Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 910/13356/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСКО-В" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 (головуючий: Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.)
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСКО-В"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та повернення земельної ділянки
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2017 зупинено провадження по справі №910/13356/17 до вирішення справи №910/18113/15.
Ухвала мотивована тим, що оскільки дійсність договору купівлі-продажу від 29.12.2011 є предметом спору у справі №910/18113/15 і встановлення даного факту є неможливим в даній справі, а без його встановлення справа №910/13356/17 не може бути розглянута, тому клопотання відповідача 1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим справа №910/13356/17 підлягає зупиненню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/13356/17 вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "ПРЕСКО-В" про зупинення провадження у даній справі, матеріали справи повернуто до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в даному випадку відсутні підстави, які унеможливлюють розгляд справи, тому судом першої інстанції помилково застосовано п.1 ст. 79 ГПК України.
14.12.2017 ТОВ "ПРЕСКО-В" подало касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 13.12.2017 до Вищого господарського суду України .
15.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.
15.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
24.01.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.
Скаржник (Відповідач 1) мотивує свою касаційну скаргу тим, що вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015 обґрунтована тим, що ТОВ "ПРЕСКО-В", як перший власник спірного нерухомого майна, неправомірно набуло права власності на дане нерухоме майно, тому не мала права його відчужувати другому власнику - ТОВ "Авалон Комерц Груп", згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2011, а в подальшому і другий власник - ТОВ "Авалон Комерц Груп" не мав права відчужувати спірне майно та укладати договір купівлі-продажу від 25.07.2015.
Отже, заявник звертає увагу на те, що оскільки в справі №910/18113/15 розглядається вимоги прокурора про визнання недійсним першого договору купівлі-продажу від 29.12.2011, дана справа №910/13356/17, предметом якої є визнання недійсним другого договору купівлі-продажу від 25.07.2015, є похідною від справи №910/18113/15 та розгляд даної справи є неможливим, тому місцевий суд правомірно задовольнив клопотання відповідача 1 та зупинив дану справу до розгляду пов'язаної справи №910/18113/15.
З огляду на викладене, відповідач 1 у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 13.12.2017, а ухвалу місцевого господарського суду від 12.10.2017 залишити в силі.
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд постанову апеляційного суду залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент винесення судом першої інстанції ухвали про зупинення, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, предметом позову у справі №910/18113/15 є вимоги про:
- визнання за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності на нежитлову будівлю торгівельного призначення до вул. Мілютенка, 7б (загальною площею-910/30 кв.м.) у м. Києві; вартістю 369 840 грн;
- визнання за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності та на нежитлову будівлю торгівельного призначення по вул. Лісківська 9б/22 загальною площею 264,70 кв. м. у м. Києві, вартістю 108 810 грн;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2011, а саме нежитлової будівлі торгівельного призначення за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, 7б (загальною площею 910,30 кв.м.), вартістю 369 840 грн, укладений між: ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідчений 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в Реєстрі за № 8374;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12,2011, а саме нежитлової будівлі торгівельного призначення за адресою: м, Київ, вул. Лісківська, 9б/22 (загальною площею 264,70 кв. м.), вартістю 108810 грн, укладений між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерд Груп", посвідчений 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського Нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в Реєстрі за № 8370;
- витребування від ТОВ "Авалон Комерц Груп" на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлову будівлю торгівельного призначення по вул. Мілютенка, 7б (загальною площею 910,30 кв.м.) у м. Києві, вартістю 369 840 грн.
- витребування від ТОВ "Авалон Комерц Груп" на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлову будівлю торгівельного призначення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 25194980000) по вул. Лісківська, 9б/22 (загальною площею 264,70 кв. м.) у м. Києві, вартістю 108 810 грн;
- скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління, юстиції у м. Києві Заїки Ірини Володимирівни від 20.03.2013 за індексним номером 1019642, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів) щодо реєстрації за ТОВ "Авалон Комерц Груп" права власності на нежитлову будівлю торгівельного призначення, вул. Мілютенка, 7б (910,30 кв.м.) у м. Києві, вартістю 369 840 грн;
- скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича від 21.03.2013 за індексним номером 1029750, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів) щодо реєстрації за ТОВ "Авалон Комерц Груп" права власності на нежитлову будівлю торгівельного призначення по вул. Лісківська 9б/22 (264,70 кв. м.) у м. Києві, вартістю 108 810 грн.
Тоді як у даній справі предметом позову є вимоги про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 264,70 кв.м по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп", посвідченого 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8370 (вказану вимогу було залишено без розгляду в порядку п.2 ст.1 ст.81 ГПК України).
