ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 462/3516/17
Провадження № 11-933апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року (суддя Румілова Н. М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (судді Хобор Р. Б., Попко Я. С., Сеник Р. П.) у справі № 462/3516/17 за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Міськрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив здійснити реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути на його користь витрати, пов`язані із наданням правової допомоги.
Залізничний районний суд м. Львова постановою від 20 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Суд визнав протиправною відмову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та зобов`язав Львівську міську раду здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
2. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений спір стосується питання правомірності користування та розпорядження квартирою на підставі договору найму, в якій зареєстровані та проживають треті особи і таким чином фактично обмежують його у реалізації правоможності користування та розпорядження цим майном. Такий спір, з погляду суду, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте суд апеляційної інстанції не вникнув у природу спірних правовідносин, не зауважив, що вона є іншою і охоплює бездіяльність відповідача як публічної інституції, який всупереч встановленому законом порядку безпідставно відмовив у зверненні про реєстрацію місця реєстрації позивача в квартирі АДРЕСА_1 . Вимоги такого змісту і значення стосуються бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду та прийняття рішення про реєстрацію місця проживання, тому такий спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню адміністративним судом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 травня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі і, оскільки учасник справи оскаржував судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 КАС України ухвалою від 05 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.
3. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
У цій справі суди встановили нижченаведені фактичні обставини.
Профспілковий комітет тресту «Львівагробуд» своїм рішенням видав ОСОБА_1 службовий ордер від 25 серпня 1989 року № 26 на кімнату АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на склад сім`ї із 3 осіб.
17 лютого 2000 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований в АДРЕСА_2 . У паспорті позивача також є відмітка про зняття з останнього місця реєстрації 31 січня 2017 року.
01 лютого 2017 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач не надав договору найму цієї квартири, йому відмовили в реєстрації місця проживання.
17 лютого 2017 року на повторне звернення до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 отримав відмову.
Суд першої інстанції виходив із того, що заявлені спірні вимоги у цій справі є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.
Суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у справі. Рішення мотивував тим, що спірні відносини виникли у сфері користування житловим приміщенням, право на яке оспорює позивач. З цього суд висновує, що існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. З погляду суду, такий спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
4. Для відповіді на питання, до якої предметної юрисдикції належить заявлений спір, Велика Палата Верховного Суду посилається на такі аргументи і міркування.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
5. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються питання щодо зняття особи з реєстраційного обліку та питання про право користування такої особи жилим приміщенням.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, попри вибір позивачем способу захисту свого набутого права користування житлом на підставі договору найму, насправді в основі цих вимог лежить намір (бажання, воля) позивача захистити свої майнові права. Неможливість реалізації ОСОБА_1 свого права користування на майно перебуває не в площині відмови відповідача виконати дії із проведенням реєстрації місця проживання, яке входить до кола його повноважень, а в тому, що відповідач не може їх здійснити через неподання позивачем документів, що підтверджують право на проживання у кімнаті АДРЕСА_1 .
Суть та характер описаних спірних правовідносин, їхній суб`єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності підводять до того, що справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права користування майном або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
6. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
Д. А. Гудима Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська