1. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:
додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;
організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;
працевлаштування визначеної місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад кількості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
2. Підприємствам, установам і організаціям, що активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення в регіоні (шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачуваних громадських робіт або використання понад встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці), відповідно до законодавства України надаються пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на роботу додаткової кількості працівників.
3. Підприємства, установи і організації в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які були раніше ними заявлені, відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення.
4. Підприємства, установи і організації, організації незалежно від форм власності, повинні зареєструватися форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники зборів збору до Фонду загальнообов'язкового державного фонду сприяння зайнятості населення, соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі надавати їм інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) (вакансій) та дані про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників згідно з формами державної статистичної звітності та первинного обліку, затвердженими Державним комітетом статистики України. у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, неподання статистичних порушення порядку подання адміністративних даних або подання їх недостовірними чи із запізненням тягнуть тягне за собою накладення на службових осіб штрафу у розмірі, передбаченому законодавством України.відповідальність, передбачену законодавством. ( Пункт 4 статті 20 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002 )
5. При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
6. Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1993-XII ( 1993-12 ) від 18.12.91, N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92, в редакції Закону N 665/97-ВР ( 665/97-ВР ) від 21.11.97 )