Постанова Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 199/8047/16-ц

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 199/8047/16-ц

провадження № 61-13212св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року в складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс» (далі - ТОВ «Тулс»), комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», ОСОБА_2 , про витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об`єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь інших осіб, зокрема нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - нежитлове приміщення).

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська (далі - ВРЖЕП АНД), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13 вересня 1991 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26 вересня 2001 року затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпро. Факт належності об`єктів, зазначених у переліках, що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року територіальній громаді міста Дніпропетровська встановлено рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14 травня 2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі вищезазначених рішень Дніпропетровської міської ради відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114189212101).

У подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року, об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово- експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», у зв`язку з реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого Барановського О. В., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, спірне нежитлове приміщення з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом № 71 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ «ТУЛС».

На підставі протоколу № 71 проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення 31 липня 2013 року між ВРЖЕП АНД району та ТОВ «ТУЛС» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстровано в реєстрі за № 5865, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31 липня 2013 року ТОВ «ТУЛС» відчужило нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 3320, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано, зокрема неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нежитлового приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, та визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та ТОВ «ТУЛС».

У зв`язку з чим прокурор звернувся до суду та просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірне нежитлове приміщення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року позов Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 .

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпра.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право власності позивача на нежитлове приміщення підтверджується рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 травня 2013 року, вказане нерухоме майно вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею, про що свідчить ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року у справі №38/5005/6637/2012 (залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року), згідно з якою визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 липня 2013 року, укладений між ліквідатором - арбітражним керуючим Саричевою Н. В. та TOB «ТУЛС», а тому у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 липня 2019 року ОСОБА_1 подала через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, та порушено норми процесуального права, судами не в повній мірі встановлено обставини справи, та не надано належної оцінки доказам, які мають істотне значення для справи.

Заявник зазначає, що висновки суду першої інстанції, що на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпровської міської ради від 02 березня 2011 року ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі ВРЖЕП АНД району за відсутністю правових підстав, є помилковими, оскільки на час прийняття рішення про передачу майна з балансу ВРЖЕП АНД району на баланс іншого комунального підприємства, все майно ВРЖЕП АНД району перебувало під арештом та податковою заставою, у зв`язку з чим будь-яка передача вказаного майна була юридично неможлива, а тому рішення Дніпровської міської ради від 02 березня 2011 року не підлягало виконанню. Дане свідчить, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство спірне нежитлове приміщення перебувало на балансі ВРЖЕП АНД району на законних підставах.

Посилаючись в оскаржуваних рішеннях на пункт 3 частини першої статтю 388 ЦК України та на те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, а також те, що майно вибуло від власника поза волею власника, судами не вірно застосовано норми даної статті, та не взято до уваги частину 2 статті 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребовано від добросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку, встановленого для виконання судових рішень. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника в порядку виконання судового рішення, то вимоги про витребовування спірного нежитлового приміщення у відповідача не підлягають задоволенню.

Крім того судом першої інстанції не зазначено у рішенні суду результатів розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Судами не взято до уваги, що Дніпровській міській раді було відомо про включення спірного майно до ліквідаційної маси банкрута ВРЖЕП АНД району ще з 08 травня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи, а тому позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Також заявниця в касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме частину першу статті 372 ЦПК України, оскільки судом не було розглянуто заяву відповідачки про відкладення розгляду справи 05 червня 2019 року та розглянуто апеляційну скаргу відповідачки без її участі та участі її представника, чим було порушено її право на справедливий суд.

Доводи інших учасників справи

19 вересня 2019 року Прокуратурою Дніпровської області подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують, а також на спростування доводів касаційної скарги посилається на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року у справі № 201/17998/15-к. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

У вересні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що нежитлове приміщення перебувало на балансі ВРЖЕП АНД району.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26 вересня 2001 року затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпро. Факт належності об`єктів, зазначених у переліках, що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року територіальній громаді міста Дніпропетровська, встановлено рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14 травня 2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26 вересня 2001 року відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірне нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114189212101).

У подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року, об`єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово- експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», у зв`язку з реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов`язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02 березня 2011 року ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі № 38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого Барановського О. В., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, спірне нежитлове приміщення з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом № 71 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ «ТУЛС».

На підставі протоколу № 71 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення, 31 липня 2013 року між ВРЖЕП АНД району та ТОВ «ТУЛС» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстровано в реєстрі за № 5865, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31 липня 2013 року ТОВ «ТУЛС» відчужило нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 3320, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району, яка набрала законної сили, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого Барановського О. В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нежитлового приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, оформлених протоколом № 71 від 27 грудня 2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5865 від 31 липня 2013 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н . В. та ТОВ «ТУЛС» з відчуження нежитлового приміщення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, яка на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбала спірне нежитлове приміщення за 14 530, 00 грн, Верховний Суд приходить до висновку, що витребування у ОСОБА_1 на користь власника нежитлове приміщення, покладе на неї надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою грошових коштів.

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, за таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц (провадження 61-35744св18).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то наслідки спливу строку позовної давності до спірних відносин не застосовується.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», ОСОБА_2 , про витребування майна відмовити.

Стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 3101, 00 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги та 4134, 00 грн судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик