П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 372/2512/16-а (К/9901/33721/18)
Провадження № 11-1071апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Мамчур Я. С., судді: Желтобрюх І. Л., Файдюк В. В.) від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 30 сесії 6 скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Григорівська сільрада) від 18 серпня 2016 року № 236.9VІІ.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали. Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
05 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Згідно рішення виконавчого комітету Григорівської сільради від 19 червня 1990 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_1.
19 липня 1996 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок, побудований на зазначеній вище земельній ділянці.
20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 видано державний акт право власності серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0.0902 га за адресою: АДРЕСА_1.
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 23 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 травня 2012 року, скасував зазначений державний акт право власності серії НОМЕР_1 та зобов'язав ОСОБА_3 звільнити проїзд, демонтувати стовпи, огорожу, інші споруди , які побудовані по АДРЕСА_1.
25 липня 2016 року до Григорівської сільради надійшла заява ОСОБА_4 про направлення земельної комісії по місцю проживання громадянина ОСОБА_3 по факту незаконної забудови проїзду і не виконання рішень суду. Заявник стверджував, що ОСОБА_3 перекрив грунтову дорогу, яка проходить по АДРЕСА_1, проводить забудову земель загального користування та самовільно побудував паркан, чим порушує права та інтереси громади села у вільному користуванні цими землями.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30 жовтня 2016 року, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 Дата державної реєстрації: 24 червня 2016 року, запис № 15124742, вчинений приватним нотаріусом Обухівського району Київської області Щур Н. Р.
18 серпня 2016 року Григорівська сільрада прийняла рішення № 236.9VІІ, яким, зокрема, встановила вказані вище порушення ОСОБА_3 щодо невиконання рішень суду та рекомендувала ОСОБА_4 звернутися із позовом про захист порушених прав та інтересів жителів від протиправних дій ОСОБА_3 стосовно невиконання останнім цих рішень.
Вважаючи рішення Григорівської сільради протиправним, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом про захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами).
Відповідно до ч. 2 ст. 4. п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України в указаній редакції).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, між особами, які беруть участь у даній справі, фактично існує спір щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, а тому такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, оскільки виник спір про право цивільне.
Разом з цим, участь у справі Григорівської сільради, яка є суб'єктом владних повноважень, та оскарження її рішення не змінюють правову природу спірних відносин і не перетворює даний спір у публічно-правовий.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13 та 06 червня 2018 року № 826/631/15.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
О. С. Золотніков О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко О. С. Ткачук
В. Ю. Уркевич