Підставами для звільнення з-під варти є:
скасування запобіжного заходу;
зміна запобіжного заходу;
закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку. Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою, передбаченого статтею 156 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ), не надійшла. При цьому він надсилає повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням. ( Абзац четвертий частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 )
Звільнення осіб з-під варти у в разі скасування або зміни цього запобіжного заходу провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі постанови органу дізнання або слідчого, які провадять досудове розслідування у справі, прокурора, судді, вироку чи ухвали суду. ( Частина друга статті 20 в редакції Законів N 488-IV ( 488-15 ) від 06.02.2003, N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003, N 2376-IV ( 2376-15 ) від 11.07.2003 20.01.2005 )
( Частину третю статті 20 виключено на підставі Закону N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 )
Постанова, вирок або ухвала про звільнення особи, взятої під варту, підлягає виконанню негайно після їх надходження до місця попереднього ув'язнення.
Особи, яких звільняють з-під варти, забезпечуються адміністрацією місця попереднього ув'язнення безплатним проїздом до місця проживання. У необхідних випадках їм видаються грошова допомога і одяг.