Координація адміністративних заходів в межах районів басейну річок
Координація адміністративних механізмів у межах районів річкових басейнів
1. Держави-члени визначають окремі басейни річок, що знаходяться в межах їх національної території, і для цілей Директиви приписують їх до окремих районів басейнів річок. Малі басейни річок можуть об'єднуватися з більшими басейнами річок або приєднуватися до сусідніх малих басейнів з метою формування окремих районів басейнів річок там, де це є доцільним.
1. Держави-члени повинні визначити індивідуальні річкові басейни, розташовані у межах їхніх національних територій, та, для цілей цієї Директиви, відносити їх до індивідуальних районів річкових басейнів. У відповідних випадках малі річкові басейни можуть бути поєднані з більшими річковими басейнами або з сусідніми малими басейнами для утворення індивідуальних районів річкових басейнів. Якщо підземні води не повністю належать до окремого річкового басейну, такі підземні води необхідно визначати та відносити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну. Прибережні води необхідно визначити та призначити до найближчого або найбільш відповідного району річкового басейну або кількох таких районів.
Якщо ґрунтові води не відносяться повністю до меж окремого басейну ріки, вони ідентифікуються і приписуються до найближчого чи найбільш доречного у даному разі району басейну ріки. Прибережні води ідентифікуються і приписуються до найближчого або найбільш доречного району або районів басейну ріки.
2. Держави-члени повинні забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах кожного району річкового басейну, розташованого у межах їхніх територій.
2. Держави-члени вживають відповідні адміністративні заходи, включаючи визначення відповідних компетентних органів влади, для застосування положень цієї Директиви в межах кожного району басейну ріки, що знаходиться на їх території.
3. Держави-члени повинні забезпечити віднесення річкових басейнів, що охоплюють територію більш ніж однієї держави-члена, до міжнародних районів річкових басейнів. На вимогу залучених держав-членів Комісія повинна сприяти віднесенню річкових басейнів до таких міжнародних районів річкових басейнів.
3. Держави-члени забезпечують, щоб басейн ріки, який покриває територію більш ніж однієї держави-члена, приписувався до міжнародного району басейну ріки. За запитом зацікавлених держав-членів, Комісія має діяти з метою полегшення приписування до таких міжнародних районів басейнів річок.
Кожна держава-член повинна забезпечувати належні адміністративні механізми, включно з визначенням відповідного компетентного органу, для застосування правил цієї Директиви у межах частини будь-якого міжнародного району річкового басейну, розташованого на її території.
Кожна держава-член вживає відповідних адміністративних заходів, включаючи визначення відповідних компетентних органів влади, для застосування положень цієї Директиви в межах частини будь-якого міжнародного басейну річки, що знаходиться в межах її території.
4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб вимоги цієї Директиви стосовно досягнення екологічних цілей, встановлених відповідно до статті 4, та особливо всі програми заходів були скоординовані для всього району річкового басейну. Стосовно міжнародних районів річкових басейнів відповідні держави-члени повинні спільно забезпечувати таку координацію та можуть із цією метою використовувати існуючі структури, передбачені міжнародними угодами. На запит залучених держав-членів, Комісія повинна вживати заходів для сприяння запровадженню програм заходів.
4. Держави-члени дбають про те, щоб вимоги цієї Директиви для досягнення цілей стосовно довкілля, встановлені відповідно до статті 4, і, зокрема, всі програми заходів, координувалися стосовно району басейну ріки в цілому. Для міжнародних районів басейну ріки зацікавлені держави-члени разом забезпечують цю координацію і можуть, з цією метою, використовувати існуючі структури, що походять з міжнародних угод. За запитом держав-членів, що мають відношення до справи, Комісія діє у напрямі полегшення заснування програми заходів.
5. Якщо район річкового басейну виходить за межі території Співтовариства, відповідна держава-член або відповідні держави-члени повинні докладати зусиль для встановлення належної координації із відповідними державами, що не є державами-членами, з метою досягнення цілей цієї Директиви в усьому районі річкового басейну. Держави-члени повинні забезпечувати застосування правил цієї Директиви у межах їхніх територій.
5. Там, де район басейну ріки простягається за межі території Співтовариства, зацікавлена держава-член або держави-члени докладають зусиль, щоб налагодити належну координацію з відповідними державами, що не є державами-членами, для досягнення цілей цієї Директиви у всьому районі басейну ріки. Держави-члени забезпечують виконання положень цієї Директиви в межах їх території.
6. Держави-члени можуть визначити існуючу національну або міжнародну організацію як компетентний орган для цілей цієї Директиви.
6. Держави-члени можуть визнати існуючий національний чи інтернаціональний орган у якості компетентної влади для цілей цієї Директиви.
7. Держави-члени повинні визначити компетентний орган до дати, зазначеної у статті 24.
7. Держави-члени визнають владу компетентною до дати, зазначеної у статті 24.
8. Держави-члени повинні надати Комісії перелік своїх компетентних органів та компетентних органів усіх міжнародних організацій, до яких вони належать, не пізніше ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 24. Стосовно кожного компетентного органу необхідно надати інформацію, визначену в додатку I.
8. Держави-члени надають Комісії перелік своїх компетентних органів влади і компетентних органів влади всіх міжнародних органів, у яких вони беруть участь, не пізніше, ніж через шість місяців після дати, зазначеної у статті 24. Інформація, викладена у Додатку I, доводиться до відома кожної компетентної влади.
9. Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які зміни в інформації, наданій відповідно до параграфа 8, упродовж 3 місяців після набуття такими змінами чинності.
9. Держави-члени інформують Комісію про будь-які зміни у інформації, наданій згідно пункту 8 протягом трьох місяців після того, як зміна набере чинності.