Відповідальність у залізнично-морському сполученні
1. При залізнично-морських перевезеннях лініями і шляхами, зазначеними у параграфі 2 статті 2 Конвенції, кожна держава може, вимагаючи внесення відповідного запису до списку ліній і шляхів, що підпорядковуються Єдиним правилам, доповнити підстави для звільнення від відповідальності згідно зі статтею 36 сукупністю нижченаведених причин.
Перевізник може посилатися на ці причини тільки в тому разі, якщо він доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки вантажу сталися під час перевезення морем від моменту навантаження на борт судна до розвантаження із судна.
Причинами звільнення від відповідальності є:
a) дії, недбалість або недогляд капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника при навігації або управлінні судном;
b) непридатність судна до мореплавства, якщо перевізник доведе, що вона не є наслідком недостатньої дбайливості з його боку про утримання судна придатним до мореплавства, про спорядження належною командою, обладнанням і запасами, або також про забезпечення придатності і безпечності всіх призначених для завантаження частин судна для прийому, перевезення і збереження вантажу;
c) пожежа, якщо перевізник доведе, що вона не сталася внаслідок його дії або з його вини, а також не внаслідок дії або з вини капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника;
d) ризики, небезпеки або нещасні випадки на морі та в інших судноплавних водах;
e) порятунок або спроба порятунку життя або майна на морі;
f) завантаження на палубі судна, якщо вантаж завантажений на палубу за згодою відправника, вираженою в накладній, і вантаж не перевозиться у вагоні.
Вищенаведені причини звільнення від відповідальності не скасовують і жодним чином не обмежують загальні зобов'язання перевізника, особливо його обов'язок дбати належним чином про утримання судна придатним до мореплавства, про спорядження належною командою, обладнанням і запасами або також про забезпечення придатності і безпечності всіх призначених для завантаження частин судна для прийому, перевезення і збереження вантажу.
Навіть якщо перевізник посилається на вищеназвані причини для обгрунтування звільнення від відповідальності, він, однак, несе відповідальність, якщо правомочна особа доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з такої вини перевізника, капітана, команди судна, лоцмана або працівників перевізника, яка не передбачена в пункті a).
2. Якщо один і той самий морський маршрут обслуговується кількома підприємствами, включеними до списку, згаданого у статтях 3 і 10 Конвенції, режим відповідальності, що застосовується для цього маршруту, має бути однаковим для всіх цих підприємств.
Крім того, якщо ці підприємства включені до списку за бажанням кількох держав, то необхідна попередня угода між цими державами про прийняття такого режиму.
3. Заходи, вжиті відповідно до цієї статті, повинні бути доведені до відома Центрального бюро. Вони набувають чинності через тридцять днів від дня направлення Центральним бюро повідомлення про них іншим державам.
Ці заходи не поширюються на вантажі, що вже знаходяться в дорозі.