Розділ V. Здійснення прав
§ 2. Після набуття чинності Додатками, прийнятими Комісією технічних експертів згідно зі статтею 8, параграфом 3, ці Єдині правила, а також технічні стандарти і єдині технічні приписи, що містяться в цих Додатках, превалюють в державах-учасницях над технічними положеннями:
§ 3. Параграфи 1 і 2, а також зазначені нижче статті застосовуються за аналогією до технічного допуску іншого залізничного обладнання і до елементів конструкції або залізничних транспортних засобів чи іншого залізничного обладнання
§ 2. Це положення не заважає виконанню положень статті 10
§ 2. Інстанції, зазначені в параграфі 1, можуть передавати визнаним у цій галузі організаціям компетенцію надавати технічний допуск за умови забезпечення ними контролю. Передача компетенції по наданню технічного допуску одному підприємству залізничного перевезення з виключенням інших з цієї компетенції не дозволяється. Крім того, передача компетенції керуючому інфраструктурою, що прямо чи непрямо бере участь у виготовленні залізничного обладнання, забороняється
§ 4. Якщо держава-учасниця згідно з параграфом 2 або 3 має намір допустити залізничний транспортний засіб, вона повинна негайно проінформувати про це Генерального секретаря Організації. Генеральний секретар повідомляє цю інформацію решті держав-учасниць. В місячний строк після отримання інформації Генерального секретаря держава-учасниця може вимагати скликання Комісії технічних експертів, для того, щоб вона перевірила дотримання умов застосування параграфів 2 або 3. Комісія приймає рішення із цього питання в три
§ 3. Продовжують діяти зобов'язання держав-членів, що випливають для них з Європейської угоди про міжнародні магістральні залізничні лінії (СМЖЛ) від 31 травня 1985 року і Європейської угоди про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об'єкти (СЛКП) від 1 лютого 1991 року ( 994_054 ), учасниками яких вони також є
§ 2. Підприємства або адміністрації, що керують в державах-учасницях призначеною і придатною для експлуатації в міжнародному сполученні інфраструктурою, зокрема системи безпеки руху і регулювання, повинні дотримуватись технічних приписів, наведених в Додатках до Єдиних правил АПТУ, і постійно їх використовувати при конструкції або управлінні цією інфраструктурою
§ 11. За відсутності положень в цих Єдиних правилах процедура технічного допуску регулюється національним законодавством держави-члена, якій представлена вимога про технічний допуск
§ 4. Свідоцтва повинні бути надруковані мінімум двома мовами, принаймні одна з яких повинна бути робочою мовою Організації
§ 2. За аналогією застосовується стаття 35, параграфи 1 і 3 - 5 Конвенції
§ 5. Дані, до яких мають доступ правомочні особи, зазначені в параграфі 4, а також умови цього доступу визначені в Додатку до цих Єдиних правил. Цей Додаток є невід'ємною частиною цих Єдиних правил. Його зміст визначається Ревізійною комісією згідно з процедурою, передбаченою статтями 16, 17 і 33, параграфом 4, Конвенції
§ 3. За аналогією застосовується стаття 35, параграфи 1 і 3 - 5, Конвенції
§ 4. Компетентні інстанції держав-членів інформують Організацію про причини серйозних нещасних випадків і пошкоджень в міжнародному сполученні. Комісія технічних експертів на прохання держави-члена може розглянути причини серйозних нещасних випадків і пошкоджень в міжнародному сполученні з метою можливої зміни приписів щодо конструкції і експлуатації для залізничних транспортних засобів і іншого обладнання, що містяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ
§ 2. Наслідки цивільного й кримінального права, що випливають з недотримання цих Єдиних правил і приписів Додатків до Єдиних правил АПТУ, регулюються національним законодавством держави-члена, в якій керуючий інфраструктурою має свою штаб-квартиру, зокрема колізійні норми
Розділ III. Відповідальність
§ 2. Те саме стосується будь-яких претензій стосовно службового персоналу, за який керуючий або перевізник несе відповідальність згідно зі статтею 18
Розділ IV. Претензії службового персоналу
§ 2. Якщо сторони не домовилися про інше, то компетентним судом є суд держави-члена, в якій керуючий має своє основне місце знаходження
Розділ III. Відповідальність
§ 3. Припущення згідно з параграфом 2 не має сили у передбаченому статтею 23, параграфом 3, пункт "a" випадку при втраті в надзвичайно великих розмірах або втраті цілих місць вантажу
§ 6. Ця стаття не обмежує права на позов, що може виникнути у перевізника до фактичного перевізника і навпаки
§ 3. Також це припущення застосовується тоді, коли договір перевезення, що діяв до перевідправлення, був укладений на підставі подібної міжнародної угоди про прямі міжнародні залізничні перевезення і ця угода містить таке саме юридичне передбачення на користь відправок, зроблених відповідно до вимог цих Єдиних правил
§ 4. За відсутності вимоги, передбаченої в параграфі 2, або вказівок протягом строку, визначеного у параграфі 3, або у випадку, коли вантаж виявлено після закінчення одного року від часу виплати відшкодування, залізниця розпоряджається вантажем відповідно до законів і норм держави, що має юрисдикцію над нею
§ 4. Крім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення вантажу, сплачені митні збори і інші суми, витрачені на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизних зборів на вантажі, що перевозяться в режимі тимчасової відміни цих зборів
