Процедура пред'явлення регресійної вимоги
Параграф 1. Обгрунтованість оплати, здійсненої перевізником, що пред'являє регресійну вимогу, передбачена статтею 62, не може заперечуватись перевізником, проти якого була пред'явлена регресійна вимога, якщо відшкодування було встановлене в судовому порядку, і якщо цей останній перевізник був належним чином викликаний до суду для участі в судовому розгляді. Суддя, котрому був представлений основний позов, встановлює строки, необхідні для повідомлення про виклик до суду і для участі в судовому розгляді.
Параграф 2. Перевізник, що пред'являє свою регресійну вимогу, повинен надавати її в одному й тому самому позові до всіх перевізників, з якими він не дійшов мирової угоди; інакше право регресійної вимоги щодо не притягнутих до суду перевізників припиняється.
Параграф 3. Суддя в одній і тій самій судовій постанові повинен прийняти рішення про всі регресійні вимоги, що йому подані.
Параграф 4. Перевізник, що бажає скористатися своїм правом регресійної вимоги, може надавати її в суд держави, на території якої один з перевізників, що приймали участь в перевезенні, має своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення.
Параграф 5. Якщо регресійна вимога висувається стосовно кількох перевізників, то перевізник-позивач має право вибору серед компетентних судів, згідно з параграфом 4, суду, в який він і подає свою регресійну вимогу.
Параграф 6. Процедура подання регресійної вимоги на відшкодування не може включатися до процедури відшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа.