1. Для забезпечення безперешкодної торгівлі між Договірними сторонами та полегшення виявлення будь-яких невідповідностей чи порушень, митні органи відповідних країн повинні, за запитом, або коли вони вважають, що це було б в інтересах іншої Договірної сторони, за власною ініціативою надавати один одному всю наявну інформацію (у тому числі адміністративні протоколи та висновки), що становить інтерес для належної імплементації цієї Конвенції.
2. Якщо запитувана країна вважає, що надання допомоги може завдати шкоди її безпеці, громадському порядку (ordre public) чи іншим істотним інтересам або призведе до порушення промислової, комерційної або професійної таємниці, вона може утриматися або повністю чи частково відмовитися від надання допомоги.
3. У разі утримання або відмови у наданні допомоги необхідно невідкладно повідомити країні, яка направила запит, про таке рішення та його підстави.
4. Якщо митний орган країни звертається із запитом про допомогу, яку він не зміг би надати за запитом, він зазначає цей факт у своєму запиті. Задоволення такого запиту здійснюється на розсуд митного органу, який отримав такий запит.
5. Інформація, отримана відповідно до параграфа 1, використовується виключно для цілей цієї Конвенції, а країна, що її отримує, забезпечує їй такий самий захист, який надається інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може використовуватися для інших цілей тільки за наявності письмової згоди митного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.
Спільний комітет