Держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі жінкам, які мають дітей віком до шести років, одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади і не отримала направлення на роботу, а також іншим особам молодше двадцяти одного року; особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років); громадянам, які з поважних причин більше одного року не мають роботи, і особам, звільненим після відбуття покарання з установ, що його виконують, або таким, які за рішенням суду перебували у лікувально-трудових профілакторіях, а також особам, яким виповнилось п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу шляхом створення додаткових робочих місць і спеціалізованих підприємств, організації спеціальних програм навчання тощо. ( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1993-XII ( 1993-12 ) від 18.12.91, в редакції Закону N 2787-XII ( 2787-12 ) від 17.11.92 )
Для цього місцеві державні адміністрації, місцеві органи державної виконавчої влади бронюють на підприємствах, в установах і організаціях до 5 процентів загальної кількості робочих місць, в тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі відмови в прийомі на роботу громадян з числа зазначених категорій населення, в межах встановленої квоти, з підприємств, установ і організацій стягується штраф у розмірі середньої річної заробітної плати за кожну таку відмову в прийнятті на роботу. Ці кошти спрямовуються у державний фонд сприяння зайнятості населення і використовуються для фінансування витрат підприємств, що створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.