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 264,70 кв.м по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" та ТОВ "Аурум Інвест", посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 823;
- зобов'язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 507 кв.м по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:077:0108), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
Крім того, місцевий суд вказав, що на підставі рішення Гребінківського районного суд Полтавської області від 20.10.2008 ТОВ "ПРЕСКО -В" набуло та зареєструвало за собою право власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі на нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 264,70 кв.м по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва.
У подальшому , 29.12.2011 між ТОВ "ПРЕСКО -В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп" був укладений договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, що є предметом розгляду у справі №910/18113/15 (визнання цього договору недійсним).
Після чого 25.07.2015 ТОВ "Авалон Комерц Груп" на підставі договору купівлі-продажу відчужило об'єкт нерухомості ТОВ "Аурум Інвест".
Розглядаючи подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана (№910/13356/17) справа не є пов'язаною з адміністративною справою №826/14016/15, оскільки вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 25.07.2015 заявлена з підстав незаконності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а не з підстав правомірності первинних реєстраційних дій. У зв'язку з цим клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи №826/14016/15 (надалі - адміністративна справа) було відхилено судом першої інстанції. В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду.
Водночас, щодо клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 910/18113/15, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з того, що підставою позову про визнання недійсним договору від 25.07.2015 є недійсність договору від 29.12.2011, доводи відповідача-1 про похідний характер вимоги про недійсність договору купівлі-продажу майна від 25.07.2015 від вимоги про недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011 є обґрунтованими та свідчать про пов'язаність даної справи зі справою № 910/18113/15. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки дійсність договору від 29.12.2011 є предметом спору у справі № 910/18113/15, тому встановлення даного факту є неможливим при вирішенні спору у даній справі, а без його встановлення, виходячи з підстав позову у даній справі, остання не може бути розглянута, наявна така кваліфікуюча обставина як неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної справи.
Суд апеляційної інстанції визнав помилковими такі висновки місцевого господарського суду з урахуванням його ж попереднього висновку про відсутність підстав для зупинення до адміністративної справи та через наступне.
Зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом є способом добування доказів у справі, що розглядається. Однак, наслідком такого зупинення є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України); змагальності (ст.43 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст.33 ГПК України).
Апеляційний суд встановив, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем у даній справі заявлено позов, зокрема, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 264,70 кв.м по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" та ТОВ "Аурум Інвест", посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 823.
Визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону.
А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувала ухвала не містить жодних обґрунтувань неможливості вирішення та встановлення фактів невідповідності (відповідності) вказаних договорів нормам чинного законодавства та, відповідно, неможливо встановити такого при розгляді даної справи.
Так, відповідно до абз.2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість місцевим господарським судом самостійно встановити при розгляді справи даної всі обставини, надати правову оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції на підставі ст.ст.101, 106 ГПК України встановив, що вирішення господарської справи №910/18113/15, не перешкоджає розгляду господарської справи № 910/13356/17 та не є підставою для зупинення провадження у даній справі в порядку ч.1 ст.79 ГПК України.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 910/18113/15 та відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи.
Натомість ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі №910/18113/15 (справа розглядається тим же складом суду, що і справа 910/13356/17) було зупинено провадження до вирішення адміністративної справи №826/14016/15 за позовом заступника прокурора Деснянського району міста Києва до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», третя особа у справі: ТОВ «Преско-В», про скасування рішень про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі.
Разом з цим, з ЄДРСР вбачається, що ухвалою Верховного Суду України від 14.09.2016 відкрито провадження у справі № 826/14016/15 за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преско-В» про скасування рішень про державну реєстрацію для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва. Будь-які інші відомості щодо подальшого руху справи відсутні, а учасники апеляційного провадження не надали та не обґрунтували неможливість їх надання з причин, що не залежать від них.
Тобто, фактично з урахуванням зазначеного вище, судом апеляційної інстанції було встановлено, що провадження у справі № 910/13356/17 було зупинено до вирішення справи № 910/18113/15, при цьому, суд відмовив у зупиненні до адміністративної справи, тоді як провадження у справі № 910/18113/15 було зупинено до вирішення саме адміністративної справи.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). У разі зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених ч.1 ст.79 ГПК України, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи та докази щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі з наданням їм ґрунтовної оцінки та відповідних висновків.
В силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції позбавлений права самостійно здійснювати переоцінку доказів та встановлювати по-новому факти та обставини справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу ТОВ "ПРЕСКО-В" необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/13356/17 залишити без змін.
Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСКО-В" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/13356/17 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №910/13356/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський