Служби ветеринарної медицини міністерств, інших органів виконавчої влади з питань ветеринарної медицини організують та проводять свою роботу відповідно до цього Закону і функціонально підпорядковуються Державному департаменту ветеринарної медицини.
Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:
Керівники служб ветеринарної медицини міністерств, інших органів виконавчої влади призначаються на посади і звільняються з них за погодженням з Головним державним інспектором ветеринарної медицини України.
безперешкодно відвідувати об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіх форм власності на відповідній території, одержувати інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного походження, перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю;
В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі керівники служб ветеринарної медицини міністерств, інших органів виконавчої влади призначаються на посади і звільняються з них за погодженням з начальниками управлінь ветеринарної медицини відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
видавати обов'язкові для виконання розпорядження про здійснення протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів (забій, вимушений забій тварин, знезараження продукції тваринного і рослинного походження, її переробка, утилізація або знищення у разі виявлення заразних хвороб, виникнення підозри щодо наявності особливо небезпечного захворювання тварин чи підвищеного вмісту токсинів, радіонуклідів);
Служби ветеринарної медицини міністерств, інших органів виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються за погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини.
забороняти експорт, імпорт, транзит, внутрішньодержавні перевезення та реалізацію продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження та переробку продовольчої сировини тваринного походження, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам, а також - ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, що не відповідають вимогам щодо їх належної якості та безпеки;
обмежувати, тимчасово припиняти або забороняти будівництво (реконструкцію) тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, складських приміщень, ринків, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;
утворювати у разі потреби комісії з числа спеціалістів ветеринарної медицини із залученням спеціалістів профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для встановлення причин захворювання і загибелі тварин;
повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної медицини про порушення суб'єктами господарювання ліцензійних умов;
обмежувати, забороняти або припиняти діяльність суб'єктів господарювання у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, яке може спричинити загрозу життю і здоров'ю людей та тварин;
залучати суб'єктів господарювання, які займаються ветеринарною практикою, до виконання протиепізоотичних заходів;
накладати адміністративні стягнення у встановленому законодавством порядку.
Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:
вносити протягом однієї доби у разі виявлення осередків (спалахів) гострих інфекційних захворювань або масового отруєння тварин до відповідного органу виконавчої влади подання про запровадження особливого режиму та правил, додержання яких сприятиме припиненню поширення збудників інфекційних захворювань, у тому числі спільних для тварин і людей, забезпечуватиме виробництво продукції тваринного походження належної якості та безпеки, охорону довкілля;
брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.