Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
ІНФОРМАЦІЯ, НЕОБХІДНА ДЛЯ ПЕРЕЛІКУ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ
Відповідно до вимог, встановлених у статті 3(8), держави-члени повинні надавати таку інформацію про всі компетентні органи у межах кожного їхнього району річкового басейну, а також кожної частини міжнародного району річкового басейну, розташованої на їхній території.
(i) Назва та адреса компетентного органу - офіційна назва та адреса органу, визначеного відповідно до статті 3(2).
(ii) географічне охоплення району річкового басейну - назви головних річок у межах річкового басейну із чітким описом меж району річкового басейну. Таку інформацію необхідно надавати, наскільки це можливо, для внесення до геоінформаційної системи (GIS) та/або геоінформаційної системи Комісії (GISCO).
(iii) Правовий статус компетентного органу - опис правового статусу компетентного органу та, у відповідних випадках, стислий виклад або копія його статуту, договору про заснування або еквівалентного юридичного документа.
(iv) Обов’язки - опис правових та адміністративних обов’язків кожного компетентного органу та його функцій у межах кожного району річкового басейну.
(v) Членство - якщо компетентний орган діє як координаційний орган для інших компетентних органів, необхідно надати перелік таких органів разом із підсумковими даними щодо інституційних відносин, встановлених для забезпечення їх координації.
(vi) Міжнародні відносини - якщо район річкового басейну охоплює територію більш ніж однієї держави-члена або включає територію держав, які не є державами-членами, необхідно надати підсумкові дані щодо інституційних відносин, встановлених для забезпечення координації.
ДОДАТОК II
1 ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ
1.1. Характеризація типів поверхневих водних масивів
Держави-члени повинні визначити розташування та межі поверхневих водних масивів та здійснити первинну характеризацію усіх таких масивів відповідно до методології, поданої нижче. Для цілей такої первинної характеризації держави-члени можуть об’єднувати поверхневі водні масиви у групи.
(i) Поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну необхідно визначити як такі, що належать до однієї з таких категорій поверхневих вод: річки, озера, перехідні води або прибережні води - або як штучні поверхневі водні масиви або істотно змінені поверхневі водні масиви.
(ii) Для кожної категорії поверхневих вод необхідно диференціювати відповідні поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну відповідно до типу. Такі типи визначаються з використанням «системи A» або «системи B», визначених у секції 1.2.
(iii) У разі застосування системи A, поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну спершу необхідно диференціювати за відповідними екорегіонами відповідно до географічних зон, визначених у секції 1.2 та показаних та відповідній мапі в додатку XI. Після того водні масиви в межах кожного екорегіону необхідно диференціювати за типами поверхневих водних масивів відповідно до характеристик, встановлених у таблицях щодо системи A.
(iv) У разі застосування системи B, держави-члени повинні досягти щонайменше такого самого ступеня диференціації, який був би досягнутий за допомогою системи A. Відповідно, поверхневі водні масиви у межах району річкового басейну необхідно диференціювати на типи з використанням значень обов’язкових характеристик та таких необов’язкових характеристик або комбінацій характеристик, які необхідні для забезпечення надійного отримання типових референтних біологічних умов.
(v) Для штучних поверхневих водних масивів та істотно змінених поверхневих водних масивів таке диференціювання необхідно здійснювати відповідно до характеристик будь-якої з категорій поверхневих вод, яка найбільше подібна до відповідного штучного водного масива або істотно зміненого водного масива.
(vi) Держави-члени повинні подати Комісії мапу або мапи (у форматі GIS) географічного розташування типів, що відповідають ступеню диференціації, необхідному відповідно до системи A.
1.2. Екорегіони та типи поверхневих водних масивів
1.2.1. Річки
Система A
Фіксована типологія
Характеристики
Екорегіон
Екорегіони на мапі A в додатку XI
Тип
Типологія абсолютної висоти
височинні: > 800 м
середньої висотності: 200-800 м
низинні < 200 м
Типологія розміру за площею водозбірного басейну
малі: 10-100 км - 2
середні: > 100-1000 км - 2
великі: > 1000-10000 км - 2
дуже великі: > 10000 км - 2
Геологія
вапнякова
силікатна
органічна
Система B
Альтернативна характеризація
Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики річки або частини річки та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції
Обов’язкові фактори
висота над рівнем моря
широта
довгота
геологія
розмір
Необов’язкові фактори
відстань від витоку річки
енергія потоку (функція витрати води та ухилу водної поверхні)
середня ширина потоку
середня глибина потоку
середній гідравлічний ухил
форма та обриси русла головної річки
категорія витрати річкового потоку
форма річкової долини
транспортування наносів
здатність до нейтралізації кислот
середній склад донних порід
хлориди
коливання температур
середня температура повітря
опади
1.2.2. Озера
Система A
Фіксована типологія
Характеристики
Екорегіон
Екорегіони на мапі A в додатку XI
Тип
Типологія абсолютної висоти
височинні: > 800 м
середньої висотності: 200-800 м
низинні < 200 м
Глибинна типологія за середньою глибиною
< 3 м
3-15 м
> 15 м
Розмірна типологія за площею поверхні
0,5-1 км - 2
1-10 км - 2
10-100 км - 2
> 100 км - 2
Геологія
вапнякова
силікатна
органічна
Система B
Альтернативна характеризація
Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики озера та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції
Обов’язкові фактори
висота над рівнем моря
широта
довгота
глибина
геологія
розмір
Необов’язкові фактори
середня глибина потоку
форма озера
час існування
середня температура повітря
коливання температур
характеристики коливання температур (наприклад, мономіктичні, диміктичні, поліміктичні)
здатність до нейтралізації кислот
фоновий стан біогенних речовин
середній склад донних порід
коливання рівня води
1.2.3. Перехідні води
Система A
Фіксована типологія
Характеристики
Екорегіон
Один із таких екорегіонів, як визначено на мапі B в додатку XI:
Балтійське море
Баренцове море
Норвезьке море
Північне море
Північний Атлантичний океан
Середземне море
Тип
За середнім річним показником солоності
< 0,5 ‰: опріснені
від 0,5 до <5 ‰: олігогалинні
від 5 до <18 ‰: мезогалинні
від 18 до <30 ‰: полігалинні
від 30 до <40 ‰: евригалинні
За припливним діапазоном
< 2 м: мікроприпливні
2-4 м: мезоприпливні >
4 м: макроприпливні
Система B
Альтернативна характеризація
Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики перехідних вод та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції
Обов’язкові фактори
широта
довгота
амплітуда припливів
солоність
Необов’язкові фактори
глибина
швидкість потоку
захищеність від хвиль
час існування
середня температура води
характеристики змішування
мутність
середній склад донних порід
форма
коливання температур води
1.2.4. Прибережні води
Система A
Фіксована типологія
Характеристики
Екорегіон
Один із таких екорегіонів, як визначено на мапі B в додатку XI:
Балтійське море
Баренцове море
Норвезьке море
Північне море
Північний Атлантичний океан
Середземне море
Тип
За середнім річним показником солоності
< 0,5 ‰: опріснені
від 0,5 до <5 ‰: олігогалинні
від 5 до <18 ‰: мезогалинні
від 18 до <30 ‰: полігалинні
від 30 до <40 ‰: евригалинні
За середньою глибиною
мілководні: < 30 м
середньої глибини: (30-200 м)
глибокі: > 200 м
Система B
Альтернативна характеризація
Фізичні та хімічні фактори, які визначають характеристики прибережних вод та, як наслідок, структуру та склад біологічної популяції
Обов’язкові фактори
широта
довгота
амплітуда припливів
солоність
Необов’язкові фактори
швидкість потоку
захищеність від хвиль
середня температура води
характеристики змішування
мутність
час затримки (для закритих бухт)
середній склад донних порід
коливання температур води
1.3. Встановлення типових референтних умов для типів поверхневих водних масивів
(i) Для кожного типу поверхневого водного масива, охарактеризованого відповідно до секції 1.1, необхідно встановити типові гідроморфологічні та фізико-хімічні умови, що представляють значення гідроморфологічних та фізико-хімічних елементів якості, зазначених для такого типу поверхневого водного масива в пункті 1.1 додатка V, для «відмінного» екологічного стану, як визначено у відповідній таблиці в пункті 1.2 додатка V. Необхідно встановити типові референтні біологічні умови, що представляють значення біологічних елементів якості, зазначених для такого типу поверхневого водного масива в пункті 1.1 додатка V, для «відмінного» екологічного стану, як визначено у відповідній таблиці в секції 1.2 в додатку V.
(ii) При застосуванні процедур, визначених у цій секції, до істотно змінених поверхневих водних масивів або штучних поверхневих водних масивів покликання на «відмінний» екологічний стан необхідно тлумачити як покликання на максимальний екологічний потенціал, як визначено в таблиці 1.2.5 додатка V. Значення максимального екологічного потенціалу для водного масива необхідно переглядати кожних 6 років.
(iii) Типові умови для цілей пунктів (i) та (ii), а також типові біологічні референтні умови можуть ґрунтуватися на просторовому аналізі чи моделюванні або можуть бути отримані з використанням поєднання цих методів. Якщо використання зазначених методів неможливе, для встановлення таких умов держави-члени можуть використовувати експертні судження. При визначенні «відмінного» екологічного стану стосовно концентрацій деяких синтетичних забрудників межі виявлення є такими, яких можна досягти відповідно до технік, що існують на час встановлення таких типових умов.
(iv) У випадку типових референтних біологічних умов, що спираються на просторовий аналіз, держави-члени повинні розробити референтну мережу для кожного типу поверхневих водних масивів. Така мережа повинна містити достатню кількість ділянок із «відмінним» станом для забезпечення достатньої довірчої ймовірності стосовно значень референтних умов із урахуванням варіативності значень елементів якості, що відповідають «відмінному» екологічному стану для такого типу поверхневого водного масива, а також технік моделювання, які необхідно застосовувати відповідно до параграфа (v).
(v) На базі моделювання можуть бути отримані типоспецифічні біологічні початкові (референтні) умови із використанням або прогнозних моделей, або методів ретроспективного прогнозування. Зазначені методи повинні спиратися на історичні дані, палеогеографічні дані та інші доступні дані, а також повинні гарантувати достатню довірчу ймовірність стосовно значень референтних умов для забезпечення узгодженості умов, отриманих таким чином, та їх дійсності для кожного типу поверхневих водних масивів.
(vi) Якщо встановити надійні типові референтні умови для елемента якості типу поверхневих водних масивів неможливо через значну природну варіативність такого елемента, спричинену не лише сезонними коливаннями, такий елемент можна виключити з оцінювання екологічного стану такого типу поверхневих вод. У такому випадку, держави-члени повинні зазначати причини такого виключення у плані управління річковим басейном.
1.4. Визначення тиску
Держави-члени повинні збирати та зберігати інформацію про типи та масштаби значного антропогенного тиску, об’єктами якого є поверхневі водні масиви в кожному районі річкового басейну, з охопленням, зокрема, наведених нижче позицій.
Оцінювання та визначення значних точкових джерел забруднення, зокрема речовинами, перелік яких подано в додатку VIII, від міських, промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів та видів діяльності, яке спирається, між іншим , на інформацію, зібрану відповідно до:
(i) статей 15 та 17 Директиви 91/271/ЄЕС;
(ii) статей 9 та 15 Директиви 96/61/ЄС ( - 31);
та, для цілей первинного плану управління річковим басейном:
(iii) статті 11 Директиви 76/464/ЄЕС; та
(iv) директив 75/440/ЄС, 76/160/ЄЕС ( - 32), 78/659/ЄЕС та 79/923/ЄЕС ( - 33).
Оцінювання та визначення значних дифузних джерел забруднення, зокрема речовинами, перелік яких подано в додатку VIII, від міських, промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів та діяльності, яке спирається, між іншим , на інформацію, зібрану відповідно до:
(i) статей 3, 5 та 6 Директиви 91/676/ЄЕС ( - 34);
(ii) статей 7 та 17 Директиви 91/414/ЄЕС;
(iii) Директиви 98/8/ЄС;
та, для цілей першого плану управління річковим басейном:
(iv) директив 75/440/ЄЕС, 76/160/ЄЕС, 76/464/ЄЕС, 78/659/ЄЕС та 79/923/ЄЕС.
Оцінювання та визначення значного забору води для міського, сільськогосподарського та іншого користування, включно з сезонними коливаннями та загальним щорічним попитом, а також втрат води в системах розподілення.
Оцінювання та визначення впливу значного регулювання стоку води, включно з транспортуванням води та водовідведенням, на загальні характеристики стоку та водного балансу.
Визначення значних морфологічних змін водних масивів.
Оцінювання та визначення інших значних антропогенних впливів на стан поверхневих вод.
Оцінювання моделей землекористування, включно з визначенням головних міських промислових та сільськогосподарських зон, а також, у відповідних випадках, рибогосподарств та лісогосподарств.
1.5. Оцінювання впливу
Держави-члени повинні здійснювати оцінювання вразливості стану поверхневих водних масивів до наведених вище видів тиску.
Держави-члени повинні використовувати зазначену вище зібрану інформацію та будь-яку іншу відповідну інформацію включно з доступними даними моніторингу довкілля, для оцінювання ймовірності недосягнення поверхневим водним масивом у межах району річкового басейну цілей якості довкілля, встановлених для таких масивів відповідно до статті 4. Для підтримки такого оцінювання держави-члени можуть застосовувати техніки моделювання.
Щодо масивів, визначених як такі, що мають ризик не досягти цілей якості довкілля, у відповідних випадках необхідно здійснювати подальшу характеризацію для оптимізації розробки як програм моніторингу, вимоги щодо яких встановлені відповідно до статті 8, так і програм заходів, вимоги щодо яких встановлені відповідно до статті 11.
2. ПІДЗЕМНІ ВОДИ
2.1. Первинна характеризація
Держави-члени повинні здійснити первинну характеризацію усіх підземних водних масивів із метою оцінювання користування ними та ступеня ризику недосягнення ними цілей, встановлених для кожного підземного водного масива відповідно до статті 4. Для цілей такої первинної характеризації держави-члени можуть об’єднувати підземні водні масиви у групи. Такий аналіз може спиратися на доступні гідрологічні, геологічні, педологічні дані, а також дані про землекористування, скиди, забір та інші дані, але повинен визначати:
- розташування та межі підземних водних масивів,
- тиск, об’єктами якого є такі підземні водні масиви, включно з:
- дифузними джерелами забруднення
- точковими джерелами забруднення
- забором
- штучним поповненням запасів,
- загальним характером верхнього шару у водозбірному басейні, з якого поповнюються запаси підземного водного масива,
- підземних водних масивів, від яких безпосередньо залежать поверхневі водні екосистеми або наземні екосистеми.
2.2. Подальша характеризація
Після здійснення такої первинної характеризації, держави-члени повинні здійснити подальшу характеризацію підземних водних масивів або груп масивів, що були визначені як ризикові, з метою запровадження точнішого оцінювання значущості такого ризику та визначення необхідності вжиття будь-яких заходів відповідно до статті 11. Отже, така характеризація повинна охоплювати відповідну інформацію щодо впливу людської діяльності та, у відповідних випадках, інформацію щодо:
- геологічних характеристик підземного водного масива, включно з розміром та типом геологічних одиниць,
- гідроекологічних характеристик підземного водного масива включно з гідравлічною провідністю, пористістю та обмеженістю,
- характеристик поверхневих родовищ і ґрунтів у водозбірному басейні, з якого поповнюються запаси підземного водного масива, включно з товщиною, пористістю, гідравлічною провідністю та абсорбувальних властивостей родовищ і ґрунтів,
- характеристик стратифікації підземних вод у межах підземного водного масива,
- переліку пов’язаних поверхневих систем, включно з наземними екосистемами та поверхневими водними масивами, з якими відповідний підземний водний масив має динамічний зв’язок,
- оцінювання напрямків та обсягів водного обміну між підземним водним масивом та пов’язаними поверхневими системами,
- достатнього обсягу даних для обчислення довгострокового річного середнього коефіцієнта загального поповнення,
- характеризації хімічного складу підземних вод, включно зі специфікацією впливу діяльності людини.
Під час встановлення природних фонових рівнів для підземних водних масивів, держави-члени можуть використовувати типології характеризації підземних вод.
2.3. Перегляд впливу діяльності людини на підземні води
У відповідних випадках, необхідно збирати та зберігати таку інформацію стосовно тих підземних водних масивів, які перетинають кордон між двома або більш ніж двома державами-членами або які, відповідно до первинної характеризації, здійсненої відповідно до параграфа 2.1, визначають як такі, що мають ризик не досягти цілей, встановлених для кожного водного масива відповідно до статті 4:
(a) розташування пунктів у межах підземного водного масива, які використовують для забору води, за винятком:
- пунктів забору води, що в середньому забезпечують менш ніж 10 м - 3 на день, або
- пунктів забору води, призначеної для споживання людиною, що в середньому забезпечують менш ніж 10 м - 3 на день, або якими користується менш ніж 50 осіб,
(b) середній річний обсяг забору з таких пунктів,
(c) хімічний склад води, забір якої здійснюють із відповідного підземного водного масива,
(d) розташування пунктів у межах підземного водного масива, у яких відбувається прямий скид води,
(e) обсяги скиду в таких пунктах,
(f) хімічний склад скидів до відповідного підземного водного масива, та
(g) землекористування у водозбірних басейнах, з яких поповнюються запаси підземного водного масива, включно з інформацією про потрапляння забрудників та антропогенні зміни характеристик поповнення запасів, як от відведення дощової води та стічних вод через ущільнення ґрунтів, штучне поповнення запасів, шлюзування або дренаж.
2.4. Перегляд впливу змін на рівні підземних вод
Держави-члени повинні також визначити підземні водні масиви, для яких необхідно визначити менші цілі відповідно до статті 4, зокрема внаслідок розгляду впливу стану масива на:
(i) поверхневі води та пов’язані земні екосистеми
(ii) регулювання водних ресурсів, захист від паводків та дренаж
(iii) людський розвиток.
2.5. Перегляд впливу забруднення на якість підземних вод
Держави-члени повинні визначити підземні водні масиви, для яких необхідно визначити менші цілі відповідно до статті 4(5), якщо внаслідок впливу діяльності людини, як визначено відповідно до статті 5(1), підземний водний масив забруднений настільки, що досягнення «доброго» хімічного стану є нездійсненним або непропорційно витратним.
ДОДАТОК III
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ
Економічний аналіз повинен містити достатній обсяг детальної інформації (з урахуванням витрат, пов’язаних зі збором відповідних даних) для:
(a) здійснення відповідних розрахунків, необхідних для врахування відповідно до статті 9 принципу відшкодування витрат на водні послуги, беручи до уваги довгострокові прогнози попиту та пропозиції на воду в районі річкового басейну, а також, якщо необхідно:
- оцінювання об’єму, цін та витрат, пов’язаних із водними послугами та
- оцінювання відповідних інвестицій, включно з прогнозами щодо таких інвестицій;
(b) ухвалення рішень щодо включення поєднання заходів, яке є найбільш економічно ефективним стосовно водокористування, до програми заходів відповідно до статті 11, спираючись на оцінювання потенційних витрат на такі заходи.
ДОДАТОК IV
ЗАХИЩЕНІ ЗОНИ
1. Реєстр захищених зон, вимоги щодо якого встановлено відповідно до статті 6, повинен включати такі типи захищених зон:
(i) зони, призначені для забору води, призначеної для споживання людиною, відповідно до статті 7;
(ii) зони, призначені для захисту значущих з економічної точки зору водних видів;
(iii) підземні водні масиви, визначені як рекреаційні води, включно з зонами, визначеними як води для купання відповідно до Директиви 76/160/ЄЕС;
(iv) зони, вразливі до накопичення біогенних речовин, включно з зонами, визначеними як вразливі відповідно до Директиви 91/676/ЄЕС, та зонами, визначеними як вразливі відповідно до Директиви 91/271/ЄЕС; та
(v) зони, призначені для захисту оселищ або видів, якщо утримання або покращення стану води є важливим чинником для їх захисту, включно з відповідними ділянками мережі Natura 2000, визначеними відповідно до Директиви 92/43/ЄЕС ( - 35) та Директиви 79/409/ЄЕС ( - 36).
2. Резюме реєстру, яке, відповідно до вимог, має входити до плану управління річковим басейном, повинне включати мапи із зазначенням розташування кожної захищеної зони та опис законодавства Співтовариства, національного або місцевого законодавства, відповідно до якого були визначені такі зони.
ДОДАТОК V
1.
СТАН ПОВЕРХНЕВИХ ВОД
1.1.
Елементи якості для класифікації екологічного стану
1.1.1.
Річки
1.1.2.
Озера
1.1.3.