( Дію пункту першого статті 19 припинено строком на один рік щодо науково-дослідних установ, проектних, проектно-конструкторських і технологічних організацій згідно з Постановою ВР N 1292-12 від 04.07.91 ) ( Чинність пункту першого статті 19 зупинено з 1 січня 1993 року стосовно державних і заснованих на державній власності орендних підприємств згідно з Декретом N 23-92 від 31.12.92 ) 1. Підприємство самостійно визначає фонд оплати праці без обмеження його зростання з боку державних органів.
2. Трудові доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором відповідно до законодавства України, а для інших працівників - угодою між ними. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.
( Чинність пункту третього статті 19 зупинено з 1 січня 1993 року стосовно державних підприємств згідно з Декретами N 23-92 від 31.12.92; N 39-93 від 26.04.93 ) 3. Мінімальний розмір оплати праці найманих працівників усіх видів підприємств не може бути менше прожиткового мінімуму, який встановлюється законодавчими актами України.
4. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників.
( Чинність частини другої пункту четвертого статті 19 зупинено з 1 січня 1993 року стосовно державних підприємств згідно з Декретами N 23-92 від 31.12.92; N 39-93 від 26.04.93 ) Підприємства можуть використовувати тарифні сітки і шкали співвідношень посадових окладів, що визначаються галузевими угодами як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності та умов виконуваних ними робіт. ( Абзац другий пункту 4 статті 19 в редакції Закону N 2032-12 від 04.01.92 )