1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:
а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;
в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; { Підпукт "в" пункту 1 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2429-IV ( 2429-15 ) від 01.03.2005 }
г) особам передпенсійного віку (за два роки до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України "Про державну службу" ( 3723-12 ), "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (за наявності відповідних умов); { Підпукт "г" пункту 1 статті 5 в редакції Закону N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011 }
д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування;
е) інвалідам, які не досягли пенсійного віку. { Пункт 1 статті 5 доповнено підпунктом "е" згідно з Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. { Частина перша пункту 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється. Чисельність працюючих, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, враховується при встановленні квоти для цих підприємств (об'єднань), установ, організацій. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій.
Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.
{ Пункт 2 статті 5 в редакції Закону N 2429-IV ( 2429-15 ) від 01.03.2005 }
3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту. { Пункт 3 статті 5 в редакції Закону N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }