду було необхідним та єдиним способом виконання господарської діяльності ТОВ «ІТЦ «Енергооблік».
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен безсумнівно довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вказану обставини позивачем доведено не було. До суду апеляційної інстанції представник позивача подав нові докази, які судом досліджені не були з урахуванням частини другої статті 303 ЦПК України 2004 року.
У касаційнійскарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ТОВ «ІТЦ «Енергооблік», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статтю 22 ЦК України, із незрозумілих причин встановили, що позивач заявляв позов про стягнення із відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди (пункт 2 частини другої статті 22 ЦК України), а не реальних збитків (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України), та не надали оцінку всім доказам у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
03 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди встановили, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. водій
ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, у місті Вінниці по вулиці А. Янгеля зі сторони вулиці Замостянської
в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль на червоний (забороняючий) сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вулиці Винниченка зліва на право по ходу руху на зелений (дозволяючий) колір світлофора, внаслідок чого, допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем.
Згідно постанови слідчого Вінницького відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області від 15 квітня 2016 року кримінальне провадження за вказаним фактом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010002381 від 31 березня 2016 року, закрито, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. У цій постанові слідчого зазначено, що своїми необережними діями водій
ОСОБА_3 порушив вимоги підпункту «е» пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області
від 25 травня 2016 року провадження у справі про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 7).
Згідно з договором оренди транспортного засобу від 08 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О. О., ОСОБА_6 передав, а ТОВ «Єврогарантпостач» прийняло в тимчасове платне користування (оренду), на умовах, визначених цим договором, транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 8-9).
Відповідно до договору суборенди транспортного засобу від 08 квітня
2016 року, ТОВ «Єврогарантпостач» передало, а ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» прийняло у строкове платне користування зазначений транспортний засіб з метою використання в господарській діяльності, розміром орендної плати 500 грн за кожен день оренди, зі строком оренди автомобіля до 08 квітня 2017 року, що підтверджується зазначеним договором та актом прийому-передачі транспортного засобу (а.с. 10-11, 12).
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» вказало, що користувалося транспортним засобом марки FORD, моделі TRANSIT, з 08 квітня 2016 року по 10 червня 2016 року та ним було оплачено орендну плату за користування даним автомобілем на загальну суму
19 500 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, актами
здачі-прийняття робіт та актами надання послуг (а.с. 13-17, 18-24, 25-27).
Відповідно до частини першої та частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік», за відсутності доказів на підтвердження реальної можливості щодо отримання останнім доходів від використання оренди транспортного засобу, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність цих вимог.
При цьому правильно зазначили про те, що не можуть братись до уваги доводи про заподіяння реальних збитків, а не упущеної вигоди, оскільки як при зверненні з позовом, так і під час розгляду справи вимоги щодо витрат
ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік», які воно зробило для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), ним не заявлялись і відповідно до пояснень ОСОБА_3 страхова компанія виплатила всі кошти для відновлювального ремонту автомобіля.
Доводи касаційної скарги про те, що суди розглядали позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди, попри те, що ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» заявляло позовну вимогу про стягнення реальних збитків безпідставні, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України
2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому суди розглянули заявлену позовну вимогу про упущену вигоду відповідно до її обґрунтування.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України). При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Встановлено, що оскаржені судові рішення прийняті з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку, що рішення судів відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є.В. Синельников
С.Ф. Хопта