1. Для забезпечення безперешкодної торгівлі між Договірними сторонами та полегшення виявлення будь-яких невідповідностей чи порушень, митні органи відповідних країн повинні, за запитом, або коли вони вважають, що це було б в інтересах іншої Договірної сторони, за власною ініціативою надавати одна одній всю наявну інформацію (у тому числі адміністративні протоколи та висновки), що становить інтерес для належної імплементації цієї Конвенції.
2. Якщо країна, яка отримує запит, вважає, що надання допомоги може завдати шкоди її безпеці, громадському порядку ( ordre public ) чи іншим суттєвим інтересам або призведе до порушення промислової, комерційної або професійної таємниці, вона може утриматися або повністю чи частково відмовитися від надання допомоги.
3. У разі утримання або відмови у наданні допомоги необхідно невідкладно повідомити країні, яка направила запит, про таке рішення та його підстави.
4. Якщо митний орган країни звертається із запитом про допомогу, яку він не зміг би надати на запит, він повинен звернути увагу на цей факт у своєму запиті. Виконання такого запиту здійснюється на розсуд митного органу, який отримав такий запит.
5. Інформацію, отриману відповідно до параграфа 1, необхідно використовувати виключно для цілей цієї Конвенції, і країна-отримувач повинна надати їй такий самий захист, як і інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може бути використана для інших цілей лише за наявності письмової згоди митного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.
Спільний комітет