§ 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 і 25
§ 4. Крім того, залізниця повинна повернути у визначеному в параграфі 1 відношенні витрати, які передбачені в статті 30, параграф 4
§ 6. Якщо згідно зі статтею 16, параграфом 1 строк доставки був встановлений на підставі домовленості, то у цій домовленості можуть бути передбачені інші способи відшкодування, що відрізняються від тих, що вказані в параграфі 1. Якщо у цьому випадку будуть прострочені строки доставки згідно зі статтею 16, параграфами 2 - 4, то правомочна особа може вимагати або відшкодування, передбаченого вказаною вище домовленістю, або відшкодування, передбаченого в параграфах 1 - 5
§ 3. Якщо правомочна особа не надає залізниці протягом визначеного їй відповідного строку необхідні документи, для остаточного врегулювання претензії, то нарахування відсотків припиняється від закінчення цього встановленого строку й до фактичної передачі таких документів
§ 5. Заходи, вжиті відповідно параграфів 1 і 4, повинні бути доведені до відома Генерального секретаря. Вони набувають сили не раніше, аніж через 30 днів з дня направлення Генеральним секретарем повідомлення про них на адресу інших держав-членів. Ці заходи не розповсюджуються на відправки, що знаходяться в дорозі
Розділ IV. Здійснення прав
§ 3. Якщо правомочна особа не визнає констатації викладені в акті, то вона може вимагати, щоб стан і вагу вантажу, а також причину і розмір збитків було зафіксовано експертом, призначеним заінтересованими сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами і нормами держави, в якій відбувається встановлення збитків або шкоди
§ 6. При остаточному вирішенні питання про рекламацію перевізник може вимагати пред'явлення оригіналів накладної, дубліката накладної або документа, що свідчить про накладні платежі, щоб зробити на них помітку про остаточне врегулювання цієї рекламації
§ 6. Одержувач при пред'явленні позову повинен подати накладну, якщо її було йому передано
§ 7. Якщо у позивача є вибір поміж кількома перевізниками, то він втрачає своє право вибору, якщо позов пред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли у позивача є вибір поміж одним або кількома перевізниками і фактичним перевізником
§ 2. Якщо позов, що грунтується на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно з параграфом 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рішення, то жодний новий позов з цього самого питання між тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду, якому був пред'явлений первісний позов, не може бути виконано в державі, в якій пред'явлено новий позов
§ 3. Якщо вантаж було перевідправлено згідно зі статтею 28, то позови у випадку часткової втрати або пошкодження, що грунтуються на одному з попередніх договорів перевезення, втрачають силу, так, неначе йдеться про один з договорів перевезення
Розділ V. Стосунки між перевізниками
§ 2. Стаття 12 застосовується також до стосунків між подальшими перевізниками
§ 2. У випадку неможливості оплати одним з цих перевізників, належна йому доля, але не виплачена ним, розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь в перевезенні, пропорційно частини вартості перевезення, що належить кожному з них
§ 6. Процедура пред'явлення регресійної вимоги на відшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа
Розділ V. Відповідальність пасажира
Розділ VI. Здійснення права на претензії
§ 3. Якщо правомочна особа не визнає констатації в акті, то вона може вимагати, щоб стан предмета або транспортного засобу, а також причина і розмір збитків були зафіксовані експертом, призначеним заінтересованими сторонами або судом. Ця процедура керується законами і настановами держави, в якій мала місце констатація
§ 3. Документи, які правомочна особа вважає доцільним додати до рекламації, надаються в оригіналі або в копії, якщо того вимагає перевізник - належним чином засвідчені. При остаточному врегулюванні рекламації перевізник може зажадати повернення проїзного документа, багажної квитанції і транспортної накладної
§ 7. Якщо у позивача є вибір поміж кількома перевізниками, то він втрачає своє право вибору, якщо позов пред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли у позивача є вибір поміж одним або кількома перевізниками і фактичним перевізником
§ 2. Якщо позов, заснований на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно з параграфом 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рішення, то жодний новий позов із цього самого питання між тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду, якому був пред'явлений первісний позов, не може бути приведено у виконання в державі, в якій пред'явлено новий позов
§ 2. Проте позов не втрачає сили, якщо:
§ 2. Проте позов не втрачає сили:
Розділ VII. Взаємовідносини перевізників
§ 2. Стаття 6, параграф 3, стаття 16, параграф 3 і стаття 25 застосовуються також щодо відносин між кількома перевізниками
§ 2. У випадку неможливості оплати одним з цих перевізників доля, що належить йому, але не виплачена ним, розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь в перевезенні, пропорційно частині вартості перевезення, що належить кожному з них
§ 6. Процедура подання регресійної вимоги на відшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа