( Дію пункту першого статті 19 припинено строком на один рік щодо науково-дослідних установ, проектних, проектно-конструкторських і технологічних організацій згідно з Постановою ВР N 1292-12 від 04.07.91 ) 1. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку державних органів.
2. Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором відповідно до законодавства Української РСР, України, а для інших працівників - угодою між ними. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.
3. Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників усіх видів підприємств не може бути менше прожиткового мінімуму, який встановлюється законодавчими актами Української РСР.України.
4. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.
Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт. ( Абзац другий пункту 4 статті 19 в редакції Закону N 2032-12 від 04.01.92 )