'
Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 754/4108/18
провадження № 61-14888св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна.
Позов мотивований тим, що прокуратурою під час нагляду за додержанням законності під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017100030002982 за частиною четвертою статті 190 КК України встановлено факт шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 .
Квартира на підставі розпорядження органу приватизації Ватутінської районної у м. Києві районної державної адміністрації приватизована на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрована за ним на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16 травня 1994 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці після його смерті відсутні, залишена після смерті власника спадщина у вигляді спірної квартири має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади м. Києва.
Водночас, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 13 лютого 2018 року квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, продавцем за яким був ОСОБА_1 , якому квартира належала нібито на підставі договору дарування від 22 вересня 2008 року. Разом з тим, за інформацією КП «Бюро технічної інвентаризації» від 13 листопада 2017 року, право власності на спірну квартиру на підставі договору дарування не реєструвалось. Крім того, наявні докази, що приватним нотаріусом договір дарування від 22 вересня 2008 року не посвідчувався, а за вказаним реєстровим номером вчинено іншу нотаріальну дію. На даний час квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2017 року, укладеного з ОСОБА_6 .
Просив:
визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В. Ф. та зареєстрований у реєстрі договорів за № 3215;
визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , відумерлою;
витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Визнано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33, 00 кв. м., житловою площею 17,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , відумерлою.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 33, 00 кв. м., житловою площею 17,9 кв.м., вартістю 714 709, 00 грн, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187466780000).
Вирішено питання щодо судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського державного нотаріального округу Шевченко Д.Ф. договір дарування квартири від 22 вересня 2008 року № 3215 не посвідчувався, а за вказаним реєстровим номером міститься запис про засвідчення справжності підпису, що свідчить про те, що цей договір нікчемний. Спірним договором дарування квартири порушуються права та інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, які випливають з встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.Враховуючи, що спірна квартира вибула поза волею Київської міської ради, наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини першої 1 статті 388 ЦК України, для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння.Враховуючи, що Київська міська рада, якій належить право розпорядження спірною квартирою, не була стороною договорів купівлі-продажу квартири, згоду на відчуження майна не надавала, відповідне нерухоме майно вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом, а тому її право підлягає захисту.Звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо вибуття майна, яке становить відумерлу спадщину, з володіння територіальної громади.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року заяву про перегляд заочного рішення в цивільній справі № 754/4108/18 за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
Відмовлено заступнику керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в позові в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна.
Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості скористатись наданими йому статтями 43, 49 ЦПК України процесуальними правами при розгляді справи. Прокурором відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не було доведено, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснювала або неналежним чином здійснювала захист інтересів держави. Прокурором при поданні позову не було дотримано вимоги частин третьої - п`ятої статті 56 ЦПК України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру. Судом першої інстанції не враховано, що договір, який, за доводами прокурора, не був нотаріально посвідчений, а отже, не був і укладений, відповідно не міг бути визнаний недійсним. Доводи прокурора не знайшли свого підтвердження, позов в частині визнання недійсним договору дарування спірної квартири прокурором доведений не був та не підлягав до задоволення, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими. Оскільки прокурор не визначився із способом оспорювання договору дарування від 22 вересня 2009 року, не підлягала задоволенню судом першої інстанції і похідна від цих вимог позовна вимога про визнання спадщини відумерлою, враховуючи, що майно, відчужене до моменту відкриття спадщини за чинним договором, до спадкової маси не входить. На момент вчинення оспорюваного договору дарування 22 вересня 2008 року єдиним, законним та одноособовим власником квартири був ОСОБА_4 , після смерті якого спадкова справа не заводилася і спадкоємці відсутні.
Територіальна громада в особі Київської міської ради вчасно не виконала обов`язок, встановлений статтею 1277 ЦК України, щодо звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою, права власності на квартиру не набула, і вимоги про визнання спадщини відумерлою заявила лише в даному позові, в зв`язку із чим у Київської міської ради, яка не є власником спірної квартири, відсутнє право на її витребування у нинішнього власника ОСОБА_2 .
Обраний прокурором спосіб захисту прав та інтересів держави у вигляді витребування майна від добросовісного набувача не відповідає вимогам статті 388 ЦК України.
Крім того, витребовуючи квартиру із володіння ОСОБА_2 , судом першої інстанції не надано правової оцінки змісту договору купівлі-продажу від 17 травня 2017 року, не враховано, що спірна квартира набувалась у власність ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_3 , яка надавала згоду на придбання цієї квартири, про що зазначено в договорі. Оскільки квартира придбана за час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то витребування квартири з володіння ОСОБА_2 впливатиме на права і інтереси також і ОСОБА_3 .
Також судом першої інстанції не залучено до участі в справі ОСОБА_5 , продавця спірної квартири, до якого на підставі судового рішення у ОСОБА_2 виникає право вимоги за договором купівлі-продажу квартири від 17 травня 2017 року.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року скасовано.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 22 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В. Ф., зареєстрованого у реєстрі за № 3215, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Прокуратури м. Києва витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 125,64 грн, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Прокуратури м. Києва судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 762,82 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь Прокуратури м. Києва судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 762,82 грн.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року в частинах визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,00 кв. м, житловою - 17,9 кв. м, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 відумерлою та витребування в ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва квартири АДРЕСА_1 , вартістю 714 709,00 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1187466780000, залишено в силі.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дослідив підстави для звернення прокурора з позовом і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Суди встановили, що спірна квартира АДРЕСА_1 , вибула із власності ОСОБА_4 на підставі підробленого договору дарування; ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а орган місцевого самоврядування не звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Із огляду на зазначене, подаючи позовну заяву до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у поверненні квартири АДРЕСА_1 , у власність територіальної громади м. Києва.
Тому необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що прокурор без достатніх підстав замість Київської міської ради заявив вимогу про повернення квартири шляхом її витребування.
Верховний Суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що договір дарування від 22 вересня 2008 року ВКМ № 727963, за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В. Ф. і зареєстрований у реєстрі за № 3215, є нікчемним, оскільки нотаріус не вчиняв посвідчення цього договору, а за вказаним реєстровим номером міститься запис про вчинення іншої нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису.
Таким чином, відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним, оскільки такий правочин є нікчемним в силу закону.
Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірна квартира вибула із володіння її власника ОСОБА_4 поза його волею, іншим шляхом, а отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 помер, у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, то квартира АДРЕСА_1 , є відумерлою спадщиною і підлягає витребовуванню на користь територіальної громади міста Києва.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка надавала згоду на придбання спірної квартири, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки цивільне законодавство передбачає механізм захисту прав добросовісних набувачів - відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є аналогічними за змістом доводів та вимог.
Колегія суддів зробила висновок, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відкрито помилково, оскільки судом вже були розглянуті наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи ОСОБА_2 .
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок, що апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали касаційні скарги, у яких просять ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок стосовно того, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися. Обґрунтовуючи рішення про закриття апеляційного провадження, апеляційний суд обмежився формальним посиланням на норму процесуального закону без обґрунтування цієї підстави, а тому зі змісту ухвали неможливо встановити в який спосіб та з урахуванням яких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. Оскільки судом першої інстанції було ухвалено рішення про витребування квартири з володіння ОСОБА_2 , то наслідком такого витребування буде витребування квартири не тільки ОСОБА_2 , а також і у ОСОБА_3 , як у співвласника квартири. Судом першої інстанції було вирішено питання про право ОСОБА_3 на мирне володіння майном, яке гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Доводи, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 , відрізняються від доводів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини четвертої статті 367 ЦПК України. Прокурором порушено порядок звернення до суду. Відсутні підстави для звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та визнання судом спадщини відумерлою. Відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не застосовано частину першу статті 60 Сімейного кодексу України та частину третю статті 368 ЦК України. Спірна квартира була придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за спільні кошти. Суд апеляційної інстанції порушив частини першу, п`яту статті 263 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував доведеність встановлених ним фактів, не навів мотивів, з яких відхилив питання про права ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції жодних доказів безпосередньо під час апеляційного розгляду не досліджував. Суд апеляційної інстанції мав би розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 по суті та переглянути рішення від 12 листопада 2018 року, оскільки оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про права та інтересі ОСОБА_3 - співвласника спірної квартири. Такої підстави для закриття апеляційного провадження, як «помилковість суду у відкритті апеляційного провадження та/або аналогічність доводів та вимог апеляційної скарги» положеннями частини першої статті 362 ЦПК України не передбачено.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 .
Відзив мотивований тим, що ухвала Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 754/4108/18, витребувано справу з суду першої інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У листопаді 2020 року справа № 754/4108/18 надійшла до Верховного Суду.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 754/4108/18.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року клопотання заступника керівника Київської міської прокуратури № 3 про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, продовжено заступнику керівника Київської міської прокуратури № 3 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги ОСОБА_3 та відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з таких мотивів.
ОСОБА_3 є особою, яка не брала участі у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у справі за позовом заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна.
У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції зробив суперечливі висновки:
- що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є аналогічними за змістом доводів скарг та вимог, тобто здійснив оцінку її доводів по суті спору;
в той же час, зазначив, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувались.
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Законодавець у вказаній нормі передбачив як загальне правило так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо спільного майна, за винятком тих, що потребують обов`язкового нотаріального посвідчення (частина третя статті 65 СК України).
Права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження спільного майна, але не був стороною договору, у разі розгляду справи про визнання договору відчуження (дарування, міни, купівлі-продажу) майна недійсним і позовних вимог до нього не пред`явлено, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися, а тому повинен був закрити апеляційне провадження саме з цієї підстави.
Висновки Верховного Суду
Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
М Ю. Тітов