Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем закінченню у випадках:
1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття закінчення виконавчого провадження;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
5) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
7) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом;
Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в цій статті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.
( Стаття 37 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )