1. Підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи сприяють проведенню державної політики зайнятості на основі:
додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;
організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;
працевлаштування визначеної місцевою Радою народних депутатів кількості осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
2. Підприємства, установи і організації зобов'язані створювати відповідно до рішень місцевих Рад народних депутатів спеціалізовані робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У разі невиконання цієї вимоги або відмови створювати робочі місця для інвалідів підприємства, установи і організації відраховують цільовим призначенням кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце. Зазначені кошти спрямовуються у державний фонд сприяння зайнятості населення для організації працевлаштування інвалідів.
Ліквідація робочих місць для інвалідів провадиться тільки за погодженням з місцевими Радами народних депутатів.
Витрати підприємств, установ і організацій на створення додаткових робочих місць для інвалідів понад встановлену квоту, а також на підготовку і перепідготовку осіб зазначеної категорії компенсуються за рахунок установлення пільг при оподаткуванні прибутку та коштів державного фонду сприяння зайнятості відповідно до укладених договорів.
3. Підприємствам, установам і організаціям, що використовують понад встановлену квоту працю осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, відповідно до законодавства Української РСР надаються пільги по податках та інших платежах у бюджет, які частково або повністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на роботу цих категорій громадян.
4. Підприємства, установи і організації, розташовані на території регіону, незалежно від відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) і у триденний строк - про всіх прийнятих і звільнених працівників.
5. При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підприємства, установи, організації в письмовій формі повідомляють про це державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, не пізніш як за два місяці до вивільнення, а при реорганізації, перепрофілюванні та ліквідації підприємств, установ, організацій - за 6 місяців.
У разі неподання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються у державний фонд сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
6. Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством Української РСР.