Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Кібенко О. Р.
Справа № 800/352/17 (800/318/17)
Провадження № 11-698сап18
1. 17 травня 2018 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя, далі - ВРЮ, ВРП відповідно) від 26 травня 2010 року № 390/0/15-10 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги», а також визнано протиправними та скасовано постанови Верховної Ради України (далі - ВРУ) № 2352-VI від 17 червня 2010 року та № 2867-VI від 23 грудня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_3, в іншій частині позову відмовлено.
2. 01 листопада 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині скасування оскаржуваних рішення ВРЮ та постанови ВРУ залишено без змін, скасовано рішення КАС в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині позовні вимоги задоволені частково - передано на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуюсь із ухваленим Великою Палатою Верховного Суду рішенням, а тому викладаю окрему думку.
Короткий виклад історії справи
3. 26 травня 2010 року ВРЮ прийняла рішення № 390/0/15-10 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги та внесла таке подання до ВРУ 31 травня 2010 року за № 25/0/12-10.
4. ВРУ постановою № 2352-VI від 17 червня 2010 року звільнила ОСОБА_3 з посади судді за порушення присяги.
5. У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просила: визнати протиправними та незаконними дії та рішення ВРЮ щодо внесення до ВРУ згаданого вище подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді; визнати незаконним відповідне подання ВРЮ до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді; визнати протиправними дії ВРУ та незаконною Постанову ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді.
6. Вищий адміністративний суд України постановою від 18 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задовольнив частково: визнав незаконною Постанову ВРУ в частині звільнення її з посади судді Святошинського районного суду міста Києва, відмовив у задоволенні позову до ВРЮ про визнання дій протиправними, визнання незаконними рішення і подання ВРЮ до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді.
7. У грудні ВРУ повторно розглянула подання ВРЮ від 31 травня 2010 року за № 25/0/12-10 щодо звільнення ОСОБА_3 та Постановою № 2867-VI від 23 грудня 2010 року звільнила ОСОБА_3 з посади судді за порушення присяги.
8. У січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії ВРУ щодо повторного розгляду подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді та визнати незаконною відповідну Постанову ВРУ від 23 грудня 2010 року № 2867-VІ в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва та зобов'язати ВРУ припинити подальший розгляд зазначеного вище подання ВРЮ. Вищий адміністративний суд України постановою від 28 вересня 2011 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
9. 19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема й за заявою ОСОБА_3 № 11775/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
10. У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України із заявами про перегляд постанов Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року в справі № П-91/10 та від 28 вересня 2011 року в справі № П/9991/115/11 на підставі пункту 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) з урахуванням рішення ЄСПЛ від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України», яке набрало статусу остаточного.
11. За результатами перегляду зазначених заяв ОСОБА_3 Верховний Суд України постановами від 03 липня та 07 серпня 2017 року задовольнив їх частково. Скасував постанови Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року та 28 вересня 2011 року, справи направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто, Верховний Суд України на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» відновив національне судове провадження у справі ОСОБА_3
12. У зв'язку з припиненням з 15 грудня 2017 року діяльності Вищого адміністративного суду України справи передані з цього суду на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
13. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2018 року справу № 800/352/17 (П/9901/324/18) об'єднав в одне провадження зі справою № 800/318/17 (П/9901/160/18) були передані з Вищого адміністративного суду України на розгляд Касаційного адміністративного суду та об'єднані в одне провадження.
14. 17 травня 2018 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ВРЮ від 26 травня 2010 року № 390/0/15-10 «Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги», а також визнано протиправними та скасовано постанови ВРУ № 2352-VI від 17 червня 2010 року та № 2867-VI від 23 грудня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_3, в іншій частині позову відмовлено.
15. 01 листопада 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в частині скасування оскаржуваних рішення ВРЮ та постанови ВРУ залишено без змін, у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині позовні вимоги задоволені частково - передано на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
16. Вважаємо, що ВеликаПалата Верховного Суду повинна була скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у частині скасування рішення ВРЮ, змістовно перевірити дотримання законодавства під час прийняття цього рішення ВРЮ, в т.ч. дослідити наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги. За наслідками такого перегляду Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти власне остаточне рішення по суті (ухвалити нове рішення у відповідній скасованій частині) без передачі справи на повторний розгляд до Вищої ради правосуддя.
17. Аналогічна позиція була викладена мною спільно із суддею Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_6 у окремих думках у справах № 800/319/17, 800/334/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року); № 800/320/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року), № 800/548/17 (П/9901/309/18) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 серпня 2018 року).
18. Під час перегляду справи у порядку адміністративного судочинства необхідно з'ясувати, чи висновки, зроблені ЄСПЛ, ведуть до безумовного скасування постанови ВРУ та рішення ВРЮ, прийнятих щодо ОСОБА_5 та інших 17 суддів, в т. ч. й ОСОБА_3
19. У рішенні «Куликов та інші проти України», на відміну від рішення у справі «ОлександрВолков проти України», ЄСПЛ не констатував, що розгляд справи національним судом потенційно не здатний усунути недоліки, які були допущені на етапі провадження та прийняття рішень ВРЮ та ВРУ.
20. Окрім цього, ЄСПЛ у своєму рішенні «Куликов та інші проти України» не висловлювався щодо абсолютної необхідності скасування рішень ВРЮ у межах відновленого національного провадження.
21. У справі ОСОБА_5 та інших суддів ЄСПЛ не вважав за доцільне застосовувати індивідуальні заходи до кожного із заявників. Навпаки, було звернуто увагу на те, що національний судовий розгляд може визначити наявність підстав для скасування рішень ВРЮ і ВРУ щодо заявників.
22. Констатовані ЄСПЛ недоліки процедури формування ВРЮ як дисциплінарного органу щодо суддів не свідчать про незаконність рішення ВРЮ по суті допущених суддею порушень. Більш детально аргументи на підтвердження цієї позиції викладені мною у окремих думках у вищенаведених справах (п. 16).
23. Під час національного провадження суд повинен був перевірити підстави прийняття рішення ВРЮ, змістовно оцінити його і на основі такого аналізу констатувати наявність або ж відсутність підстав для ухвалення кінцевого рішення про звільнення судді ОСОБА_3 з посади.
24. Вважаємо, що у межах розгляду цієї адміністративної справи суд мав можливість і повноваження відповідно до національного законодавства з'ясовувати й оцінювати доводи ОСОБА_3 про відсутність у її діях порушень вимог законодавства під час здійснення правосуддя.
25. Наголошуємо, що у своєму рішенні ЄСПЛ не робив таких висновків, які б фактично виключали дискрецію національних судів. Навпаки, з рішення «Куликов та інші проти України» слідує, що якраз національні суди повинні оцінити кожну з об'єднаних у цьому провадженні справ.
26. Ключовою відмінністю рішень ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» та «Куликов та інші проти України» є те, що у другій справі ЄСПЛ не констатував, що відповідні національні провадження prima facie є даремними і безрезультатними.
27. Вважаємо, що необхідно було надати правову оцінку підставам для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді за можливі порушення нею законодавства під час здійснення правосуддя. Автоматичне скасування рішень ВРУ і ВРЮ не дозволяє здійснити таку правову оцінку дій судді.
28. Тому ВеликаПалата Верховного Суду повинна була скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у частині скасування рішення ВРЮ та прийняти власне остаточне рішення по суті (ухвалити нове рішення у відповідній скасованій частині) без передачі справи на повторний розгляд до ВРУ.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду О.Р. Кібенко