П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 215/1493/16-а
Провадження № 11-929апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Гаражного кооперативу «Північ-3» (далі - ГК «Північ-3») про визнання протиправними дій та бездіяльності при розгляді скарги, стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 7 квітня 2016 року (суддя Квятковський Я. А.) та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року(судді Суховаров А. В., Ясенова Т. І., Головко О. В.),
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГК «Північ-3». Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 просить визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача при розгляді його скарги від 28 листопада 2015 року, зобов'язати надати відповідь на скаргу, стягнути 200 грн матеріальної та12000 грн моральної шкоди.
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу ухвалою від 7 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року, керуючись пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час ухвалення рішень у справі; далі - КАС), відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому що відповідач - ГК «Північ-3» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга, серед іншого, мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій про те, що ГК «Північ-3» не є суб'єктом владних повноважень, тому спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. ОСОБА_3, як убачається зі змісту касаційної скарги, вважає, що спір у цій справі є публічно-правовим, а відповідач - ГК «Північ-3» вчинив бездіяльність щодо неналежного розгляду його скарги, чим заподіяв йому матеріальної та моральної шкоди.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, витребував справу, копії касаційної скарги надіслав ГК «Північ-3» з установленням строку для подання заперечення на неї.
25 липня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 чинного КАС.
Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 чинного КАС межах наведені в касаційній скарзі аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду та постановлення оскаржуваних ухвал) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС (у згаданій редакції) справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 9 частини першої цієї статті відповідачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.
За правилами частини першої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Відповідно до статті 2 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-ІV «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З матеріалів позовної заяви убачається, що спірні відносини виникли між ОСОБА_3 та ГК «Північ-3» з приводу неналежного розгляду останнім скарги позивача.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ГК «Північ-3» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 КАС чинного на час ухвалення рішень у справі, тому спір у справі не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 7 квітня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року- без змін.
Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 7 квітня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач| |О. Б. Прокопенко|
Судді: |Н. О. Антонюк |Н. П. Лященко|
|С. В. Бакуліна|Л. І. Рогач|
|В. В. Британчук|О. М. Ситнік|
|Д. А. Гудима|І. В. Саприкіна|
|В. І. Данішевська|О. С. Ткачук|
|О. Р. Кібенко|В. Ю. Уркевич|
|В. С. Князєв|О. Г. Яновська|
|Л. М. Лобойко| |