Постанова
Іменем України
(додаткова)
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 466/1403/20
провадження № 61-10035св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Львівська міська рада,
третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора, про виділення часток із майна та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в складі судді Федорової О. Ф., із врахуванням ухвали цього ж суду від 16 вересня 2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року задоволено апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі - ОСОБА_2 , скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.
В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради про виділення часток із майна постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року залишено без змін.
У лютому 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат про сплаті судового збору у розмірі 2 522,40 грн. Заява обґрунтована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про судові витрати.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні цієї справи Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Установлено, що при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 1 681,60 грн (квитанція № ПН2059761 від 05 березня 2020 року (а. с. 21, т.1)), а при поданні касаційної скарги - 3 363,20 грн (а. с. 1, 13, т. 2), що підтверджується відповідними квитанціями.
З огляду на положення частин першої та другої статті 141 ЦПК України витрати позивача за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки постановою Верховного Суду від 18 січня 2023 року залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в частині задоволення однієї позовної вимоги майнового характеру, пред`явленої ОСОБА_1 до Львівської міської ради, отже, з відповідача Львівської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню 840,50 грн (1 681,60/2) у якості компенсації сплати судового збору за подання позовної заяви.
З огляду на часткове задоволення касаційної скарги (дві із трьох позовних вимог), скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача Львівської міської ради підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 522,40 грн ((1 681,60 + 3 362,20)/2).
Керуючись статями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги в сумі 2 522,40 гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:|Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта|