Постанова
Іменем України
06 червня 2018 року
м. Київ
справа № 211/3113/16-ц
провадження № 61-299св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство-фірма «Асоль»
представники відповідача: Хоменко Яна Іванівна, Мораренко Сергій Вікторович,
третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства-фірми «Асоль» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року у складі судді Бардіна О. С. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства-фірми «Асоль» (далі - ППФ «Асоль»), третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та захист прав споживачів.
Позовна заява мотивована тим, що 26 грудня 2014 року між ним та ППФ «Асоль» укладено договір № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру в будинку за адресою: АДРЕСА_1. 02 грудня 2016 року між ним та відповідачем підписано акт приймання-передачі майнових прав та акт приймання-передачі квартири, а також додаткову угоду, за якою строк введення будинку до експлуатації та передача йому квартири повинна була відбутися в четвертому кварталі 2015 року. Вважав, що його права як споживача порушені відповідачем у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання за укладеним договором.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення виконання зобов'язання за період з 31 грудня 2015 року по 02 грудня 2016 року у розмірі 21 817 грн 80 коп., завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та судові витрати.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ППФ «Асоль» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов'язання у сумі 21 817 грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 318 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач виконав умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, вчасно сплативши обумовлену суму коштів, а відповідач порушив свої зобов'язання за укладеним договором в частині вчасної передачі готової квартири, а тому має сплатити пеню у розмірі 3% річних за період затримки виконання зобов'язання, передбаченої положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, суд не вбачав підстав для стягнення моральної шкоди, вважаючи таку вимогу позивача не доведеною.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу ППФ «Асоль» відхилено. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, оскільки відповідач виконав зобов'язання за договором сторін від 26 грудня 2014 року лише 02 грудня 2016 року, у той час як у додатковій угоді від 02 грудня 2016 року сторони визначили строк його виконання - 4 квартал 2015 року, тому має місце прострочення виконання зобов'язання, за яке наступають наслідки, передбачені положенням частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді стягнення пені у розмірі 3 % річних вартості роботи (послуги).
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ППФ «Асоль» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не враховано, що ним виконані умови договору від 26 грудня 2014 року без порушення строку, оскільки будинок було введено до експлуатації раніше планового строку (4 квартал 2015 року) та квартиру передано позивачеві за першою його вимогою. Вважає, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів» та, посилаючись на норми, що регулюють правовідносини за договором підряду, вказує на відмову ОСОБА_1 від будь-яких претензій до ППФ «Асоль». Крім того, судами не було взято до уваги, що ОСОБА_1 відмовився від підписання акту прийому-передачі квартири 23 травня 2016 року, тому затримка виконання зобов'язання сталася з вини останнього.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 26 грудня 2014 року між ППФ «Асоль», як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, було укладено договір № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з розділом 1 договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 за своєю правовою суттю цей договір являється договором купівлі-продажу майнових прав. Об'єкт нерухомості - житловий будинок, що будується, за адресою АДРЕСА_1. Квартира - квартира № 59 в об'єкті будівництва з наступними технічними характеристиками: кімнат: 1, поверх: 14, секція: 1, площа: 52,7 кв. м Об'єкт купівлі-продажу - майнове право покупця на квартиру, яка буде використовуватись покупцем як місце проживання. Право власності на квартиру, як на об'єкт нерухомості, виникає у покупця з моменту державної реєстрації у відповідності з встановленим цивільним законодавством України порядком після введення об'єкта будівництва до експлуатації.
Пунктом 2.1. договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 сторони погодили, що продавець зобов'язується виконати комплекс робіт з будівництва та введення до експлуатації об'єкту будівництва і передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу з подальшою передачею в натурі квартири покупцеві після здачі об'єкту будівництва до експлуатації. Покупець зобов'язується сплатити продавцю договірну ціну об'єкту купівлі-продажу та прийняти квартиру на умовах цього договору. До моменту реєстрації покупцем права власності на квартиру, як на нерухомість, покупець немає права розпоряджатися квартирою як нерухомістю.
Згідно з пунктом 2.2. договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 плановий строк вводу об'єкта будівництва до експлуатації та передачі продавцем об'єкта купівлі-продажу покупцеві згідно акту прийому-передачі: 2 квартал 2015 року.
Після закінчення будівельно-монтажних робіт та підписання акту державної комісії про прийняття закінченого будівництва об'єкта будівництва до експлуатації, за умови повної оплати покупцем загальної вартості об'єкту купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати покупцеві вільний від прав та зобов'язань перед третіми особами об'єкт купівлі-продажу згідно акту прийому-передачі, а покупець зобов'язується прийняти даний об'єкт купівлі-продажу шляхом підписання акту приймання-передачі (п. 5.1. договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1).
