Постанова
Іменем України
20 листопада 2019року
м. Київ
справа № 577/4224/16-ц
провадження № 61-30583св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»),
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року у складі судді Семенюк І. М. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Кононенко О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернуло до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до заяви б/н від 13 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, однак відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 12 633,30 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 12 633,30 грн заборгованості за кредитним договором та 1 378,00 грн судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довела, що особисто вона не могла списувати грошові кошти з власного рахунка, оскільки в цей час перебувала на робочому місці за іншою адресою, ніж та, де списані гроші, а виявивши безпідставне списання, вжила заходів щодо негайного заблокування картки. Стороннім особам відповідач не повідомляла про дані персональної картки, що підтверджено її зверненням до поліції з приводу викрадення її особистих речей і карток Приватбанку, і що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження, в якому відповідач визнана потерпілою і попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин, проте позивач не надав доказів, які свідчили б про здійснення операцій щодо списання грошових коштів з карткового рахунка відповідача саме відповідачем чи про повідомлення нею стороннім особам своїх особистих даних і даних персональної картки.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтоване тим, що відповідач не могла списувати кошти з рахунка, оскільки в цей час перебувала на робочому місці за іншою адресою, а коли виявила безпідставне списання, вживала заходів щодо негайного заблокування картки. Відсутність у відповідача заборгованості на момент несанкціонованого списання коштів позивач не заперечує, а заявлена заборгованість у відповідача виникла у зв`язку зі списанням з її карткового рахунка зловмисниками грошових коштів.
Суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи з додержанням норм матеріального права та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2017 року, просило скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
11 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
07 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Обов`язок повідомити банківську установу про операцію, яка не здійснювалася та не була ініційована користувачем картки, закріплений у пунктах 1.1.2.1.13, 1.1.2.1.14 та 1.1.2.1.15 Умов та Правил, які відповідач зобов`язалася виконувати.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або здійснення платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором, а до моменту повідомлення ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.
Унесення відомості про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 185 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200080000495 за повідомленням ОСОБА_2 про крадіжку у неї гаманця і карток банку не є безумовним свідченням або ознакою того, що крадіжка дійсно мала місце.
Позиції інших учасників справи
Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивоване тим, що доводи касаційної скарги є надуманими, з помилковим тлумаченням норм матеріального права.
Позивач не надав доказів, які вказували б про здійснення операцій щодо списання грошових коштів відповідачем чи про повідомлення нею стороннім особам своїх особистих даних.
Факт негайного повідомлення банку за телефоном 3700 про крадіжку в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3 , яка в момент злочину знаходилася поруч на робочому місці.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_1 у виникненні заборгованості.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 13 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписані нею заява разом з Умовами та Правилами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становлять договір про надання банківських послуг.
ПАТ КБ «Приватбанк» умови кредитного договору виконало і надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується анкетою-заявою від 13 листопада 2007 року.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, однак відповідач своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 12 633,30 грн.
У ОСОБА_1 07 березня 2017 року під час перебування її на роботі був викрадений гаманець із банківськими картками ПАТ КБ «Приватбанк», що змусило її звернутися із заявою до Конотопського відділу поліції Головного управління національної поліції в Сумській області, за результатами якої відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200080000495 за частиною першою статті 185 КК України. Проводиться досудове розслідування щодо встановлення особи, яка вчинила вказаний злочин, та місцезнаходження викраденого майна.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона працює з відповідачем ОСОБА_1 у приміщенні офісу «Селянська випічка» і 07 березня 2016 року знаходилася поряд з нею на своєму робочому місці. ОСОБА_1 о 13 годині побачила, що на її мобільний телефон почали надходити СМС-повідомлення; прочитавши зміст повідомлень, вона здивовано викрикнула, що не розуміє, хто користується її карткою, і показала їй зміст повідомлень, з якого вони зрозуміли, що ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив ОСОБА_1 як власника карткового рахунка про те, що з її рахунка були спроби списати кошти. Вона порекомендувала ОСОБА_1 , щоб та зателефонувала на довідкову 3700 і заблокувала картку. ОСОБА_1 почала телефонувати, лінія 3700 була зайнята, але ОСОБА_1 безперервно телефонувала, однак їй не вдавалося додзвонитися, і в цей час вона отримала ще декілька повідомлень, про те, що списані гроші; які суми списані, свідок уже не пам`ятає. Поки ОСОБА_4 читала текст СМС-повідомлень, вона особисто також почала телефонувати на довідкову 3700, щоб зв`язатися з оператором і повідомити про те, що з картки її знайомої невідомо хто намагається списати кошти, однак зв`язатися з оператором вона також не змогла, хоча телефонувала безперервно. У цей час ОСОБА_4 виявила, що зникла її сумка, в якій були її гаманець і банківські картки. З приводу виявлення вказаної обставини вони викликали представника міліції, ОСОБА_1 зробила заяву про викрадення в неї сумки з документами, у тому числі і карток ПАТ КБ «Приватбанк», від них відібрали пояснення.
За заявою ОСОБА_1 замість втраченої картки їй було перевипущено нову картку. На її звернення про зарахування на нову картку грошових коштів, які списані, банк відмовив.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах , установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18).
Вирішуючи спір, апеляційний суд, погодившись з висновком суду першої інстанції, наведених норм матеріального права не врахував, не перевірив достовірність зазначеної відповідачем інформації щодо невідкладного повідомлення позивача про факт несанкціонованого списання коштів з її рахунка, від встановлення яких залежить правильне вирішення справи.
Відповідно до статтей 32.1, 32.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Суд апеляційної інстанції наведених обставин не перевірив та дійшов передчасного висновку про відмову в позові.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 212 ЦПК України 2004 року).
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Апеляційний суд на зазначені вище вимоги закону уваги не звернув, не встановив та не перевірив, чи відповідач негайно повідомила позивача про несанкціоноване списання з її рахунка третіми особами кредитних коштів, а позивач, у свою чергу, чи вжив усі передбачені Законом дії для запобігання списанню цих коштів з рахунка відповідача, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Наявність кримінального провадження не може свідчити, з огляду на презумпцію невинуватості, про вчинення злочину стосовно ОСОБА_1 до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання і виконання Умов та Правил у разі настання певних обставин, передбачених ними.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги, що позивач посилається на обов`язок відповідача повідомити банківську установу про операцію, яка не здійснювалася та не була ініційована користувачем картки, що закріплений у пунктах Умов та Правил, хоча наявні у матеріалах справи Умови та Правила не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними.
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив зібрані у справі докази, тому оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд бере до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про її передання на новий розгляд, щоб повно, всебічно та об`єктивно дослідити та встановити фактичні обставини, що мають важливе значення для її правильного вирішення.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 листопада 2017 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко