1. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи сприяють проведенню державної політики зайнятості на основі:
додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;
організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;
працевлаштування визначеної місцевою Радою державною адміністрацією, виконавчим комітетом відповідної Рад народних депутатів кількості осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
( Пункт 2 статті 20 виключено на підставі Закону N 1993-XII ( 1993-12 ) від 18.12.91 )
2. Підприємствам, установам і організаціям, що використовують активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення в регіоні (шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачуваних громадських робіт або використання понад встановлену квоту працю праці осіб, які потребують соціального захисту і нездатні не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, праці) відповідно до законодавства Української РСР України надаються пільги по податках щодо податків та інших платежах у бюджет, платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на роботу цих категорій громадян.додаткової кількості працівників. ( Пункт 2 статті 20 в редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
3. Підприємства, установи і організації, розташовані на території регіону, незалежно від відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) і у триденний десятиденний строк - про всіх прийнятих і звільнених працівників. ( Пункт 3 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
4. При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підприємства, установи, організації в письмовій формі повідомляють про це державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, не пізніш як за два місяці до вивільнення, а при реорганізації, перепрофілюванні та ліквідації підприємств, установ, організацій - за 6 місяців.
4. При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форм власності повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державній службі зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці. ( Частина перша пункту 4 статті 20 в редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються у державний фонд сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників. ( Частина друга пункту 4 статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
5. Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством Української РСР.України.