На виконання пунктів 3.1. та 3.2. договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 позивачем на рахунок відповідача було перераховано суму 727 260 грн, що підтверджується довідкою ППФ «Асоль».
Будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, було введено до експлуатації 19 серпня 2015 року згідно акту готовності об'єкту до експлуатації 6-ти секційного 16-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями магазинів, кафе, паркінгу, РП-ТП та низьковольтних кабельних мереж за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить також сертифікат відповідності від 31 серпня 2015 року.
02 грудня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 від 26 грудня 2014 року .
Згідно із зазначеною угодою сторони дійшли згоди викласти термін «Квартира» в договорі у наступній редакції: квартира - квартира № 66 в об'єкті будівництва з наступними технічними характеристиками: кімнат: 1, поверх: 14, площа: 52,4 кв. м. Викласти підпункт 2.2. договору у наступній редакції: «Плановий строк вводу об'єкта будівництва до експлуатації та передачі продавцем об'єкта купівлі-продажу покупцеві згідно акту приймання-передачі: 4 квартал 2015 року».
02 грудня 2016 року між ППФ «Асоль» та ОСОБА_1 було підписано акт приймання-передачі майнових прав на квартиру № 66 та акт прийому-передачі квартири № 66, відповідно до яких ППФ «Асоль» передало, а ОСОБА_1 прийняв майнові права вартістю 727 260 грн, у тому числі 121 210 грн ПДВ, на квартиру № 66 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За умовами частини третьої статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частинами першою та третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
У пункті 4.1.1. договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 сторони погодили, що продавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт з будівництва об'єкту будівництва і повного комплексу дій по вводу до експлуатації в строки, передбачені пунктом 2.2. даного договору.
Відповідно до пункту 6.1. договір № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 вступає у силу з моменту підписання та припиняє дію з моменту виконання всіх зобов'язань по договору сторонами.
Таким чином, враховуючи наведені умови договору між сторонами від 26 грудня 2014 року, з урахуванням умов додаткової угоди від 02 грудня 2016 року, убачається, що сторони обумовили зобов'язання відповідача саме щодо введення будинку до експлуатації не пізніше закінчення 4 квартал 2015 року. Чітко встановленого строку передачі продавцем майнових прав на квартиру у будинку покупцеві сторони у договорі не обумовили.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки згідно з актом готовності об'єкту до експлуатації будинок за адресою: АДРЕСА_1 було введено до експлуатації 19 серпня 2015 року, тобто до встановленого договором строку, то ППФ «Асоль» не порушила своїх зобов'язань за договором та відсутні підстави для стягнення з неї пені, передбаченої положенням частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, 23 травня 2016 року ППФ «Асоль» пропонувала ОСОБА_1 отримати майнові права на квартиру та квартиру в натурі, проте останній відмовився, що не заперечується сторонами, тому згідно з частиною першою статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає доказуванню.
Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року неправильно визначилися із тим, коли саме у ППФ «Асоль» виникло зобов'язання перед ОСОБА_1 щодо передачі майнових прав на квартиру, не звернули уваги на умови, згідно з якими у відповідача був обов'язок до 4 кварталу 2015 року саме ввести будинок до експлуатації та, помилково ототожнивши строк введення до експлуатації зі строком виконання договору в цілому, дійшли невірних висновків щодо порушення відповідачем строку виконання зобов'язань.
Також судами не було взято до уваги, що в актах приймання-передачі майнових прав на квартиру № 66 та приймання-передачі квартири № 66 від 02 грудня 2016 року, які були беззастережно підписані ОСОБА_1 та директором ППФ «Асоль» - Херсонським Б.М., сторони підтвердили, що не мають претензій, у тому числі фінансових, один до одного по договору № 368 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у житловому будинку, що будується, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 58, 61).
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом з тим позивач звернувся до суду як споживач, а в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства-фірми «Асоль» задовольнити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми «Асоль», третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та захист прав споживачів відмовити.
Судові витрати, понесені приватним підприємством-фірмою «Асоль» за подання апеляційної скарги у розмірі 1 414 (тисячу чотириста чотирнадцять) грн 60 коп. та касаційної скарги у розмірі 1 581 (тисячу п'ятсот вісімдесят одна) грн 60 коп., компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
Ю.В. Черняк