Строк давності
Параграф 1. Строк давності позовів, які грунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності складає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується:
a) виплати накладної плати, стягнутої перевізником з одержувача;
b) виплати виручки від здійсненого перевізником продажу вантажу;
c) збитку, що виник внаслідок дії або недогляду, скоєного або з наміром спричинити такий збиток, або з легковажності і з розумінням того, що такий збиток, ймовірно, буде завдано;
d) одного з договорів перевезення, що діяли до перевідправлення, у випадку, передбаченому статтею 28.
Параграф 2. Строк давності починається:
a) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки;
b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу;
c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови.
День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.
Параграф 3. При пред'явленні рекламації в письмовому вигляді згідно зі статтею 43 відлік строку давності призупиняється до дня, коли перевізник відхиляє рекламацію з письмовим засвідченням і повертає додані до неї документи. Якщо рекламація допускається частково, то відлік строку давності стосовно спірної частини рекламації починається знову. Особа, що посилається на факт подання рекламації або на факт письмової відповіді і повернення документів, несе тягар доведення стосовно цього факту, на який вона посилається. Подальші рекламації, що стосуються тієї самої претензії, не призупиняють відліку позовної давності.
Параграф 4. Позови, що втратили силу за давністю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.
Параграф 5. Крім того, для призупинення і переривання відліку строку давності діє національне законодавство.
Стосунки між перевізниками